Дисертації ФФ
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Дисертації ФФ за Ключові слова "collection"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Топологічні ознаки картини світу у творчості Василя Махна(2025) Ганченко, Анастасія Юріївна; Hanchenko, Anastasiia Yu.Ганченко А. Ю. Топологічні ознаки картини світу у творчості Василя Махна. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 Філологія. – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, 2025. Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена увагою до топологічного повороту в гуманітаристиці, котрий постав продуктивним об’єктом теоретичної рефлексії сучасних літературознавців, філософів, культурологів. Протягом багатьох століть, від епохи Античності і до сьогодення, теоретики асимілюють ідеї, вчення про простір, зокрема про топос, як цілісну та окрему систему, наголошуючи на індивідуальності категорії «простору» як автентичного способу вираження. Науковці-теоретики, серед яких А. Асман, Т. Гундорова, Е. Левінас, Н. Малютіна, Я. Поліщук, Т. Шевченко акцентують увагу на просторах ліричних та есеїстичних текстів як окремій системі координат із самостійною внутрішньою динамікою. Ідеться про асиміляцію та співіснування різних культурних традицій та впливів, відмінних моделей ідентичності, традицій та новаторства. Актуальність дослідження також зумовлена тим, що просторовий дискурс репрезентує різні динамічні процеси трансформації, що нерідко стають результатом актуального співіснування постмодерних та інших тенденцій у літературознавчому процесі. Важливою та сучасною постала інтерпретація просторових координат у творчості сучасного письменника В. Махна, який є представником модерністичного та постмодерністичного руху, творчість якого, проте, ще не була об’єктом системного наукового осмислення з погляду топологічних практик. Об’єктом дослідження постали ліричні збірки В. Махна («38 віршів про Нью-Йорк і дещо інше» «Єрусалимські вірші», «Поет, океан і риба», «Одновітрильний дім») та есеїстичні збірки письменника («Котилася торба», «Околиці та пограниччя», «Уздовж океану на ровері», «З голосних і приголосних: енциклопедичний словник імен, міст, птахів, рослин та усілякої всячини»). Дотичним до названих збірок матеріалом вивчення постали також окремі інтерв’ю письменника. Предметом дослідження постала картина світу митця крізь призму просторових координат, презентована у названих збірках. У процесі дослідження виявлено, що простір у творчості В. Махна є відображенням різних наповнених моделей: окреслення певних топосів, акцентування місць стає площиною для обміну культурними кодами та надбаннями. Митець нанизує в просторі спогади, культурні пам’ятки, знакові місця, алюзії на мистецькі надбання, зокрема літературні тексти, що надає простору есеїстичного чи ліричного тексту окремого та особливого забарвлення, адже він стає платформою для рефлексії митця та його реципієнта. Заявлена проблема актуалізує горизонт літературознавчих пошуків, адже розширює межі простору та топологічної рефлексії, ідентичності та ідентифікації, культури, пам’яті. Відтак розробка та вивчення картини світу у творчості В. Махна крізь призму топологічних студій постала актуальним питанням у сучасному українському літературознавстві. З’ясовано, що осмислення топологічної тематики у творчості В. Махна, зокрема у ліричних та есеїстичних текстах, представлене, передусім, у працях українських дослідників, як-от: Т. Гундорової, О. Демчук, О. Казанової, В. Колкутіної, С. Кочерги, В. Мусій, Я. Поліщука, К. Сільман, І. Томбулатової, Т. Шадріної, Т. Шевченко, М. Якубовської тощо. Між тим картина світу митця крізь онтологію топосу системно не вивчалася, тим більше в ліриці та есеїстиці у порівняльному аспекті. Мета дисертаційної роботи полягає у вивченні картини світу В. Махна, відображеної в його ліричних та есеїстичних творах, з погляду топологічного повороту в літературі. Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання роботи: обґрунтувати теоретичні засади та традиції топологічного повороту в літературі; дослідити специфіку художньої репрезентації категорії простору в контексті ліричних творів та есеїстичного письма В. Махна; проаналізувати зв’язок між уже відомими просторовими концептами і новими в ліричній та есеїстичній спадщині письменника, окреслити основні практики творення топосу; схарактеризувати моделі картини світу в есеїстиці та ліриці митця, предметно зупинившись на акті відображення суб’єкта й топосу ліричного героя та есеїстичної оповідної інстанції; порівняти засоби відображення картини світу крізь призму топосу в есеїстичному і ліричному дискурсах; систематизувати специфіку моделювання художнього простору у творчості автора, репрезентовану в його збірках лірики та есеїстики. З огляду на мету та завдання дисертації під час вивчення топологічних ознак картини світу у творчості Василя Махна використано такі методи: герменевтичний, скерований на інтерпретацію просторових образів лірики та есеїстики письменника; семіотичний, орієнтований на декодування образної та знакової системи художніх світів творів; метод літературознавчого моделювання, спрямований на розробку моделей картини світу крізь призму простору в есеїстичній та ліричній творчості з урахуванням ментальних, художніх та культурно-історичних чинників; феноменологічний, спрямований на літературно-критичну інтерпретацію творів, що базується на дослідженні мовно-смислових джерел та психологічних передумов виникнення феноменологічного дискурсу у творчості митця; біографічний метод, що уможливив узгодження процесів ліричного та есеїстичного текстотворення з біографічним контекстом митця та інтенціями індивідуальної авторської свідомості. У дисертаційній роботі також застосовано засади культурної антропології щодо декодування інтертекстуальних та інтермедіальних зв’язків у текстах митця і компаративний підхід для осмислення вивчення структури есею, його топологічно-рефлексивних властивостей і ліричного твору крізь онтологію топосу. Теоретико-методологічною базою дослідження стали праці, у яких осмислюється феноменологія простору як такого в ліричному та есеїстичному дискурсах (А. Ассман, М. Бахтін, М. Гримич, Е. Гуссерль, О. Демчук), антропологічні підходи до осмислення простору (Р. Барт, М. Бахтін, У. Еко, Е. Левінас, Я. Поліщук), феноменологічні підходи Р. Інґардена, вчення про феноменологію простору Г. Башляра, концепти культурної антропології (А. Ассман, П. Коннертон). Літературно-критичним підґрунтям дослідження стали праці В. Агеєвої, С. Вдовіч, Р. Гром’яка, Т. Гундорової, О. Демчук, Л. Зельман, О. Казанової, Ю. Коваліва, В. Колкутіної, Т. Конівіцької, С. Кочерги, Н. Малютіної, В. Мусій, І. Нечиталюк, С. Павличко, Я. Поліщука, К. Сільман, І. Томбулатової, Т. Шадріної, С. Шебеліста, Т. Шевченко, М. Якубовської, присвячені різним аспектам творчості В. Махна. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що: - уперше картина світу В. Махна системно осмислена в його ліриці та есеїстиці; - уперше здійснено комплексне дослідження моделей простору есеїстичних та ліричних збірок сучасного українського письменника В. Махна, систематизовано та диференційовано просторові ознаки його ліричних та есеїстичних творів та способи їх організації; - уперше проаналізовано та систематизовано вектори топологічного повороту в кореляції з постмодерною культурою, пам’яттю, історією з огляду на різноманітну творчість письменника; - простежено спільне та відмінне у формуванні есеїстичного та ліричного художнього просторів з теоретичного погляду. Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (216 позицій). Загальний обсяг роботи – 198 сторінок. У першому розділі дисертації досліджено зв’язок топологічного повороту з літературою, практики проблематизації простору в есеїстиці та ліриці, взаємодію понять «картина світу» та «топос», а також здійснено огляд літературно-критичного осмислення творчості В. Махна. Виявлено, що у творчості письменника топос є ключовим поняттям, що демонструє породжуване свідомістю митця просторово-ментальнісне утворення та репрезентує своєрідну художню практику втілення авторської ідеї через простір, тож створена ним картина світу є набором динамічних ознак, що формують авторську свідомість та сприйняття навколишньої реальності. З’ясовано, як взаємодіють між собою поняття «картина світу» та «топос»: усвідомлення авторської (само)ідентифікації відбувається в контексті вже сформованої картини світу митця (набором уявлень та представлень про буття), що взаємодіє з географічним, реальним або ж метафізичним чи уявним простором. Визначено, що творчість письменника є багатогранною, однак контроверсійною в літературно-критичному осмисленні. У другому розділі роботи досліджено есеїстичні збірки В. Махна «Котилася торба», «Уздовж океану на ровері», «Околиці та пограниччя» крізь призму топологічного повороту. З’ясовано, що саме в есеях автор реконструює власну ідентичність у своєрідному процесі пізнання крізь повторюваний у різних варіаціях топос, що репрезентує чіткий та стійкий ракурс мислення митця. Топоси в есеїстиці онтологізуються письменником та повторюються від есею до есею, від збірки до збірки, однак щоразу набувають нових ознак. Зосереджено увагу на урбаністичних топосах Нью-Йорка, Бучача, Єрусалима, Кракова, Чорткова, Рима, Тернополя, Тель-Авіва тощо як визначальних та описано художні техніки їх створення, серед яких інтимізація, розлогі описи, суб’єктивно-індивідуальний підхід презентації мислення та акцент на приватності створеного спатіуму. Зосереджено увагу на тому, що, попри свою повторюваність, топос зберігає основне смисленнєве ядро – автобіографічність, що в есеїстиці митця є шляхом до самого себе, самоствердженням, осмисленням у пошуках і роздумах. З’ясовано, що оповідна інстанція не лише репрезентується в тексті крізь топос, але й конкретизується в географічній та історичній площинах, представляючи авторську мисленнєву систему координат, котра простягається ментальною подорожжю минулим, теперішнім та майбутнім. У третьому розділі дисертації репрезентовані практики проблематизації простору в ліричних збірках митця («38 віршів про Нью-Йорк і дещо інше», «Єрусалимські вірші», «Поет, океан і риба», «Одновітрильний дім»). З’ясовано, що ліричний герой поезій перебуває у постійному пошуку власного місця у світі, прагнучи віднайти відповіді на питання, що його турбують. Звернено увагу, що в ліричній спадщині митця також представлено ті ж самі топоси, що були репрезентовані в есеїстиці, однак техніки побудови картини світу в поезії постають іншими, хоча й у чомусь збігаються з есеїстичними. Виявлено, що художньому світу ліричного твору властиві метафізичний погляд на світ, розмита автобіографічність, що здебільшого є узагальненою, образна деталізація, відтворення стану помежів’я та художня рефлексивність як переживання. З’ясовано також, що лірична спадщина митця є стилістично різнорідною, суґестивною та політематичною. У четвертому розділі дисертації проаналізовано збірку митця «З голосних і приголосних», котра засвідчила новий етап творчості митця, зокрема щодо відтворення топосу та організації авторської картини світу. З’ясовано, що автор репрезентує нову форму організації власних есеїв – енциклопедичний словник, де звертається не лише до проблем самототожності крізь топологічні координати, але й до тематики мови та війни, літератури та війни, самопожертви та жертвопринесення. Виявлено, що простір у збірці є реконструйованим із великої кількості деталей, спогадів та пошуків відповідей на поставлені питання, есеї збірки вирізняються такою часово-просторовою організацією, котра дозволяє читачеві нівелювати кордонами та пограниччям, дає можливість переміщатися разом із автором його спогадами, емоційними станами, фактами та місцями. У збірці топос більшою мірою постає не автобіографічним чи географічним поняттям, а загальнокультурним. У висновках наголошено на тому, що картина світу митця, безперечно, знаходить своє відображення в його ліричному та есеїстичному доробку в контексті топологічного повороту. Це виражається, перш за все, у реконструюванні окремих топосів, що є репрезентантами авторської картини світу, адже вони уособлюють досвід, пам’ять та знання, отримані автором. За допомогою інтимізації, деталізації, розлогих описів, ретроспекції та суґестивності топосу митець репрезентує власну картину світу. Топоси є носіями не лише досвіду, але й рефлексії, що виникає в процесі осмислення митцем сучасного і минулого. У процесі аналізу окремих топосів у ліриці та есеїстиці митця було виявлено, що в їх формуванні є спільні та відмінні риси, що пов’язані з жанровою специфікою. Серед спільних рис було виокремлено простоту наративу, полікодовість тексту, поділ простору на «свій» та «чужий», а також нанизування в просторі тексту спогадів, деталей, відчуттів. Проте топос в есеїстиці постає більш конкретним, предметним, згущеним, натомість у ліриці він лише образно деталізований. У ліриці митець створює своєрідний метафізичний простір, де рефлексія як переживання та символізм як маркування буття домінують, тоді як в есеїстиці структурується реальність крізь філософський аналіз і культурну рефлексію. Також окреслено вагу автобіографічного компонента в ліриці та есеїстиці крізь онтологію топосу: у ліриці він зредукований і розмитий, натомість в есеїстиці конкретизований фактами і подробицями. Наголошено, що, асимілюючись, лірика та есеїстика В. Махна формують цілісну авторську картину світу, що репрезентує поєднання інтимного й універсального, локального й глобального. Ліричні та есеїстичні твори В. Махна є різними, але взаємодоповнювальними репрезентантами картини світу у творчості письменника.