Дисертації ЕПФ, правові науки
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Дисертації ЕПФ, правові науки за Ключові слова "349.422.2:340.136(477)(043.5)"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Законодавче забезпечення розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні: сучасний стан та перспективи(2024) Хріщева, Олександра Георгіївна; Khrishcheva, Oleksandra G.Хріщева О. Г. Законодавче забезпечення розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні: сучасний стан та перспективи. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі знань 08 «Право» спеціальності 081 «Право». – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, 2024. Після істотного оновлення законодавства у сфері сільськогосподарської кооперації, зокрема введення в дію 15 листопада 2020 року Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» у новій редакції та подальшого внесення змін до низки інших нормативно-правових актів, які стосуються функціонування та розвитку сільськогосподарських кооперативів, дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці аграрного права комплексним дослідженням сучасного стану та перспектив законодавчого забезпечення розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні. Наукова новизна результатів дослідження деталізується у запропонованих науково-теоретичних положеннях, зроблених висновках і сформульованих пропозиціях. У розділі 1 «Теоретико-правові засади сільськогосподарської кооперації», який містить чотири підрозділи, проаналізовано та удосконалено визначення понять «кооперація» та «сільськогосподарська кооперація», охарактеризовано правові ознаки та сутність сільськогосподарської кооперації, досліджено ґенезис та еволюцію становлення і функціонування сільськогосподарської кооперації на теренах України, здійснено «авторську періодизацію розвитку сільськогосподарської кооперації у незалежній Україні в контексті її законодавчого забезпечення», узагальнено зарубіжний досвід правового регулювання та розвитку сільськогосподарської кооперації, окреслено можливості його використання в Україні, а також розглянуто правові аспекти сільськогосподарської кооперації як основи забезпечення продовольчої та екологічної безпеки на теренах України. У розділі 2 «Сучасний стан законодавчого регулювання сільськогосподарської кооперації в Україні», що складається із двох підрозділів, розкрито специфіку загального та галузевого законодавства у сфері сільськогосподарської кооперації, а також охарактеризовано специфіку спеціального (кооперативного) законодавства України. У розділі 3 «Перспективи розвитку кооперативного законодавства в Україні», який включає два підрозділи, окреслено основні напрями та перспективи вдосконалення загального та галузевого законодавства щодо розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні шляхом внесення відповідних змін до чинного законодавства, а також визначено перспективи розвитку спеціального законодавства України про сільськогосподарську кооперацію та розроблено пропозиції щодо його удосконалення. На підставі проведеного наукового дослідження встановлено, що у Законі України «Про кооперацію» та Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію» у поточній редакції відсутні норми, присвячені охороні навколишнього природного середовища, положення, які б закріплювали орієнтованість сільськогосподарської кооперації на забезпечення продовольчої та екологічної безпеки держави, простежується неповноцінне орієнтування спеціального законодавства про сільськогосподарську кооперацію на забезпечення сталого сільського господарства, недостатня увага приділяється питанню ґендерної рівності у сфері сільськогосподарської кооперації. Розроблено пропозиції щодо удосконалення кооперативного законодавства України шляхом внесення змін до ст. 4 («Основні принципи сільськогосподарської кооперації») Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», а також ст. 4 («Основні принципи кооперації») Закону України «Про кооперацію», а саме: законодавчого закріплення «принципу ґендерної рівності та ґендерної інтеграції у кооперативі (сільськогосподарському кооперативі)», який передбачає недопущення дискримінації за ознакою статі, забезпечення рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків – членів кооперативу (сільськогосподарського кооперативу), рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті рішень, рівної оплати праці, однакового доступу до керівних посад та кооперативної освіти, що сприятиме реалізації ґендерної демократії, справедливості та паритету у кооперації (сільськогосподарській кооперації). Обґрунтовано необхідність доповнення частини 1 статті 3 «Основні цілі сільськогосподарської кооперації» профільного Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» пунктом 6 наступного змісту: «забезпечення сталого сільського господарства, спрямованого на досягнення економічної, продовольчої та екологічної безпеки держави» задля ефективної реалізації у подальшому цілей сталого розвитку України та наближення сільськогосподарських кооперативів до європейської моделі сільськогосподарської кооперації. Запропоновано доповнити частину 3 статті 12 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» пунктом 5 та визначити, що до основних обов’язків члена сільськогосподарського кооперативу відноситься «дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища задля забезпечення екологічної безпеки держави». Запропоновано удосконалити зміст кооперативного законодавства шляхом доповнення Закону України «Про кооперацію» статтею 23-1 «Екологічні засади діяльності кооперативів», яка визначає, що «кооперативна організація забезпечує дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища задля забезпечення екологічної безпеки держави». Пропонується розширити та деталізувати поняття «сільськогосподарська дорадча діяльність», визначене у ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність», шляхом закріплення сільськогосподарських кооперативів серед переліку отримувачів дорадчих послуг на рівні із особистими селянськими та фермерськими господарствами. У дисертаційній роботі здійснено «авторську періодизацію розвитку сільськогосподарської кооперації у незалежній Україні в контексті її законодавчого забезпечення», у хронологічному порядку виділено такі періоди: «I період: 1992-1997 роки; II період: 1997-2003 роки; III період: 2003-2009 роки; IV період: 2009-2013; V період: 2013-2020 роки; VI період: з 2020 року – до сьогодення». Удосконалено визначення понять «кооперація», «сільськогосподарська кооперація» та «кооперативна освіта», які передбачені Законом України «Про кооперацію» та Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію». Запропоновано удосконалити проєкт цифрового дорадництва, який представлено системою відповідних веб-ресурсів, в контексті акцентування уваги на регіональній специфіці сільськогосподарського дорадництва шляхом запровадження на теренах України регіональних «веб-платформ цифрового дорадництва». З урахуванням специфіки сільськогосподарської кооперації, її цілей та принципів автором уточнено основні правові ознаки сільськогосподарської кооперації. У дисертаційній роботі набули подальшого розвитку: — наукові положення щодо упорядкування та вдосконалення правових норм, що регулюють створення та діяльність кооперативів, зокрема, сільськогосподарських, шляхом «систематизації кооперативного законодавства» і запровадження в Україні моделі загального правового регулювання кооперації, яка буде базуватися на єдиному концептуальному кодифікованому акті – Кооперативному кодексі України; — висновок про те, що Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» у поточній редакції формує «корпоративно-кооперативну модель сільськогосподарської кооперації із акцентом cаме на корпоративність», відбувається «трансформація кооперативних правовідносин у корпоративно-кооперативні», що є певним чином негативним явищем, оскільки трансформує традиційний підхід до сутності сільськогосподарської кооперації, що як наслідок, поступово може призвести до втрати кооперативної ідентичності, культурної самобутності сільськогосподарських кооперативів; — теза про необхідність «перегляду принципу фінансування дорадчої діяльності» в Україні у повоєнний період та внесення змін до ст. 5 Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» шляхом закріплення оновленої системи фінансування дорадчої діяльності, яка передбачає використання різних джерел із закріпленим відсотковим вираженням розміру фінансування: «Дорадча діяльність проводиться за рахунок коштів: державного бюджету – 25%; місцевих бюджетів: бюджет області – 40% та бюджет територіальної громади – 35%. Додатковим (в силу непостійного характеру) джерелом фінансування дорадчої діяльності виступають гранти, проекти та програми міжнародної технічної допомоги, благодійні внески фізичних та юридичних осіб, інші джерела, не заборонені законом»; — висновок про доцільність створення окремих спеціалізованих департаментів в межах Міністерства аграрної політики та продовольства України: департаменту сільськогосподарського дорадництва та департаменту сприяння розвитку сільськогосподарських кооперативів; — аргументація щодо невідкладної потреби в узгодженні положень Податкового Кодексу України із положеннями Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію», яким передбачені термінологічні новели: «сільськогосподарський кооператив, що діє без мети отримання прибутку», «сільськогосподарський кооператив, що діє з метою отримання прибутку», «сільськогосподарське кооперативне об’єднання», «патронажні дивіденди»; — позиція про необхідність закріплення у ст. 3 Господарського кодексу України дефініції поняття «внутрішньогосподарська діяльність» з метою нівелювання розбіжностей на семантичному рівні та однакового тлумачення вказаної категорії на рівні з термінами: «господарські відносини», «внутрішньогосподарські відносини», «господарська діяльність»; — перелік чинників, які обумовлюють стримування розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні відповідно до сучасних викликів. Зроблено висновок про необхідність «запровадження ієрархічної трирівневої системи сільськогосподарських дорадчих служб» із закріпленням відповідного розділу «Система сільськогосподарських дорадчих служб» у Законі України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність»: «відділи сільськогосподарських дорадчих служб в межах територіальних громад (кількість може варіюватися в залежності від кількості населених пунктів, площі територіальної громади та кількості населення) (місцевий рівень); обласні (регіональні) сільськогосподарські дорадчі служби (регіональний рівень); Департамент сільськогосподарського дорадництва Міністерства аграрної політики та продовольства України (національний рівень)». Наголошено на доцільності доповнення Закону України «Про державну підтримку сільського господарства в Україні» окремим розділом, присвяченим сільськогосподарській кооперації, в якому передбачити широкий спектр заходів державної підтримки сільськогосподарських кооперативів, а також на необхідності розроблення Міністерством аграрної політики та продовольства України та подальшого схвалення Кабінетом Міністрів України окремої Державної цільової програми підтримки розвитку сільськогосподарських кооперативів на період до 2030 року. Зроблено висновок про те, що «спостерігається недостатній рівень синергії екологічної та аграрної політики держави, екологічні чинники недостатньо інтегровані в систему аграрних відносин, у кооперативне законодавство України, зокрема в контексті сільськогосподарської кооперації», що є негативним явищем. Узагальнено зарубіжний досвід розвитку та правового регулювання сільськогосподарської кооперації. Обґрунтовані у дисертаційній роботі авторські висновки та пропозиції можуть бути використані у науково-дослідній сфері, у правотворчості, у навчальному процесі, у правозастосовній діяльності, у правороз’яснювальній та правовиховній роботі.