Дипломатія ЄС у постлісабонський період
| dc.contributor.author | Хакімова, Валерія Тімурівна | uk |
| dc.contributor.author | Khakimova, Valeriia T. | en |
| dc.date.accessioned | 2025-05-19T16:16:57Z | |
| dc.date.available | 2025-05-19T16:16:57Z | |
| dc.date.issued | 2025 | |
| dc.description.abstract | Хакімова В. Т. Дипломатія ЄС у постлісабонський період. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 052 – Політологія – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Міністерство освіти і науки України, Одеса, 2025. Дисертація присвячена комплексному аналізу трансформації дипломатії Європейського Союзу в постлісабонський період (2009–2024), що став етапом глибоких інституційних, нормативних та геополітичних змін у зовнішньополітичній діяльності ЄС. Основну увагу зосереджено на оцінці впливу Лісабонської угоди на інституційну структуру дипломатії ЄС, формування нових стратегій та механізмів зовнішньополітичної дії, а також адаптацію Союзу до динамічної архітектури сучасних міжнародних відносин. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю переосмислення ролі Європейського Союзу в умовах глобальної нестабільності, посилення авторитарних тенденцій, війни Росії проти України, а також зростання запиту на ефективні механізми багатостороннього врядування. Особливе значення має вивчення нових форм дипломатичної діяльності ЄС, зокрема публічної та цифрової дипломатії, а також практики застосування санкцій як інструменту впливу. Теоретико-методологічна основа дисертації ґрунтується на поєднанні концепції неоліберального інституціоналізму та теорії нормативної сили ЄС, що дозволяє здійснити цілісний аналіз структурних і ціннісних засад європейської дипломатії. Методологія дослідження базується на кейс-стаді, дискурс-аналізі, контент-аналізі та порівняльному підходах. У фокусі емпіричного аналізу – реакція ЄС на війну Росії проти України як приклад мобілізації дипломатичних інструментів у кризовій ситуації. У дисертації простежується поступове зміщення балансу між нормативними амбіціями та геополітичними підходами, що виражається у нових стратегіях ЄС щодо санкційної політики, глобального партнерства та забезпечення безпеки. Досліджено також інституційні механізми координації між державами-членами, взаємодію між Європейською службою зовнішніх справ, Європейською радою та національними представництвами. Показано, що, попри наявні виклики (внутрішні суперечності, обмеженість ресурсів, зовнішній тиск), ЄС зміг посилити свою зовнішньополітичну ідентичність та інструментальну ефективність. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що було проведено комплексне дослідження дипломатії ЄС після Лісабону у сучасних міжнародних відносинах. До новизни дослідження можна віднести наступні положення. Вперше: – узагальнено теоретичні підходи до аналізу дипломатії ЄС, зокрема концепцію неоліберального інституціоналізму та теорію нормативної сили ЄС. Детально розглянуто, як ці теоретичні парадигми пояснюють формування спільної зовнішньої та безпекової політики (СЗБП). Обґрунтовано, що неоліберальний інституціоналізм акцентує на важливості інституційного дизайну та співпраці між державами-членами, тоді як теорія нормативної сили ЄС фокусується на просуванні цінностей, таких як демократія, права людини та верховенство права, як інструменту впливу у міжнародній системі; – проаналізовано нові виклики зовнішній політиці ЄС після Лісабону, зокрема зміну геополітичного контексту, ескалацію конфліктів, зростання напруженості між глобальними акторами та посилення націоналістичних настроїв серед держав-членів; – досліджено практичні аспекти діяльності ЄС у кризовій ситуації: кейс російсько-української війни. Детально проаналізовано, як дипломатичні інструменти, включаючи санкції, посередництво та підтримку багатосторонніх ініціатив, використовуються для реагування на кризу. Розглянуто також роль цифрової дипломатії у стратегічних комунікаціях ЄС та мобілізації міжнародної підтримки. Набули подальшого розвитку: – теоретичні засади формування зовнішньополітичного курсу ЄС. Розширено аналіз витоків та концептуальних основ, що лягли в основу формування дипломатичних практик. Висвітлено значення ідеї нормативної сили у розбудові міжнародного іміджу ЄС як актора, що керується ціннісними орієнтирами, а також вплив інституційного дизайну на ефективність реалізації зовнішньої політики; – аналіз інституційної структури дипломатії ЄС. Розглянуто функції та механізми роботи Європейської служби зовнішніх справ, її інституційний дизайн та вплив на координацію зовнішньополітичної діяльності ЄС. Окремо висвітлено роль Європейської ради у формуванні стратегічних пріоритетів та прийнятті рішень після Лісабонської угоди. Досліджено кооперацію та конфлікт між національними представництвами держав-членів та інституціями ЄС, їхній вплив на узгодженість і стабільність зовнішньополітичного курсу; – дослідження інституційних змін, запроваджених Лісабонською реформою, включаючи перерозподіл повноважень між інституціями, створення нових механізмів координації та вплив цих змін на процеси прийняття рішень. Визначено, як ці інституційні новації підвищують ефективність дипломатії ЄС у глобальному середовищі. Уточнено: – стратегічні напрями зовнішньої політики ЄС у постлісабонський період, зокрема в аспектах енергетичної безпеки, кліматичної дипломатії, захисту прав людини та просування європейських цінностей; – роль санкцій як інструменту нормативної дипломатії ЄС. Детально досліджено механізми розробки, узгодження та впровадження санкцій, а також їхній вплив на міжнародну систему. Розглянуто приклади застосування санкцій як засобу реагування на порушення міжнародного права, зокрема у контексті російсько-української війни; – використання діджитал-дипломатії як нової форми зовнішньополітичної комунікації, зокрема для формування позитивного іміджу на глобальній арені та залучення міжнародної аудиторії до своїх ініціатив. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у можливості застосування його результатів у діяльності зовнішньополітичних інституцій України, інших органів державної влади, аналітичних центрів та освітніх закладів. Рекомендації щодо вдосконалення публічної дипломатії, адаптації до інституційних форматів ЄС та зміцнення міжінституційної координації можуть бути використані в контексті просування євроінтеграційного курсу України та вдосконалення національної дипломатичної стратегії. Дисертація підтверджує, що дипломатія ЄС у постлісабонський період є важливим інструментом глобального врядування, що ґрунтується на принципах багатосторонності, демократії та верховенства права. Проте подальше зміцнення позицій ЄС вимагає усунення внутрішніх розбіжностей, збільшення фінансової підтримки зовнішньополітичних ініціатив та активнішого залучення громадянського суспільства. | uk |
| dc.description.abstract | Valeriia Khakimova. EU diplomacy in the post-Lisbon period. – Manuscript. The thesis for the Doctor of Philosophy degree on specialty 052 – Political Science – Odesa I. I. Mechnikov National University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Odesa, 2025. The dissertation is devoted to a comprehensive analysis of the transformation of the European Union's diplomacy in the post-Lisbon period (2009–2024), which marked a stage of profound institutional, normative, and geopolitical changes in the EU’s foreign policy. The primary focus is placed on assessing the impact of the Lisbon Treaty on the institutional structure of EU diplomacy, the formation of new strategies and external action mechanisms, and the Union’s adaptation to the dynamic architecture of contemporary international relations. The relevance of the study is due to the need to rethink the role of the European Union in the context of global instability, increasing authoritarian tendencies, Russia's war against Ukraine, as well as the growing demand for effective mechanisms of multilateral governance. Special attention is given to the exploration of new forms of EU diplomatic activity, in particular public and digital diplomacy, as well as the practice of using sanctions as a tool of influence. The theoretical and methodological basis of the dissertation is based on the combination of the concept of neoliberal institutionalism and the theory of the normative power of the EU, which enables a holistic analysis of the structural and value-based foundations of European diplomacy. The research methodology draws on case study analysis, discourse analysis, comparative and systemic approaches. The empirical core of the study focuses on the EU’s response to Russia’s war against Ukraine as a case of diplomatic instruments mobilized in a crisis situation. The dissertation traces a gradual shift in the balance between the EU’s normative ambitions and pragmatic geopolitical approaches, which is reflected in its new strategies concerning sanctions policy, global partnerships, and security provision. The study also explores institutional coordination mechanisms among member states, as well as the interaction between the European External Action Service, the European Council, and national diplomatic representations. It demonstrates that despite existing challenges – such as internal disagreements, limited resources, and external pressure – the EU has managed to strengthen both its foreign policy identity and its instrumental effectiveness. The scientific novelty of the obtained results lies in the comprehensive study of EU diplomacy in the post-Lisbon period within the context of contemporary international relations. The following provisions can be attributed to the novelty of the research. For the first time: – theoretical approaches to the analysis of EU diplomacy have been systematized, in particular the concept of neoliberal institutionalism and the theory of normative power Europe. The study provides a detailed examination of how these theoretical paradigms explain the formation of the Common Foreign and Security Policy (CFSP). It is argued that neoliberal institutionalism emphasizes the importance of institutional design and cooperation among member states, while the theory of normative power focuses on the promotion of values such as democracy, human rights, and the rule of law as instruments of influence in the international system; – new challenges to the EU’s foreign policy in the post-Lisbon period have been analyzed, including the changing geopolitical context, the escalation of conflicts, rising tensions among global actors, and the strengthening of nationalist sentiments within member states; – the practical dimension of the EU’s activity in a crisis situation has been explored through the case of the Russo-Ukrainian war. The study provides a detailed analysis of how diplomatic instruments – including sanctions, mediation, and support for multilateral initiatives – are employed to respond to the crisis. Special attention is given to the role of digital diplomacy in the EU’s strategic communications and in mobilizing international support. Acquired further development: – the theoretical foundations of the formation of the EU's foreign policy course. The analysis of the origins and conceptual bases underlying the development of diplomatic practices has been expanded. The study highlights the significance of the normative power concept in shaping the EU’s international image as a value-driven actor, as well as the influence of institutional design on the effectiveness of foreign policy implementation; – analysis of the institutional structure of EU diplomacy. The functions and operational mechanisms of the European External Action Service (EEAS), its institutional design, and its role in coordinating the EU’s external action are examined in detail. Particular attention is given to the role of the European Council in shaping strategic priorities and decision-making after the Lisbon Treaty. The research also explores cooperation and conflict between national diplomatic representations of member states and EU institutions, and their impact on the coherence and stability of the Union’s foreign policy; – study of the institutional changes introduced by the Lisbon Treaty, including the redistribution of competences among EU institutions, the creation of new coordination mechanisms, and the impact of these changes on decisionmaking processes. It is shown how these institutional innovations have enhanced the effectiveness of EU diplomacy in the global environment. Clarified: – strategic directions of EU foreign policy in the post-Lisbon period, particularly in the areas of energy security, climate diplomacy, human rights protection, and the promotion of European values; – the role of sanctions as an instrument of the EU’s normative diplomacy has been specified. The study provides a detailed analysis of the mechanisms for developing, coordinating, and implementing sanctions, as well as their impact on the international system. It also examines examples of successful application of sanctions as a response to violations of international law, particularly in the context of the Russo-Ukrainian war; – the use of digital diplomacy as a new form of external communication has been refined, especially in relation to building a positive image on the global stage and engaging international audiences in EU initiatives. The practical significance of the research lies in the potential application of its results in the work of Ukraine’s foreign policy institutions, other governmental bodies, think tanks, and academic institutions. The recommendations related to the enhancement of public diplomacy, adaptation to EU institutional formats, and the strengthening of inter-institutional coordination can be used to support Ukraine’s European integration process and the development of a more effective national diplomatic strategy. The dissertation confirms that EU diplomacy in the post-Lisbon period serves as an important instrument of global governance, grounded in the principles of multilateralism, democracy, and the rule of law. However, the further consolidation of the EU’s global position requires addressing internal divergences, increasing financial support for external policy initiatives, and more actively engaging civil society. | en |
| dc.identifier.citation | Хакімова В. Т. Дипломатія ЄС у постлісабонський період : дис. … д-ра філос. : 052 Політологія 05 Соціальні та поведінкові науки / В. Т. Хакімова ; наук. кер. О. І. Брусиловська ; Одес. нац. ун-т імені І. І. Мечникова. – Одеса, 2025. – 262 с. | uk |
| dc.identifier.uri | https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/41436 | |
| dc.language.iso | uk | |
| dc.subject | Європейський Союз (ЄС) | uk |
| dc.subject | Лісабонська угода | uk |
| dc.subject | СЗБП (Спільна зовнішня та безпекова політика) | uk |
| dc.subject | інституціоналізм | uk |
| dc.subject | демократія | uk |
| dc.subject | нормативна сила | uk |
| dc.subject | інтеграція | uk |
| dc.subject | публічна дипломатія | uk |
| dc.subject | ЄСЗС (Європейська служба зовнішніх справ) | uk |
| dc.subject | безпека | uk |
| dc.subject | партнерство | uk |
| dc.subject | дезінформація | uk |
| dc.subject | Україна | uk |
| dc.subject | російська війна проти України | uk |
| dc.subject | санкції | uk |
| dc.subject | European Union (EU) | en |
| dc.subject | Lisbon Treaty | en |
| dc.subject | CFSP (Common Foreign and Security Policy) | en |
| dc.subject | institutionalism | en |
| dc.subject | democracy | en |
| dc.subject | normative power | en |
| dc.subject | integration | en |
| dc.subject | public diplomacy | en |
| dc.subject | EEAS (European External Action Service) | en |
| dc.subject | security | en |
| dc.subject | partnership | en |
| dc.subject | disinformation | en |
| dc.subject | Ukraine | en |
| dc.subject | Russian war against Ukraine | en |
| dc.subject | sanctions | en |
| dc.subject | 052 Політологія | |
| dc.subject.udc | 327.7:327.82]:061.1ЄС:355.01(477:470+475)(043.5) | |
| dc.title | Дипломатія ЄС у постлісабонський період | uk |
| dc.title.alternative | EU diplomacy in the post-Lisbon period | en |
| dc.type | Thesis | en |
Файли
Контейнер файлів
1 - 1 з 1
Вантажиться...
- Назва:
- Khakimova_PhD_Thesis.pdf
- Розмір:
- 3.02 MB
- Формат:
- Adobe Portable Document Format
Ліцензійна угода
1 - 1 з 1
Ескіз недоступний
- Назва:
- license.txt
- Розмір:
- 1.71 KB
- Формат:
- Item-specific license agreed upon to submission
- Опис: