Автореферати ФЖРВС

Постійне посилання зібрання

https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/8463

Переглянути

Перегляд Автореферати ФЖРВС за Ключові слова "image"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Гімнографія Київської Русі XI-XIII сторіч: Структурне ціле канону мінейного циклу (автореф.)
    (2018) Джиджора, Євген Володимирович; Джиджора, Евгений Владимирович; Dzhydzhora, Yevhen V.
    Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Київ, 2018. У монографії здійснено комплексне дослідження закономірностей забезпечення зв’язності структурних елементів у літературно-художньому цілому мінейних канонів Київської Русі XI-XIII ст. У середньовічній літературі канон мінейного циклу має структурну організацію багатоярусного конструкта, зв’язність елементів якого простежується на трьох рівнях: 1) парадигмальному (у межах єдиної теми, що об’єднує дев’ять пісень твору й утримується / не утримується за допомогою акровірша); 2) інтегральному (у межах дев’яти окремих локальних тем, що інтегруються в ірмос і тропарі); 3) образному (в межах оспіваного образу, що складається з одного / кількох семіотичних ядер за наявності / відсутності семіотичної периферії). В літературі Київської Русі XI-XIII ст. служба мінейного циклу – це обумовлена волею автора (редактора, компілятора, переписувача тощо) система різножанрових пісенних творів, концептуально підпорядкованих єдиній меті та втілених у конкретному богослужбовому збірнику. В середньовічному гімнографічному творі ключовим принципом відтворення образу є символізація. Символ має складну структуру, що містить три основні властивості. Перша – особливе узгодження семіотичних складових. Друга – семантична поліфонія, тобто багатозначність символу. І третя – різні ступені співпричетності типового образу визначальному архетипу. У гімнографічному творі оспівуваний образ становить найнижчий рівень структурної організації. Проте саме цей найнижчий рівень виступає системоутворюючим компонентом, що забезпечує ідейно- композиційну зв’язність єдиної парадигмальної теми та дев’яти локальних тем у структурному цілому мінейного канону. З огляду на узгодження семіотичних складових, досліджені мінейні пам’яткі Київської Русі XI-XIII ст. розрізняються як такі, де автор здійснює: найпростішу будову образу; ускладнену будову образу; надскладну будову образу. За найпростішої, ускладненої та надскладної будови образу можливі два варіанти співвідношення семіотичного ядра та периферії. У першому випадку в основі образу лежать одне, два, три або більше семіотичних ядра за відсутності семіотичної периферії. У другому випадку – семіотичні ядра за наявності семіотичної периферії.
  • Ескіз
    Документ
    Художній світ Пастернака-лірика
    (2000) Іванова, Олена Андріївна; Иванова, Елена Андреевна; Ivanova, Olena A.
    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.02 – російська література. – Одеський національний університет ім.І.І. Мечникова, Міністерство освіти і науки України, м.Одеса, 2000 р.У дисертації досліджується художня система лірики Б. Пастернака в якості художнього світу, що нею породжується. Доводиться, що даний підхід суттєво розширює рамки наукового дослідження специфіки окремого феномена літературного процесу шляхом аналізу його художньої онтології, залишаючись у межах дескриптивно-іманентного опису художньої системи із застосуванням феноменологічного, герменевтичного, текстологічного та структурно-семантичного методів. Художня реальність Пастернака-лірика має містеріальний характер, розгортається безпосередньо “тут і зараз”, завжди конкретна, не надається для відчуженого спостереження й дійсна тільки для того, хто бере в ній участь. Вона пульсує, створюючись кожної миті заново. Контекст становлення-проявлення реальністю самої себе на рівні поетичного його втілення суміщує, обіймає контексти всіх учасників естетичної діяльності (автора, героя, читача), а образ світу, що виникає в ліричному тексті, має просторові ознаки - ознаки топографічності та топологічності. Пастернаківське ж слово про світ – максимально суб’єктивоване і невіддільне від контексту події, що відбувається у світі і зі світом.