Переглянути
Нові надходження
Документ Гімнографія Київської Русі XI-XIII сторіч: Структурне ціле канону мінейного циклу (автореф.)(2018) Джиджора, Євген Володимирович; Джиджора, Евгений Владимирович; Dzhydzhora, Yevhen V.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Київ, 2018. У монографії здійснено комплексне дослідження закономірностей забезпечення зв’язності структурних елементів у літературно-художньому цілому мінейних канонів Київської Русі XI-XIII ст. У середньовічній літературі канон мінейного циклу має структурну організацію багатоярусного конструкта, зв’язність елементів якого простежується на трьох рівнях: 1) парадигмальному (у межах єдиної теми, що об’єднує дев’ять пісень твору й утримується / не утримується за допомогою акровірша); 2) інтегральному (у межах дев’яти окремих локальних тем, що інтегруються в ірмос і тропарі); 3) образному (в межах оспіваного образу, що складається з одного / кількох семіотичних ядер за наявності / відсутності семіотичної периферії). В літературі Київської Русі XI-XIII ст. служба мінейного циклу – це обумовлена волею автора (редактора, компілятора, переписувача тощо) система різножанрових пісенних творів, концептуально підпорядкованих єдиній меті та втілених у конкретному богослужбовому збірнику. В середньовічному гімнографічному творі ключовим принципом відтворення образу є символізація. Символ має складну структуру, що містить три основні властивості. Перша – особливе узгодження семіотичних складових. Друга – семантична поліфонія, тобто багатозначність символу. І третя – різні ступені співпричетності типового образу визначальному архетипу. У гімнографічному творі оспівуваний образ становить найнижчий рівень структурної організації. Проте саме цей найнижчий рівень виступає системоутворюючим компонентом, що забезпечує ідейно- композиційну зв’язність єдиної парадигмальної теми та дев’яти локальних тем у структурному цілому мінейного канону. З огляду на узгодження семіотичних складових, досліджені мінейні пам’яткі Київської Русі XI-XIII ст. розрізняються як такі, де автор здійснює: найпростішу будову образу; ускладнену будову образу; надскладну будову образу. За найпростішої, ускладненої та надскладної будови образу можливі два варіанти співвідношення семіотичного ядра та периферії. У першому випадку в основі образу лежать одне, два, три або більше семіотичних ядра за відсутності семіотичної периферії. У другому випадку – семіотичні ядра за наявності семіотичної периферії.Документ Літературно-мистецька періодика в соціальнокомунікаційному просторі України початку ХХІ століття(Б. в., 2010) Іванова, Олена Андріївна; Иванова, Елена Андреевна; Ivanova, Olena A.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.01 — теорія та історія соціальних комунікацій. — Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — Київ, 2010. Дисертація присвячена комплексному дослідженню ціннісно- функціонального статусу літератури в соціальнокомунікаційному просторі початку ХХІ ст., як його бачить та просуває українська літературно-мистецька журнальна періодика, що є суб’єктом представлення та формування цього статусу. Побудовано концептуальну модель літературно-мистецького журнального видання, описано комунікаційний потенціал цього медіасуб’єкта та здійснено комплексний, системний і узагальнювальний кількісно-якісний моніторинг сучасної української літературно-мистецької журнальної періодики, досліджено її контент, комунікативні наміри, аудиторну орієнтацію, потенціал формату. Здійснено діагностику й прогнозування діяльності українських часописів про літературу в умовах сучасності як культури тотальної інформаційності.Документ Жанрово-комунікаційні особливості книги подорожніх нарисів Іллі Ільфа і Євгена Петрова «Одноповерхова Америка»(Б. в., 2017) Валькова, Катерина Геннадіївна; Валькова, Екатерина Геннадьевна; Valkova, Kateryna H.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій (доктора філософії) за спеціальністю 27.00.04 – теорія та історія журналістики. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2017. У дисертаційній роботі здійснено комплексне дослідження книги подорожніх нарисів Іллі Ільфа і Євгена Петрова як соціально-комунікаційного феномена. При цьому подорожній нарис розглядається як самостійний жанр, генетично пов’язаний з путівником, первинне призначення якого полягало в зборі, систематизації і збереженні інформації про шлях, і який виник задовго до появи у західноєвропейській, а потім і в слов’янській журналістиці власне нарису. Величезний обсяг нової інформації, когнітивне опрацювання матеріалу, суперечливе поєднання «вертикальної» і «горизонтальної» пропаганди, багатство і різноманіття жанрового змісту – все це об’єднане в книзі у цілісність високого ґатунку завдяки підпорядкованості жанрової форми, принципів відбору, відображення і опрацювання фактів, а також структуризації жанрового змісту комунікаційним установкам авторів – інформаційній (мас-медійній), когнітивно-публіцистичній та ідеологічно-пропагандистській. Висока масово- комунікаційна ефективність пояснюється гомогенністю елементів лінійної моделі масової комунікації, перш за все жанрової форми і жанрового змісту контенту, що виникає в результаті наскрізної дії авторських інтенцій. Загалом жанрово-комунікаційні особливості «Одноповерхової Америки» укорінені в її вербальній природі – це документальна, а не художньо-публіцистична книга подорожніх нарисів, у якій присутні також публіцистична і пропагандистська складові.Документ Художній світ Пастернака-лірика(2000) Іванова, Олена Андріївна; Иванова, Елена Андреевна; Ivanova, Olena A.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.02 – російська література. – Одеський національний університет ім.І.І. Мечникова, Міністерство освіти і науки України, м.Одеса, 2000 р.У дисертації досліджується художня система лірики Б. Пастернака в якості художнього світу, що нею породжується. Доводиться, що даний підхід суттєво розширює рамки наукового дослідження специфіки окремого феномена літературного процесу шляхом аналізу його художньої онтології, залишаючись у межах дескриптивно-іманентного опису художньої системи із застосуванням феноменологічного, герменевтичного, текстологічного та структурно-семантичного методів. Художня реальність Пастернака-лірика має містеріальний характер, розгортається безпосередньо “тут і зараз”, завжди конкретна, не надається для відчуженого спостереження й дійсна тільки для того, хто бере в ній участь. Вона пульсує, створюючись кожної миті заново. Контекст становлення-проявлення реальністю самої себе на рівні поетичного його втілення суміщує, обіймає контексти всіх учасників естетичної діяльності (автора, героя, читача), а образ світу, що виникає в ліричному тексті, має просторові ознаки - ознаки топографічності та топологічності. Пастернаківське ж слово про світ – максимально суб’єктивоване і невіддільне від контексту події, що відбувається у світі і зі світом.Документ Жанрово-комунікаційні особливості памфлетів Миколи Хвильового доби «Камо грядеши» [автореферат](Б. в., 2015) Слюсаренко, Марія Іванівна; Слюсаренко, Мария Ивановна; Sliusarenko, Mariia I.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27. 00.04. – теорія та історія журналістики. – Інститут журналістики, Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України. – Київ, 2015. У дисертації досліджуються засоби комунікаційної ефективності памфлетів Миколи Хвильового 1925 – 1926 років. Пояснена обумовленість у памфлетному жанрі раціонального та емоційного начал, універсальним комунікаційним засобом визначена сміхова оцінність, що виникає внаслідок синтезу понятійного та образного мислення. Сатиричний жанр відзначається двоплановістю (сплавом аналітичної та белетризованої) оповіді. У основі памфлетів М. Хвильового перебуває стаття, одиниці та операції логічного мислення скеровані на просвіту мас та вироблення знань читачів як керівної сили до дій. Сатирична картина політичної дійсності заселена антиподами творці – руйначі, засоби комічного (іронія, гумор, дотеп та сарказм) та різновиди тропів (метафора, метонімія, оксиморон, порівняння) сприяють виробленню бажаної оцінки та сміхової реакції на негативне. Діалогічність памфлетів на позатекстовому рівні спричинила виникнення соціального діалогу, публічного обговорення гострих суспільних питань; діалогізація публіцистичного викладу виконує комунікаційно-прагматичні та комунікаційно-експресивні функції. Значимими елементами ефективної комунікації автор-публіка є смислова структура (форма розгортання думки) і композиція (взаємообумовленість окремих частин тексту).