Семіотика лицарства у творчості Лесі Українки та М. Гумільова
Ескіз недоступний
Дата
2019
Автори
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
Актуальність теми. Творчий шлях Лесі Українки та Миколи Гумільова хронологічно припадає на один проміжок часу. Для сучасників вона постає як лицареса, він – поет-воїн, лицар. Обоє чудово обізнані з культурою та історією Середньовіччя та обом імпонує лицарська ідея, яка співвідноситься з благочестям, моральною чистотою та благородством.
Леся Українка не просто цікавилася епохою Середньовіччя, внаслідок чого лицарська доба належить «до кола ії постійних культурних зацікавлень (принаймні не меншої мірою ніж античність і раннє християнство)» [3, с.248], а й мала вичерпні знання про середньовічну культуру і лицарську літературну традицію. У творах поетеса не раз намагалася відобразити середньовічну картину світу через змалювання лицарів та їхніх Прекрасних Дам
Опис
Ключові слова
035.01 українська мова та література, семіотика лицарства, Леся Українка, М. Гумільов, ідеалізація, десакралізація
Бібліографічний опис
Мітєва, Є. М. Семіотика лицарства у творчості Лесі Українки та М. Гумільова = Semiotics of knighthood in the works by Lesia Ukrainka and M. Humilev : дипломна робота магістра / Є. М. Мітєва. – Одеса, 2019. – 94 с.