Конфлікт у правовому та психологічному вимірах
Вантажиться...
Дата
2024
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
2786-6025
Назва тому
Видавець
Анотація
Стаття присвячена дослідженню правової та психологічної складових конфлікту. Конфлікт – це соціальне явище, яке пов'язано з розбіжністю інтересів, цілей, завдань, позицій, думок, поглядів тощо. Конфлікти глибоко переживаються, проходять певні етапи розвитку та вирішення. Вивченням конфлікту займаються різні соціальні науки, які досліджують зіткнення, проблемне функціонування особи, людського суспільства, природи та взаємодії людини та природи. У теорії конфліктології та психології виділяють різні рівні конфліктів, а саме конфлікт особистості, конфлікт між двома людьми, всередині колективу, між керівником та підлеглими, між етносами (міжнаціональний конфлікт), між релігіями, між країнами, соціальними системами, політичний, економічний тощо. Більшість соціологів вважають, що конфлікт є невід'ємною частиною буття, головним двигуном суспільного розвитку, конфлікт є нормою відносин між людьми. Встановлено, що важливою ознакою конфлікту є те, що він є соціальним явищем, яке розвивається за законами психології та доволі часто набуває ознак правового конфлікту (спору).
Зроблено висновок, що ознаками правового конфлікту є: переходить у юридичну площину та має юридичні наслідки; протиріччя досягає свого найвищого рівня та залишається нерозв'язаним; порушує чи перешкоджає у реалізації суб’єктивних інтересів; має деструктивний характер і може стати кризою для відносин; до певної міри є позитивним, оскільки сприяє розвитку суспільних відносин. Зараз людство знаходиться перед розумінням необхідності особистісних змін, формуванні людини нового зразка, людини, яка живе за законами Всесвіту, поводиться усвідомлено, толерантно та здатна до самоконтролю та самообмежень. Спроба уникнути конфлікту – це небажання його вирішувати, а повна безконфліктність – це відсутність розвитку. Для вирішення конфлікту необхідно побачити, що об’єднує та розділяє сторони конфлікту, навчитися бачити в ньому не тільки руйнівну складову, а й певні позитивні складові, коли це вдається, тоді знаходиться шлях до вирішення конфлікту, а тому вичерпним є і предмет конфлікту, який вже не перейде у правову площину.
The article is devoted to examining the legal and psychological components of the conflict. Conflict is a social phenomenon that is associated with a divergence of interests, goals, objectives, positions, opinions, views etc. Conflicts are deeply felt and go through certain stages of development and resolution. Conflict is studied by various social sciences that investigate clashes, problematic functioning of the individual, human society, nature, and human-nature interaction. In the theory of conflictology and psychology, there are different levels of conflict, namely, personal conflict, conflict between two people, within a team, between a manager and subordinates, between ethnic groups (interethnic conflict), between religions, between countries, social systems, political, economic etc. Most sociologists believe that conflict is an integral part of life, the main engine of social development, and that conflict is a norm of relations between people. It has been established that an important feature of conflict is that it is a social phenomenon that develops according to the laws of psychology and quite often acquires the characteristics of a legal conflict (dispute). It has been concluded that the indicators of a legal conflict include: transitioning into the legal domain and having legal consequences; the contradiction reaches its highest level and remains unresolved; it violates or obstructs the realization of subjective interests; it has a destructive nature and can become a crisis for relationships; to a certain extent, it is positive as it contributes to the development of social relations. Currently, humanity stands before the understanding of the necessity for personal changes, the formation of a new type of person, one who lives according to the laws of the Universe, behaves consciously, tolerantly, and is capable of self-control and self-restraint. An attempt to avoid conflict is a reluctance to resolve it, and complete absence of conflict means lack of development. To resolve a conflict, it is necessary to see what unites and divides the conflicting parties, to learn to see not only the destructive elements but also certain positive aspects. When this is achieved, a path to conflict resolution is found, and the subject of the conflict is exhausted, preventing it from escalating into a legal dispute.
The article is devoted to examining the legal and psychological components of the conflict. Conflict is a social phenomenon that is associated with a divergence of interests, goals, objectives, positions, opinions, views etc. Conflicts are deeply felt and go through certain stages of development and resolution. Conflict is studied by various social sciences that investigate clashes, problematic functioning of the individual, human society, nature, and human-nature interaction. In the theory of conflictology and psychology, there are different levels of conflict, namely, personal conflict, conflict between two people, within a team, between a manager and subordinates, between ethnic groups (interethnic conflict), between religions, between countries, social systems, political, economic etc. Most sociologists believe that conflict is an integral part of life, the main engine of social development, and that conflict is a norm of relations between people. It has been established that an important feature of conflict is that it is a social phenomenon that develops according to the laws of psychology and quite often acquires the characteristics of a legal conflict (dispute). It has been concluded that the indicators of a legal conflict include: transitioning into the legal domain and having legal consequences; the contradiction reaches its highest level and remains unresolved; it violates or obstructs the realization of subjective interests; it has a destructive nature and can become a crisis for relationships; to a certain extent, it is positive as it contributes to the development of social relations. Currently, humanity stands before the understanding of the necessity for personal changes, the formation of a new type of person, one who lives according to the laws of the Universe, behaves consciously, tolerantly, and is capable of self-control and self-restraint. An attempt to avoid conflict is a reluctance to resolve it, and complete absence of conflict means lack of development. To resolve a conflict, it is necessary to see what unites and divides the conflicting parties, to learn to see not only the destructive elements but also certain positive aspects. When this is achieved, a path to conflict resolution is found, and the subject of the conflict is exhausted, preventing it from escalating into a legal dispute.
Опис
Ключові слова
конфлікт, домашнє насильство, кримінальне правопорушення, кримінальний проступок, злочин, медіація, сторони медіації, альтернативні способи вирішення конфліктів (спорів), правове регулювання конфлікту (спору), учасники судового процесу, захист прав особи, міжнародні стандарти, conflict, domestic violence, criminal offence, minor crimes, crimes, mediation, mediation parties, alternative dispute resolution (ADR), legal regulation of conflict (dispute), participants to the court process, protection of human rights, international standards
Бібліографічний опис
Павлова Т. О. Конфлікт у правовому та психологічному вимірах / Т. О. Павлова, В А. Стукаленко // Наука і техніка сьогодні. Серії: Педагогіка ; Право ; Економіка ; Фізико-математичні науки ; Техніка. – 2024. – № 7(35). – С. 103–116.
УДК
343.2:159.9