Переглянути
Нові надходження
Документ Географічні аспекти при розробці комплексних планів розвитку територій громад (на прикладі Одеської області)(2026) Сичук, Олексій Сергійович; Sychuk, Oleksii S.Олексій СИЧУК. Географічні аспекти при розробці комплексних планів розвитку територій громад (на прикладі Одеської області). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 106 «Географія» – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова - Одеса, 2026. У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне обґрунтування та запропоновано комплексне вирішення науково-практичного завдання, спрямованого на виявлення географічних аспектів при розробці комплексних планів розвитку територій громад в (на прикладі Одеської області). Зауважено, що розробка комплексних планів є невід’ємною складовою переліку документів, що забезпечують сталий розвиток громад. Автор, наголошує, що при важливості усіх сфер розвитку громади, першочергово потрібно відштовхуватися від особливостей її географічного положення та тієї системи розселення, що уже сформована. Дисертаційне дослідження виконувалося в рамках науково-дослідної тематики кафедри географії України, ґрунтознавства і земельного кадастру Одеського національного університету імені І.І. Мечникова «Стале землекористування в південному регіоні України: сучасні проблеми та шляхи їх вирішення» (№330, початок з 2023 р.) та науково-дослідної держбюджетної теми «Встановити масштабність і наслідки деградації чорноземів України в умовах сучасної зміни клімату та сільськогосподарського використання» (№603, 2022 р.). Актуальність тематики дослідження обґрунтована декількома факторами сучасного розвитку суспільства. Насамперед це актуальність та практична затребуваність просторового планування територій в контексті сталого розвиту. По друге – як наслідок реформи децентралізації постала потреба у такому виді документації як комплексний план просторового розвитку територій, що потребує вивчення особливостей розвитку території саме із позиції географічного світогляду, оскільки сучасне землекористування потребує застосування суспільно-географічного підходу. Адже лише так можна знайти баланс між економічною вигодою, забезпеченням соціальних потреб населення та екологічною рівновагою. І по третє – це наслідки впливу воєнного стану, які призвели до радикальної трансформації просторової організації в Україні, зокрема й Одеського регіону. У першому розділі «Теоретико-методологічні аспекти розробки комплексних планів розвитку територій громад в Україні» було розкрито основні теоретико-методологічні основи просторового планування в контексті суспільно-географічного дослідження. Вказано, що для сучасного просторового розвитку територій необхідним є як наявність Стратегії розвитку, так й комплексного плану. Запропоновано до сучасного просторового планування застосовувати поняття «географічного капіталу», як поняття, що характеризує комплексне значення сукупності природних умов та ресурсів території, географічного та геополітичного положення, екологічної безпеки та інших складових географічного підґрунтя, які використовуються чи можуть бути використані для підвищення рівня людського розвитку громади чи економічного зростання. Сучасне просторове планування є результатом комплексного врахування та задіяння системи документів, які пов’язані між собою, обумовлюють розвиток території та базуються на географічному підґрунті. Аналіз підходів до розробок комплексних планів розвитку у країнах Європи дозволив зробити висновок, що для сучасного територіального планування України, визначальними будуть рішення, які ми простежували у європейських країнах. Це й ландшафтно орієнтоване планування, й забезпечення Сталого розвитку, зокрема покращення якості життя населення, і розвиток демократизації у плануванні, через громадські обговорення, а також широке застосування картографічних матеріалів та ГІС. Що ще раз вказує на проєвропейський вектор України. При всій різносторонності чинників та складових, які враховуються при просторовому планування громад а територій, в контексті нашого дослідження, нами виокремлено блок суспільно-географічного значення, що передбачає врахування при розробці комплексних планів розвитку географічного положення та природно-ресурсного потенціалу території, її соціально-економічних відмінностей у поєднання і картографічним забезпеченням дослідження. Другий розділ «Географічні передумови просторового планування громад та територій в умовах реформ і воєнного стану в Україні» присвячений вивченню суспільно-географічних передумов планування розвитку регіонів України в умовах реформи АТУ та децентралізації. Доведено, що уже нормовані параметри спроможних територіальних громад можуть стати чинником визначення векторів просторового розвитку регіонів. Як наслідок реформування АТУ та децентралізації територіальні громади отримали більше повноважень та можливостей для розробок стратегічних планів розвитку своїх територій та й управління ними. З позиції суспільно-географічного розвитку регіонів, на основі дослідження територіальних особливостей розселенських та демографічних передумов функціонування громад в регіонах України, особливостей транспортної мережі в них, відмінностей у організації забезпеченні населення основними послугами соціального спрямування (освітніми, медичними, адміністративними), рівня економічного розвитку, особливостей природоохоронної діяльності було визначено основні можливості регіонів у досягненні цілей сталого розвитку. На основі яких та аналізу Регіональних стратегій розвитку було здійснено групування регіонів України за особливостями Стратегічного бачення їх просторового планування й визначено, що Одеський регіон належить до групи областей, де серед пріоритетних напрямків є питання продовольчої безпеки та розвитку внутрішньодержавних логістичних шляхів. У третьому розділі «Практичні аспекти розробки комплексних планів розвитку територій громад в Україні (на прикладі Одеського регіону)» розглянуто особливості соціально-економічного розвитку новостворених укрупнених районів та здійснено їх типізацію за рівнем економічного розвитку. На основі вивчення Стратегії комплексного повоєнного відновлення Одеського регіону нами запропоновано основні вектори розвитку для виділених типів районів із урахуванням особливостей їх економічного розвитку, безпекових й стратегічних рішень, та основних цілей просторового планування. Вивчення суспільно-географічних передумов просторового планування територій громад в регіоні дослідження дозволило вказати, що Одеська область не є однорідним простором, громади різняться за унікальністю їх географічного положення та ПРП, демографічних параметрів та особливостей формування систем розселення, економічних та інфраструктурних характеристик. Спроможність територіальних громад напряму залежить від розвитку урбанізаційних процесів та вигідності транспортно-логістичного розташування. На прикладі Південнівської громади у роботі виокремлено рекомендації щодо врахування при плануванні розвитку території її суспільно-географічних особливостей. Дані рекомендації спрямовані на узгодження особливостей розселення населення та його соціального забезпечення, економічного розвитку громади, як одного із економічних флагманів регіону, із природними особливостями території. А на основі PESTEL аналізу передумов просторового планування та особливостей забезпечення розробок комплексних планів територій громад у Одеському регіоні нами виділено основні проблемні моменти, які варто враховувати, щодо забезпечення даного процесу. Під час написання дисертаційної роботи за основу було взято просторово-географічний, функціональний та системно-структурний теоретико-методичні підходи. Дослідження здійснювалося за широкого використання методів, які дали можливість отримати як найзмістовніші результати. Насамперед це класичні загальнонаукові методи наукового пізнання: літературного аналізу, описовий метод, методи аналізу та синтезу інформації, абстрагування, конкретизації, методи індукції та дедукції, узагальнення. Усі вони дали можливість виокремити в загалі великої кількості інформації щодо просторового планування територій саме необхідних, в контексті суспільно-географічного вишукування, особливостей та положень. Серед конкретно-наукових - порівняльно-географічний (для виявлення територіальних особливостей просторового планування регіонів України, та адміністративних районів громад Одеського регіону зокрема), генералізації (для виокремлення інформації щодо особливостей землекористування в адміністративних районах Одеської області), типізації (що дало можливість виділити типи адміністративних одиниць за особливостями їх сучасного економічного розвитку), групування за різними параметрами (що застосовувався для виділення груп регіонів за відмінностями стратегічного бачення їх майбутнього розвитку, за типом ГДП, за рівнем фінансово спроможності чи безпекових можливостей, та ін.), тощо. Активно використовувалися методи математичної обробки даних (при розрахунках коефіцієнтів демографічних показників, кореляційної залежності, пересічних величин, індексів, тощо). Використання SWOT- та PESTЕL-аналізів дозволили врахувати як комплекс розвитку умов сучасного просторового планування адміністративних одиниць Одеського регіону так і передумов просторового планування й розробки комплексних планів громад регіону. Також було широко застосовано, саме на прикладі нашого дослідження, картографічний, графічний та геоінформаційний методи, що передбачають створення баз даних та їх обробку, а також використання ГІС-технологій, на всіх етапах дослідження. Адже сама структура комплексного плану громади передбачає наявність планувальної документації та широкого впровадження баз даних та ГІС. Візуалізацію та обробку первинної статистичної інформації проведено із використанням програмних продуктів Microsoft Excel, CorelDRAW, QGIS, Openrouteservice та ін. Комплексне використання вказаних методів та підходів забезпечило здійснення аналізу суспільно-географічних особливостей просторового планування регіону та розробок просторових планів розвитку громад. Вихідними матеріалами для проведення дослідження слугували: закони України та постанови ВРУ і КМУ, наукові праці в напрямку регіонального розвитку та просторового планування, матеріали Державної служби статистики України, матеріали обласних військових адміністрацій, Стратегії розвитку регіонів України, офіційні матеріали Міністерства розвитку громад та територій, геопросторові та картографічні дані веб-сервісів із відкритим кодом OpenStreetMap, Google Maps та QGIS. Основною проблемою під час написання дисертаційного дослідження було обмеження у висвітленні первинної статистичної інформації, широкий спектр різнохарактерних даних та неузгодженість щодо їх подання, обмеження висвітлення даних щодо розвитку громад. Однак поєднання різноманітних методів дослідження із картографічним підходом забезпечило виконання поставлених завдань та досягнення мети дослідження. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у наступних положеннях: вперше: – запропоновано поняття «географічного капіталу» як комплексу чинників розвитку території з врахуванням геоекономічного та геостратегічного положення, перспектив використання природно-ресурсного потенціалу; – проаналізовано стратегії регіонального розвитку областей України щодо врахування в них основних суспільно-географічних аспектів в контексті сучасних умов та згруповано їх за основними тенденціями розвитку на короткострокову перспективу; – здійснено комплексний аналіз економічного розвитку адміністративних районів Одеської області на основі ключових соціально-економічних показників та виділено чотири типи районів за рівнем та характером їх економічного розвитку; – досліджено особливості розвитку регіону в умовах військового стану на визначено основні вектори розвитку та відновлення для адміністративних районів та громад залежно від їх суспільно-географічних особливостей; – вивчено суспільно-географічні передумови просторового планування територій громад Одеського регіону та вказано на територіальні відмінності; – запропоновано рекомендації щодо врахування географічних аспектів розвитку Південнівської ТГ при розробці комплексного плану розвитку території; – визначено основні проблеми здійснення управління просторовим плануванням територіальних громад в Одеському регіоні шляхом PESTLE аналізу процесу. удосконалено: – науково-поняттєвий апарат вивчення особливостей просторового планування території регіонів та громад; – методику суспільно-географічного вивчення особливостей просторового планування територій громад. отримало подальший розвиток: – суспільно-географічні підходи до вивчення комплексних планів територій громад; – впровадження методів суспільно-географічного дослідження для просторового планування; – підходи до виокремлення географічних аспектів при розробках комплексних планів громад. Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення одержаних результатів, передбачає, що використана методика вивчення географічних аспектів при розробці комплексних планів розвитку територій громад (на прикладі Одеської області) може бути використана при аналогічних дослідженнях на рівні регіонів. А висновки та пропозиції зроблені у роботі, стануть поштовхом до подальших досліджень. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні ідеї та положення можуть використані про розробці Стратегії розвитку Одеської області та Програми соціально-економічного розвитку регіону, а запропоновані рекомендації щодо врахування географічних особливостей території Південнівської МТГ враховані при роботі над розробкою комплексного плану громади. Результати та матеріали дослідження використовувалися в наукових звітах кафедри географії України, ґрунтознавства і земельного кадастру Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Окремі положення дисертаційної дослідження впроваджено в освітній процес при викладанні освітніх компонент «Земельний кадастр і менеджмент земельних ресурсів», «Основи землеустрою», «Землевпорядне проектування», «Оцінка земель», а також при підготовці кваліфікаційних робіт здобувачів вищої освіти за спеціальностями «Географія» (з 2025 р. «Географія та регіональні студії») та «Науки про Землю» першого і другого рівнів вищої освіти. В практичній діяльності результати наукового дослідження впроваджено в роботі органів місцевого самоврядування та приватних профільних підприємств (акти додаються). Особистий внесок здобувача. Виконана робота є самостійною науковою працею, де автор використав наукові ідеї та підходи, для вирішення наукової задачі – здійснити теоретичне обґрунтування та запропонувати комплексне вирішення науково-практичного завдання, спрямованого на виявлення географічних аспектів при розробці комплексних планів розвитку територій громад (на прикладі Одеської області). Використані наукові положення та матеріали інших авторів у дисертації та у публікаціях мають відповідні посилання. А із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертацій використані лише матеріали, які належать доробку автора.Документ Ґрунтово-географічна інформація в Державному земельному кадастрі України(2026) Алєксєєнко, Анастасія Петрівна; Alieksieienko, Anastasiia P.Алєксєєнко А. П. Ґрунтово-географічна інформація в державному земельному кадастрі України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 106 «Географія» – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. – Одеса, 2026. У роботі розглядаються теоретико-методологічні засади дослідження процесів цифровізації ґрунтових даних, удосконалення понятійно-термінологічного апарату та обґрунтуванні дефініції «ґрунтово-географічна інформація» як самостійного об’єкта географічного аналізу. Отримані положення і наукова новизна дозволяють розробити регіональні та локальні стратегії та заходи щодо сталого використання ґрунтів і земель як в умовах воєнного часу, так і в період повоєнного відновлення України та її окремих територій на різних ієрархічних рівнях управління. У першому розділі дисертації узагальнено теоретико-методологічні засади дослідження процесів цифровізації ґрунтових даних, удосконалено понятійно-категоріальний апарат та обґрунтувано авторське бачення дефініції «ґрунтово-географічна інформація» як самостійного об’єкта географічного аналізу. У другому розділі висвітлено основні методи і механізми дослідження інформації про ґрунти в системі земельного кадастру України, встановлено особливості нормативно-правового регулювання інформаційного забезпечення в ґрунтознавстві і земельному кадастрі, зокрема в умовах воєнного стану. В третьому розділі роботи проаналізовано стан зарубіжного і вітчизняного досвіду в царині використання геоінформаційних технологій в практиці земельного кадастру в Україні. Розроблено регіональну і локальну ґрунтові інформаційні системи в середовищі ГІС для оптимізації земле- і ґрунтокористування на прикладі Одещини. Проаналізовано проблеми відображення ґрунтово-географічної інформація в системі земельного кадастру країни, обґрунтовано сценарії і запропоновано заходи сталого управління ґрунтово-земельними ресурсами регіонального та локального рівнів в умовах воєнного стану та повоєнного майбуття. Водночас, у вітчизняній географічній науці і нині залишається не до кінця вирішеною проблема відображення ґрунтознавчо-географічної інформації як самостійного об’єкта дослідження, що визначає передумови сталого використання та управління ґрунтово-земельних ресурсів в умовах невизначеності, обумовленої воєнним станом та необхідністю повоєнного відновлення територій України. Для вирішення основних завдань дослідження використано загальнонаукові та конкретнонаукові спеціальні методи дослідження ґрунтознавства та геоінформатики. При інтеграції отриманих результатів застосовано також міждисциплінарні підходи в галузі дотичних до заявленої проблематики наук (землеустрою, наук про Землю, географії, екології, спеціальних розділів земельного та екологічного права). Інформаційну основу дисертаційного дослідження становлять емпіричні дані наукової школи ґрунтознавства Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, яка функціонує з 1967 р. Використані архівні та фондові матеріали кафедри географії України, ґрунтознавства і земельного кадастру (до 2017 р. ґрунтознавства і географії ґрунтів) і ПНДЛ-4 університету, схеми землеустрою адміністративних районів Одеської області за старим адміністративним устроєм, літературні та інформаційні джерела за проблематикою дослідження, дані державного земельного кадастру та вільно поширені ресурси геопросторових баз даних України. Наукова новизна одержаних результатів вперше: - запропоновано авторську дефініцію категорії «ґрунтово-географічна інформація» як комплексного географічного поняття, що відображає «ґрунт» як неперервний чотиривимірний просторово-часовий континуум; - розроблено концепцію та модель ґрунтової інформаційної системи локального рівня з метою сталого еколого безпечного управління ґрунтово-земельними ресурсами; - запропоновано систему атрибутивних даних для наповнення ґрунтової інформаційної системи локального рівня; удосконалено: - систему збору, зберігання та представлення даних про ґрунти на різних ієрархічних рівнях в системі земельного кадастру; - методику географічного аналізу інформації про ґрунти на основі оцінки їх стану; - модель ґрунтових даних в межах землекористувань локального і регіонального рівнів; - систему управління ґрунтово-земельними ресурсами території шляхом цифровізації інформації засобами ГІС; - карту ґрунтів Одеської області як інструмент сталого управління ґрунтовими ресурсами території з кореляцією назв ґрунтів у відповідності до світовою реферативної бази WRB; набуло подальшого розвитку: - дослідження інформації про ґрунти України та їх відображення засобами ГІС; - оцінка достовірності внесення інформації про ґрунти в ДЗК країни; - розробка сценаріїв та заходів щодо сталого управління ґрунтовими і земельними ресурсами території; - використання електронних сервісів земельного кадастру та їх застосування для управління ґрунтово-земельними ресурсами в умовах воєнного часу; - доступ до публічних, актуальних та цифрових даних щодо ґрунтових ресурсів при здійсненні аналізу землекористування з можливістю розширення наявної бази даних регіонального і локального рівнів. Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні методологічних засад дослідження процесів цифровізації ґрунтових даних, удосконалення понятійно-категоріального апарату та обґрунтуванні дефініції «ґрунтово-географічна інформація» як самостійного об’єкта географічного аналізу. Отримані положення можуть бути використані для подальшого теоретичного узагальнення відображення інформації про ґрунти у різноманітних реєстрах та базах даних і розширюють методологічний інструментарій інформаційного ґрунтознавства. Теоретичні та практичні положення роботи знайшли впровадження в наукових звітах кафедри географії України, ґрунтознавства і земельного кадастру Одеського національного університету імені І. І. Мечникова за науковою тематикою кафедри. Результати дослідження впроваджено в освітній процес на геолого-географічному факультеті, зокрема під час проведення лекційних, практичних і семінарських занять з освітніх компонент «Земельний кадастр», «Оцінка земель», «Бонітування ґрунтів і грошова оцінка земель», «Земельний кадастр і менеджмент земельних ресурсів», «Практикум з земельного права і земельного кадастру при організації бізнесу» тощо, а також при виконанні кваліфікаційних робіт здобувачів вищої освіти бакалаврів і магістрів за спеціальностями «Географія» та «Науки про Землю». Результати дослідження можуть бути використані органами державної влади та місцевого самоврядування при управлінні ґрунтово-земельними ресурсами території різного рівня ієрархії. Практичне впровадження результатів дисертаційної роботи знайшло своє відображення у діяльності органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та виробничих підприємств і організацій в частині оптимізації і екологізації землекористування та наповнення інформації про ґрунтові і земельні ресурси території, тощо. Особистий внесок дисертантки. Дисертаційне дослідження виконане авторкою самостійно та містить наукові положення, розроблені особисто здобувачкою. У роботі використані авторські розрахунки та власні узагальнення, ілюстративний матеріал у вигляді картограм, схем, графіків і таблиць створено авторкою самостійно під час реалізації поставлених завдань роботи. Здобувачкою самостійно виконано збір та обробку матеріалів, зокрема картографічних, аналіз і узагальнення літературних, фондових та інтернет-ресурсів, визначено основні положення щодо новизни, сформульовано висновки до розділів та загальні висновки. Запозичені з різноманітних джерел визначення, поняття, положення та висновки подані з відповідними посиланнями на авторів.Документ Суспільно-географічні аспекти дослідження захворюваності населення України(2026) Пархоменко, Олександр Григорович; Parkhomenko, Oleksandr H.Пархоменко О. Г. Суспільно-географічні аспекти дослідження захворюваності населення України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 106 «Географія». – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. – Одеса, 2026. У роботі розглядаються теоретико-методологічні засади суспільно-географічного дослідження захворюваності населення, аналізуються демографічні, соціально-економічні, природно-географічні, екологічні та інституційні передумови і чинники територіальної диференціації захворюваності в Україні, обґрунтовується авторський алгоритм суспільно-географічного аналізу та здійснюється типізація регіонів України за нозологічними групами і інтегральне районування території за особливостями медико-географічної ситуації. Особлива увага приділяється обґрунтуванню методики інтегрального суспільно-географічного районування на основі коефіцієнтів територіального відхилення (КТВ) та визначенню напрямів оптимізації медико-географічної ситуації і вдосконалення просторової організації системи охорони здоров’я в умовах сучасних демографічних, соціально-економічних і безпекових викликів. У першому розділі дисертації представлено теоретико-методологічні засади суспільно-географічного дослідження захворюваності населення. Уточнено понятійно-категоріальний апарат та співвідношення категорій «захворюваність населення», «суспільне здоров’я», «медико-географічна ситуація» і «територіальна диференціація захворюваності». Узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід медико-географічних досліджень. Обґрунтовано авторське трактування захворюваності як соціально-територіального явища та розроблено чотириетапний алгоритм суспільно-географічного дослідження, від концептуального осмислення до інтегрального районування. Другий розділ роботи присвячено суспільно-географічному аналізу передумов і чинників формування територіальної диференціації захворюваності населення України. Проаналізовано демографічні передумови, старіння населення (частка осіб 65+ у Луганській ( 24,4 %), Донецькій ( 23,4 %), Чернігівській ( 20,3 % областях), соціально-економічні чинники (понад двократний розрив заробітних плат: м. Київ - 36 363 грн, Чернівецька область ( 16 997 грн), природно-географічні й екологічні умови, а також інституційно-інфраструктурні чинники: скорочення чисельності лікарів у 2000-2024 рр. на 31,2 %, середнього медперсоналу це більш ніж на половину, ліжкового фонду - на 47,1 %. Доведено, що просторова конфігурація захворюваності формується через специфічне поєднання та взаємодію всіх груп чинників у межах конкретного територіального середовища. У третьому розділі здійснено комплексний просторовий аналіз захворюваності населення України, типізацію регіонів за нозологічними групами та інтегральне суспільно-географічне районування. Виявлено різноспрямовані тенденції в групі хвороб системи кровообігу, зростання поширеності гіпертонічної хвороби (+59,3 %), гострого інфаркту міокарда (+28,1 %), інфаркту головного мозку (+75,3 %); визначено провідні нозологічні форми онкологічної захворюваності; зафіксовано стійку низхідну динаміку туберкульозу (R²=0,79) за умов накопичення контингенту ВІЛ-інфікованих (R²=0,89). На основі авторської методики, що об’єднує 30 індикаторів у п’ять аналітичних блоків, проведено інтегральне районування: виокремлено п’ять типів регіонів за рівнем медико-географічної напруженості та п’ять типів за домінуючим блоком ризику, обґрунтовано сім стратегічних напрямів оптимізації профілактичної медико-географічної політики. Для вирішення основних завдань дослідження використано загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція і дедукція, порівняння, класифікація) та спеціально-географічні (системний, територіальний, медико-географічний, статистичний, кореляційно-регресійний, типологічний, картографічний, метод інтегрального районування на основі коефіцієнтів територіального відхилення) методи дослідження. При виконанні дисертаційного дослідження використано статистичні дані та матеріали Державної служби статистики України, Міністерства охорони здоров’я України, Центру громадського здоров’я МОЗ України, Національного канцер-реєстру України, матеріали міжнародних організацій (ВООЗ, ЮНІСЕФ, Євростат), нормативно-правові документи та наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів. Наукова новизна одержаних результатів вперше: ✓ обґрунтовано захворюваність населення України як складне соціально-територіальне явище та важливий індикатор територіальної організації суспільства, що формується під впливом демографічних, соціально-економічних, еколого-територіальних та інституційних чинників; ✓ розроблено алгоритм суспільно-географічного дослідження захворюваності населення України, який поєднує теоретико-методологічні засади, інформаційно-аналітичні процедури, просторовий аналіз і узагальнювальну інтерпретацію результатів у єдину логічно впорядковану систему; ✓ розроблено методику інтегрального суспільно-географічного районування захворюваності населення України на основі коефіцієнта територіального відхилення, яка забезпечує виявлення регіональних диспропорцій, типізацію територій та просторове узагальнення відмінностей медико-географічної ситуації; ✓ здійснено інтегральне суспільно-географічне районування захворюваності населення України, що дало можливість сформувати цілісну просторову модель територіальної диференціації здоров'я населення та виявити стійкі закономірності соціально-територіального розвитку регіонів України; ✓ запропоновано механізми вдосконалення територіальної організації системи охорони здоров'я та зниження просторових диспропорцій у захворюваності населення України на основі результатів суспільно-географічного аналізу, типізації та інтегрального районування; вдосконалено: ✓ теоретико-методологічні підходи до суспільно-географічного аналізу захворюваності населення на основі поєднання системного й територіального підходів з урахуванням демографічних, соціально-економічних, природно-географічних, еколого-територіальних та інституційних чинників її формування; ✓ науково-методичні підходи до виявлення і систематизації чинників територіальної диференціації захворюваності населення, що забезпечують перехід від фіксації регіональних відмінностей до їх суспільно-географічного пояснення; ✓ методичні підходи до типізації територій за рівнем, структурою та чинниками формування захворюваності населення як основу для подальшого інтегрального районування; отримали подальший розвиток: ✓ підходи до суспільно-географічної інтерпретації захворюваності населення як показника територіальної нерівності розвитку та якості життя населення; ✓ підходи до аналізу медико-географічної ситуації як форми просторового прояву стану здоров'я населення у взаємозв’язку з особливостями соціального розвитку територій і просторової організації системи охорони здоров’я; ✓ концептуальні засади використання категорій «захворюваність населення», «суспільне здоров’я», «медико-географічна ситуація» та «територіальна диференціація захворюваності» як аналітичного інструментарію для типізації територій і суспільно-географічного районування. Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад суспільно-географічного дослідження захворюваності населення України та закономірностей її просторово-часової диференціації у регіонах держави. Уточнено понятійно-категоріальний апарат і поглиблено уявлення про природу захворюваності як соціально-територіального явища. Результати розширюють методологічний інструментарій суспільної географії, медичної географії та географії населення. Теоретичні та практичні положення роботи знайшли впровадження в наукових звітах кафедри економічної та соціальної географії і туризму Одеського національного університету імені І. І. Мечникова та в освітньому процесі при викладанні дисциплін «Основи суспільної географії», «Географія населення», «Медична географія», «Економічна і соціальна географія України» та «Регіональна економічна і соціальна географія». Результати дослідження можуть бути використані органами державної влади та місцевого самоврядування при формуванні регіонально диференційованої політики у сфері охорони здоров’я, виявленні територій із несприятливою медико-географічною ситуацією, оптимізації мережі медичних послуг; Міністерством охорони здоров’я України, Центром громадського здоров’я та обласними адміністраціями при розробці стратегічних рішень у сфері громадського здоров’я і повоєнного відновлення територій. Особистий внесок дисертанта. Дисертаційне дослідження виконано автором самостійно та містить наукові положення, розроблені особисто здобувачем. У роботі використано авторські розрахунки, аналітичні узагальнення, а також ілюстративний матеріал у вигляді картограм, схем, графіків і таблиць, створених під час проведення досліджень самостійно. Автором самостійно виконано збір та обробку статистичних і картографічних матеріалів, узагальнення літературних та інтернет-джерел, визначено концептуальні підходи та сформульовано висновки. Запозичені з різних джерел поняття, положення та висновки подано з відповідними посиланнями на авторів.Документ Суспільно-географічні аспекти дослідження міграційних трансформацій в регіонах України(2026) Остра, Вікторія Анатоліївна; Ostra, Viktoriia A.Остра В. А. Суспільно-географічні аспекти дослідження міграційних трансформацій в регіонах України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 106 «Географія» – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова – Одеса, 2026. У роботі розглядаються теоретико-методологічні засади суспільно-географічного дослідження міграційних трансформацій, аналізуються демографічні, соціально-економічні, геополітичні та розселенські передумови і чинники формування міграційних трансформацій в Україні, обґрунтовується авторська суспільно-географічна концепція міграційних трансформацій та здійснюється типізація регіонів України за просторово-часовими особливостями міграційних процесів. Особлива увага приділяється аналізу сучасних вимушених міграційних трансформацій в Україні в умовах повномасштабної збройної агресії Російської Федерації (2022–2026 рр.) та обґрунтуванню стратегічних пріоритетів регіональної міграційної політики у контексті повоєнного відновлення і євроінтеграційного вибору держави. У першому розділі дисертації представлено теоретико-методологічні засади суспільно-географічного дослідження міграційних трансформацій. Висвітлено понятійно-категоріальний апарат і концептуальні підходи до дослідження міграційних процесів, систематизовано наукові підходи до класифікації міграцій за сімома базовими ознаками, охарактеризовано вісім груп чинників і три основні типи міграційних трансформацій. Узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід міграційних досліджень, обґрунтовано авторське визначення категорії «міграційні трансформації» як інтегральної суспільно-географічної категорії, що охоплює сукупність глибоких якісних і кількісних змін у масштабах, структурі, спрямованості та інтенсивності міграційних потоків у їх просторово-часовому континуумі. Другий розділ роботи присвячено суспільно-географічному аналізу передумов, тенденцій і просторових особливостей міграційних трансформацій в Україні за чотирма блоками чинників. Проаналізовано демографічні передумови (скорочення чисельності населення з 51,7 млн осіб у 1989 р. до 41,2 млн у 2022 р., регресивний тип вікової структури, природне скорочення з +1,7 ‰ до –11,2 ‰), соціально-економічні передумови (постійне відставання ВВП від країн ЄС у 5–7 разів, регіональна асиметрія доходів, грошові перекази трудових мігрантів), геополітичні чинники (інституційне відкриття ЄС, безвізовий режим, війна, тимчасовий захист) і розселенські чинники (агломераційна концентрація на базі деградації сільської мережі, скорочення сільського населення на 27,1 % за 1989–2022 рр.). У третьому розділі обґрунтовано авторську суспільно-географічну концепцію міграційних трансформацій з 20 ключовими положеннями, розроблено методику суспільно-географічного аналізу міграційних трансформацій із системою з п’яти кількісних індикаторів і чотирирівневою класифікаційною схемою «тип – підтип – вид – підвид» з включенням просторового різновиду (рівноважного, зовнішньоміграційного, внутрішньоміграційного). Здійснено типізацію регіонів України за період 2002–2021 рр., у результаті якої виявлено три типи міграційних трансформацій: позитивний, стагнаційний і негативний, що визначає виразну просторову поляризацію міграційної системи країни. Четвертий розділ присвячено аналізу сучасних тенденцій міграційних трансформацій в Україні в умовах повномасштабної збройної агресії (2022–2026 рр.). Досліджено динаміку та структуру внутрішньо переміщених осіб (7 млн 134 тис. осіб у травні 2022 р. зі стабілізацією у діапазоні 3,5–3,7 млн осіб), обґрунтовано типологію трьох просторових одиниць (полюси тяжіння, полюси відтоку, буферні зони стабільності) та виявлено три просторові моделі розселення ВПО. Проаналізовано зовнішню вимушену міграцію (близько 6,8 млн громадян у 47 країнах світу, три фази: кризова хвиля, стабілізація з частковим поверненням, довгострокова стабілізація) та її правове регулювання. Проведено SWOT/TOWS-аналіз, обґрунтовано три сценарії повернення біженців і шість стратегічних пріоритетів регіональної міграційної політики на 2025–2030 рр. Для вирішення основних завдань дослідження використано загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція і дедукція, узагальнення, абстрагування, порівняння, наукова класифікація) та конкретно-наукові і спеціальні методи дослідження (історико-географічний, порівняльно-географічний, статистичний, кореляційний, типологічний, картографічний, графічний, метод районування, SWOT- і TOWS-аналіз, сценарне прогнозування). При виконанні дисертаційного дослідження були використані статистичні дані та матеріали Державної служби статистики України, Міністерства соціальної політики України, Національного банку України, Міністерства освіти і науки України, матеріали міжнародних організацій (Міжнародної організації з міграції, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Євростату, Світового банку, ОЕСР, ЮНЕСКО), нормативно-правові документи України та Європейського Союзу, вітчизняні та міжнародні наукові праці тощо. Наукова новизна одержаних результатів Уперше: ✓ розроблено цілісну суспільно-географічну концепцію міграційних трансформацій, яка обґрунтовує їх трактування не як сукупність окремих міграційних подій, а як єдиний динамічний просторово-часовий процес, що охоплює сукупність глибоких якісних і кількісних змін у масштабах, структурі, спрямованості та інтенсивності міграційних потоків і визначає траєкторію змін у демографічній, соціально-економічній, розселенській і геополітичній структурах суспільства; ✓ запропоновано авторське визначення категорії «міграційні трансформації» як суспільно-географічного поняття, що інтегрує трудові, вимушені і структурно-демографічні форми просторової мобільності населення в єдиному просторово-часовому континуумі; ✓ розроблено чотирирівневу класифікаційну схему міграційних трансформацій (тип – підтип – вид – підвид) з включенням просторового різновиду (рівноважного, зовнішньоміграційного, внутрішньоміграційного) і повним аналітичним кодуванням за схемою «Тип.–Підтип–різновид–Вид(Підвид) – [новітня тенденція]», що забезпечує максимальну деталізацію класифікації регіонів і їх порівняльний аналіз; ✓ здійснено типізацію міграційних трансформацій регіонів України за період 2002–2021 рр., що доводить виразну просторову поляризацію міграційної системи країни; ✓ запропоновано SWOT- і TOWS-матриці для стратегічного аналізу зовнішньої вимушеної міграції українців і обґрунтовано три сценарії повернення біженців (оптимістичний, базовий, песимістичний) з визначенням шести стратегічних пріоритетів регіональної міграційної політики на період 2025–2030 рр. Удосконалено: ✓ удосконалено понятійно-категоріальний апарат суспільно-географічного дослідження міграційних процесів шляхом уточнення співвідношень між базовими поняттями та впорядкування системи наукових понять для їх аналізу в умовах сучасних геополітичних викликів; ✓ методику суспільно-географічного аналізу міграційних трансформацій шляхом поєднання кількісного аналізу в межах внутрішньої і зовнішньої міграції з графічною візуалізацією часових траєкторій і параметричною оцінкою їх стабільності, динамічності та новітньої тенденції; ✓ підходи до аналізу демографічних профілів внутрішньо переміщених осіб з виокремленням основних типів профілів за віковою структурою населення; ✓ класифікаційну схему чинників міграційних трансформацій з обґрунтуванням механізму їх кумулятивного підсилення та взаємозалежного впливу на формування регіональних особливостей міграційних процесів; ✓ періодизацію міграційних трансформацій в Україні шляхом виокремлення п’яти етапів розвитку та встановлення їх просторово-часової послідовності і якісних відмінностей; ✓ методичні підходи до кореляційного аналізу зв’язків між соціально-економічними показниками і параметрами міграційних трансформацій з використанням коефіцієнтів Пірсона і Спірмена, що забезпечило кількісне визначення впливу рівня заробітної плати, обсягу валового регіонального продукту на душу населення, рівня безробіття та розвитку соціальної інфраструктури на просторовий розподіл внутрішньо переміщених осіб і структуру міграційних потоків в регіонах України. Набули подальшого розвитку: ✓ теоретичні засади суспільної географії міграційних процесів як чинника територіальної трансформації регіональних соціогеосистем з уточненням їх ролі у формуванні просторової поляризації та центр-периферійної структури; ✓ підходи до інтерпретації класичних міграційних концепцій у контексті воєнних і поствоєнних процесів із урахуванням специфіки взаємодії виштовхувальних і притягувальних чинників; ✓ підходи до застосування концепцій поляризованого розвитку і центральних місць у дослідженні міграційних трансформацій з уточненням ролі агломерацій як полюсів тяжіння та периферійних регіонів як зон відтоку населення; ✓ методологічні підходи до сценарного прогнозування міграційних процесів на основі визначення системи ключових параметрів і використання експертного оцінювання. Теоретичне та практичне значення одержаних результатів Теоретичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад суспільно-географічної концепції міграційних трансформацій та закономірностей їх просторово-часової диференціації у регіонах України періоду 1989–2026 рр. Уточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження та поглиблено уявлення про природу міграційних процесів в умовах надзвичайних геополітичних викликів. Розкрито механізми взаємозв’язку між демографічними, соціально-економічними, геополітичними, розселенськими передумовами і динамікою міграційних трансформацій на регіональному рівні. Отримані положення можуть бути використані для подальшого теоретичного узагальнення міграційних процесів і розширюють методологічний інструментарій географії населення. Теоретичні та практичні положення роботи знайшли впровадження в наукових звітах кафедри економічної та соціальної географії і туризму Одеського національного університету імені І. І. Мечникова за кафедральною науковою тематикою. Результати дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес кафедри економічної та соціальної географії і туризму ОНУ імені І. І. Мечникова при викладанні навчальних дисциплін «Основи суспільної географії», «Основи регіоналістики», «Економічна і соціальна географія України», «Глобалістика та регіональна інтеграція» та «Регіональна економічна і соціальна географія». Результати дослідження можуть бути використані органами державної влади та місцевого самоврядування при формуванні та реалізації регіональної міграційної, демографічної та соціальної політики, зокрема в аспектах розроблення цільових програм підтримки внутрішньо переміщених осіб, стратегій повернення українських біженців з-за кордону, запобігання незворотному відтоку людського капіталу та оптимізації територіальної організації населення; запропонована чотирирівнева класифікаційна схема та авторська типізація регіонів за міграційними трансформаціями можуть бути використані як аналітична основа для виявлення регіональних диспропорцій у міграційному розвитку, прогнозування трансформацій у структурі розселення та підвищення ефективності управління міграційним потенціалом територій; розроблена SWOT/TOWS-матриця та сценарне прогнозування динаміки повернення біженців можуть бути використані Міністерством соціальної політики України, Міністерством закордонних справ України, обласними військовими адміністраціями та органами місцевого самоврядування при формуванні стратегічних рішень у сфері міграційної політики на період 2025-2030 рр. Практичне застосування результатів дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, приватних підприємств і громадських організацій в частині регіонального планування, розробки стратегій повоєнного відновлення територій, програм соціально-економічного розвитку, соціального забезпечення, освіти, тощо. Особистий внесок дисертантки. Дисертаційне дослідження виконане авторкою самостійно та містить наукові положення, розроблені особисто здобувачкою. У роботі використані авторські розрахунки, аналітичні узагальнення, а також ілюстративний матеріал у вигляді картограм, схем, графіків і таблиць (у тому числі вікових пірамід, радарних діаграм, SWOT/TOWS-матриць), створених самостійно під час проведення досліджень. Авторка самостійно виконала збір та обробку статистичних і картографічних матеріалів, узагальнення літературних та інтернет-джерел, визначила концептуальні підходи та сформулювала висновки. Запозичені з різних джерел поняття, положення та висновки подані з відповідними посиланнями на авторів.Документ Геодемографічний аналіз Одеського регіону в умовах зміни адміністративно-територіального устрою(2025) Буяновська, Леся Юріївна; Buianovska, Lesia Yu.Буяновська Л.Ю. Геодемографічний аналіз Одеського регіону в умовах зміни адміністративно-територіального устрою. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 106 «Географія» – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова – Одеса, 2025. У роботі розглядаються теоретичні засади суспільно-географічного дослідження геодемографічних процесів, аналізуються адміністративно-територіальний устрій, чинники та передумови формування Одеського регіону, оцінюється геодемографічна ситуація в Одеському регіоні. Особлива увага приділяється просторовому аналізу геодемографічного районування Одеського регіону на засадах нового адміністративно-територіального устрою. У першому розділі дисертації представлено теоретичні засади суспільно-географічного дослідження геодемографічних процесів. Висвітлено особливості дослідження геодемографічних процесів у світовій практиці. Проаналізовано вплив адміністративно-територіального устрою на формування геодемографічних процесів на регіональному рівні. Другий розділ роботи присвячено історії заселення Одеського регіону як передумову формування сучасної демографічної ситуації, проаналізовано ретроспективу змін адміністративно-територіального устрою Одеського регіону, вивчено системи розселення та щільність населення, проаналізовані геодемографічні процеси і структурно-вікові деформації населення Одеського регіону. У третьому розділі проаналізовано динаміку чисельності населення, етно-національний склад населення Одеського регіону, проведено оцінку геодемографічної ситуації в регіоні, висвітлено стан та тенденції геодемографічного розвитку регіону. Четвертий розділ присвячено просторовому аналізу геодемографічних показників та геодемографічному районуванню Одеського регіону на засадах нового адміністративно-територіального устрою, виявленню взаємозв’язку категорій геодемографічного процесу та геодемографічної ситуації у структурі геодемографічного районування. За результатами дослідження обґрунтовано загальні методологічні і методичні положення геодемографічного районування, проаналізовано часткове геодемографічне районування та проведено комплексне інтегральне геодемографічне районування в Одеському регіоні на новій адміністративно-територіальній основі. Для вирішення основних завдань дослідження використано загальнонаукові (аналіз, порівняння, історичний підхід) та спеціально-географічні (історико-географічний, порівняльно-географічний, картографічний, районування) методи дослідження. При виконанні дисертаційного дослідження були використані статистичні дані та матеріали Державної служби статистики України, різні нормативно-правові документи, вітчизняні та міжнародні наукові праці, тощо. Наукова новизна одержаних результатів вперше: здійснено комплексний геодемографічний аналіз та геодемографічне районування Одеського регіону на засадах нового адміністративно-територіального устрою із урахуванням просторових відмінностей геодемографічного процесу та геодемографічної ситуації Одеського регіону; розроблено методику виділення геодемографічних кластерів, геодемографічних груп та геодемографічних осередків в геодемографічному районуванні регіону, що дозволяє використовувати їх як просторову основу для формування регіональної демографічної політики; виявлено просторові розбіжності у формуванні геодемографічних кластерів, районів та осередків в межах Одеського регіону, що виникають внаслідок невідповідності між сучасними адміністративними межами районів і фактичними ареалами поширення демографічно однорідних територій; вдосконалено: теоретико-методологічні підходи до аналізу геодемографічних процесів та геодемографічної ситуації в умовах адміністративно-територіальних трансформацій; наукове розуміння впливу адміністративно-територіального устрою на просторову організацію та динаміку геодемографічних процесів регіону; отримали подальший розвиток: підходи до аналізу взаємозв’язку між адміністративно-територіальним устроєм та геодемографічними процесами; підходи до вивчення регіональної та мікрорегіональної геодемографічної ситуації, що базуютсья на врахуванні динаміки чисельності населення, його етно-національної та статево-вікової структури, щільності та структури розселення; концептуальні засади використання категорій «геодемографічна ситуація», «геодемографічний процес» та «геодемографічне районування» як аналітичного інструментарію для просторової диференціації демографічного розвитку територій. Теоретичне та практичне значення одержаних результатів Теоретичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні закономірностей трансформації геодемографічних процесів Одеського регіону в умовах зміни адміністративно-територіального устрою. Уточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження та поглиблено уявлення про вплив геодемографічних процесів в контексті змін адміністративно-територіального устрою. Розкрито механізми взаємозв’язку між адміністративно-територіальними змінами та динамікою геодемографічної ситуації на регіональному рівні. Отримані положення можуть бути використані для подальшого теоретичного узагальнення геодемографічних процесів в умовах трансформації адміністративно-територіального устрою. Теоретичні та практичні положення роботи знайшли впровадження в наукових звітах кафедри економічної та соціальної географії і туризму Одеського національного університету імені І. І. Мечникова за кафедральною науковою тематикою. Результати дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес кафедри економічної та соціальної географії і туризму ОНУ імені І.І. Мечникова при викладанні навчальних дисциплін «Основи суспільної географії», «Основи регіоналістики» та «Основи просторового планування». Результати дослідження можуть бути використані органами державної влади та місцевого самоврядування при формуванні та реалізації демографічної, соціальної та регіональної політики, зокрема в аспектах територіального планування, оптимізації мережі соціальної інфраструктури та управління міграційними процесами; виділені геодемографічні кластери, геодемографічні райони та геодемографічні осередки можуть бути використані як аналітична основа для виявлення регіональних диспропорцій у демографічному розвитку, прогнозування трансформацій у структурі розселення та підвищення ефективності управління демографічним потенціалом територій (громад і регіону загалом); результати дослідження можуть бути використані у процесі вдосконалення адміністративно-територіального устрою, зокрема для обґрунтування меж територіальних громад та адміністративних районів на основі реальних демографічних і просторових відмінностей. Практичне застосування результатів дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, приватних підприємств в частині просторового планування, розробки регіональних стратегій розбудови і відновлення територій, програм соціально-економічного розвитку, соціального забезпечення, охорони здоров’я, тощо. Особистий внесок дисертантки Дисертаційне дослідження виконане авторкою самостійно та містить наукові положення, розроблені особисто здобувачкою. У роботі використані авторські розрахунки, аналітичні узагальнення, а також ілюстративний матеріал у вигляді картограм, схем, графіків і таблиць, створених під час проведення досліджень самостійно. Авторка самостійно виконала збір та обробку статистичних і картографічних матеріалів, узагальнення літературних та інтернет-джерел, визначила концептуальні підходи та сформулювала висновки. Запозичені з різних джерел поняття, положення та заключення подані з відповідними посиланнями на авторів.Документ Суспільно-географічні аспекти формування соціально-економічної моделі відновлення міст України девелоперськими компаніями(2025) Шинкаренко, Сергій Леонідович; Shynkarenko, Sergiy L.Шинкаренко С.Л. Суспільно-географічні аспекти формування соціально-економічної моделі відновлення міст України девелоперськими компаніями. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 106 «Географія» – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова – Одеса, 2025. Робота присвячена дослідженню суспільно-географічних аспектів формування соціально-економічної моделі відновлення міст України девелоперськими компаніями. У роботі розглядаються теоретико-методологічні основи регіонального розвитку, аналізуються сучасні тенденції міського девелопменту та практики залучення інвестицій у процес відновлення міських територій. Особлива увага приділяється адаптації європейських та світових підходів до відбудови міських просторів у контексті повоєнної відбудови України. У першому розділі дисертації представлено теоретичні засади формування соціально-економічної моделі відновлення міст. Проведено ретроспективний аналіз підходів до міського розвитку, визначено основні фактори, що впливають на ефективність відбудови територій, зокрема соціально-економічні, просторові та екологічні аспекти. Другий розділ містить аналіз практичного досвіду девелоперських компаній у реалізації проєктів відновлення міст, оцінку існуючих викликів та ризиків. Вивчено інструменти та механізми державно-приватного партнерства, що застосовуються для підвищення ефективності девелоперських ініціатив, а також представлено рекомендації щодо оптимізації регуляторного середовища в Україні. Розроблено модель змішаного партнерста між девелоперськими компаніями, державою та суспільством. У третьому розділі встановлено, що формування ефективної моделі відновлення міст потребує врахування регіональних особливостей, зокрема географічного розташування, рівня економічного розвитку, соціальних потреб та екологічних викликів. Проаналізовано роль девелоперських компаній у відновленні міської інфраструктури, зокрема їх вплив на якість життя населення, економічний розвиток та соціальну інклюзію. Висвітлено механізми взаємодії між державою, приватним сектором та місцевими громадами, що є ключовим для успішної реалізації проєктів відновлення. Доведено, що інтеграція міжнародного досвіду, зокрема практик сталого розвитку та інноваційних фінансових інструментів, таких як зелені облігації, може значно підвищити ефективність відновлення міст. Встановлено, що використання цифрових технологій, дозволяє оптимізувати управління міськими ресурсами та підвищити стійкість міст до майбутніх викликів. Для вирішення основних завдань дослідження використано загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння, історичний підхід) та спеціально-географічні (історико-географічний, порівняльно-географічний, картографічний, районування) методи дослідження. При виконанні дисертаційного дослідження були використані статистичні дані та матеріали Державної служби статистики України, різні нормативно-правові документи, вітчизняні та міжнародні наукові праці, аналітичні звіти. На основі проведеного аналізу запропоновано рекомендації щодо вдосконалення моделей відновлення міст, зокрема впровадження моделей змішаного партнерства між державою, девелоперами та громадою, розвитку екологічно стійкої інфраструктури та залучення інноваційних фінансових інструментів. Результати дослідження можуть бути використані органами місцевого самоврядування, девелоперськими компаніями та громадськими організаціями для розробки стратегій відновлення міст у післявоєнний період. Наукова новизна одержаних результатів: вперше: ● обґрунтовано суспільно-географічний підхід до аналізу відновлення українських міст у взаємодії з девелоперськими компаніями; ● визначено специфіку формування соціально-економічної моделі відновлення міст у післякризовий період із урахуванням регіональних особливостей; ● систематизовано основні механізми та інструменти, які використовують девелоперські компанії для відновлення міської інфраструктури. вдосконалено: ● підходи до формування соціально-економічної моделі відновлення міст із урахуванням суспільно-географічних особливостей та ролі девелоперських компаній; ● методологію оцінки впливу девелоперських проєктів на якість життя населення та міське середовище. отримали подальший розвиток: ● теоретичні засади суспільно-географічного аналізу процесів відновлення міст у післякризових умовах; ● підходи до оцінки територіальних і соціально-економічних чинників, що впливають на ефективність відновлення міської інфраструктури; ● методи інтеграції девелоперських проєктів у стратегії сталого розвитку міських територій; ● механізми взаємодії між девелоперськими компаніями, місцевими громадами та органами самоврядування для забезпечення сталого розвитку міських територій; ● практичні рекомендації щодо формування ефективних моделей співпраці між девелоперськими компаніями, органами влади та місцевими громадами. Практичне значення: Результати дисертаційного дослідження впроваджені при виконанні науково-дослідної роботи на кафедрі економічної та соціальної географії і туризму ОНУ імені І. І. Мечникова «Особливості формування регіональних рекреаційних комплексів в Українському Причорноморʼї» (тема № 316, номер державної реєстрації НДР 0121U113483), що виконувалась у 2021–2025 рр. відповідно до тематичного плану НДР університету згідно наказу ОНУ імені І. І. Мечникова № 9075-18 від 05.10.2021 р. Окремі положення дисертаційної роботи впроваджені в навчальний процес кафедри економічної та соціальної географії і туризму в дисциплінах «Основи регіоналістики» та «Основи просторового планування». Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці рекомендацій щодо впровадження ефективних моделей відновлення міст, які можуть бути використані органами місцевого самоврядування, девелоперськими компаніями та громадськими організаціями при формуванні стратегій сталого розвитку регіонів. Результати дослідження також можуть стати основою для формування державної політики у сфері відновлення міст. Результати дисертаційного дослідження впроваджені у проєктах ТОВ «Enhance Development», приватного будівельно-монтажного підприємства «СТРОЇТЕЛЬ-П».