У статті на матеріалі порівняльного аналізу роману "Чого не гоїть огонь" Уласа Самчука і циклу творів- симбіонтів («На білому коні» і «На коні вороному») спеціально вивчається художня стратегія і тактика письменника, спрямовані на заглиблення в історію і культуру України, орієнтовані на осмислення їх у світовому контексті.
Таким чином, обгрунтовуються образи-концепти в прозі чаіістра. які є виявом авторського палімпсесту Уласа ( амчука, органічно вписаного у вітчизняну культуру навічно, ію роль літописця історії України XX століття виконана ним достовірно і переконливо на всіх рівнях письменницької праці й
у всіх жанрово-стильових формах.