Дисертації ФІФ
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Дисертації ФІФ за Ключові слова "033 Філософія"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Трансформація міфологічної свідомості у сучасному суспільстві (на матеріалі індійської «нової міфології»)(2025) Рижик, Марія; Ryzhik, MariaРижик М. Трансформація міфологічної свідомості у сучасному суспільстві (на матеріалі індійської «нової міфології»). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі знань 03 «Гуманітарні науки» за спеціальністю 033 «Філософія». – Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Одеса, 2025. Дисертація присвячена дослідженню трансформації міфологічної свідомості у сучасному суспільстві (на матеріалі індійської «нової міфології»). Для філософського осмислення сутнісних характеристик та напрямків трансформації міфологічної свідомості у міжкультурній перспективі було обрано Індію, оскільки саме в цій країні спостерігається активний розвиток нової міфотворчості. Ця країна пройшла через процес деколонізації, який зараз відбувається і в Україні. Переосмислення ідентичності, розвиток деколонізаційного дискурсу та пошук нових орієнтирів перетворюють Індію на своєрідний патерн подібних процесів. Джерельною базою дисертаційного дослідження стали літературні твори представників індійської «нової міфології» Д. Паттанаїка, А. Тріпаті та К. Кане. Підхід цих авторів унікальний тим, що вони свідомо популяризують і модернізують класичну міфологічну спадщину, приділяють увагу процесам міжкультурної комунікації, ґендерним питанням, соціальній рівності, фемінізму, емансипації, культурній ідентичності, громадському лідерству, проблематиці бізнесу, корпоративної культури, освіти та виховання. Метою дослідження стала комплексна філософська експлікація сутнісних характеристик та напрямків трансформації міфологічної свідомості у сучасному соціумі на прикладі індійської «нової міфології». Серед сукупності дослідницьких завдань, котрі реалізують мету, найважливішими є такі: визначення теоретико-методологічних засад дослідження міфологічної свідомості та її сучасних трансформацій у міжкультурній площині; систематизація концептуальних підходів до аналітики міфу і міфологічної свідомості в сучасній західній та вітчизняній науковій думці, а також у рецепції індійських теоретиків; здійснення філософської експлікації сутнісних характеристик і функцій міфологічної свідомості та напрямків її трансформації в сучасному соціумі; розкриття сутності «нової міфології» та «нової міфотворчості» як маніфестації міфологічної свідомості в універсальній культурній та цивілізаційній перспективі; розгляд векторів трансформації інтерпретації стародавніх індійських епосів представниками індійської «нової міфології» в системі сучасних цінностей та нових цивілізаційних акцентів. В дисертаційній роботі використана комплексна методологія, кожна складова якої відповідає вирішенню конкретних дослідницьких завдань. Концептуальну рамку дослідження задають теоретичні підходи сучасних українських філософів – З. Атаманюк, А. Бойко, Ю. Бродецької, І. Голубович, В. Готинян-Журавльової, Ю. Завгороднього, М. Карпенко, О. Кирилюка, В. Менжуліна, О. Погорєлова, С. Секунданта та ін. Методологічними орієнтиром стали базові положення концепцій міфу: психоаналітичної (З. Фрейд, К. Г. Юнг), ритуалістської (В. Буркерт, Дж. Гаррісон, Т. Гастер, А. Дженсен, Е. Дюркгейм, К. Клакхон, Б. Малиновський, С. Хук), структуралістської та семіотичної (Р. Барт, Е. Кассірер, К. Леві-Строс, Л. Леві-Брюль), феноменологічної (М. Еліаде), персоноцентрічної, сконцентрованої на «подорожі героя» та мономіфі (Дж. Кемпбел) тощо. В цій дисертаційній роботі вперше в українському філософськогуманітарному просторі вводяться в науковий обіг праці сучасних індійських теоретиків міфу (К. Бхавані, П. Бхаралі, Т. Джані, А. А. Джаяшрі Прабхакар, С. Кулкарні, С. Тріпаті, Ш. Чаттерджі та ін.). Також долучений корпус творів науковців Індії, які досліджують складні релігійно-філософські питання, що складають первинний метафізичний рівень міфологічної свідомості та її новітніх трансформацій (Н. Джха, А. С. Мадхукар, А. Мукхопадх’яй, С. Мукхопадх’яй, Б. А. Ніврутті, С. К. Ядав та ін.). Дисертаційна робота ґрунтується на комплексі загальнофілософських і загальнонаукових методів та підходів, найсуттєвішими серед яких є наступні: компаративістський, історико-генетичний, діалектичний методи, методи аналізу та синтезу, текстологічний та герменевтичний аналіз. Наукова новизна отриманих результатів узагальнена в таких положеннях. В дисертаційній роботі вперше здійснена комплексна філософська експлікація сутнісних характеристик та напрямків трансформації міфологічної свідомості в сучасному соціумі на прикладі індійської «нової міфології». Також вперше окреслено теоретико-концептуальні та праксеологічні контури феномена «нової міфології» на міжкультурному та локальному рівнях, де міф маніфестується як культурна матриця, як регулятор, мотиватор, «пусковий» механізм суспільних процесів і як форма аналітики соціокультурного буття. Міфологічна свідомість репрезентована в дисертаційному дослідженні як багаторівневий феномен, одна з найважливіших складових в системі суспільної свідомості. Уточнено розуміння ключових функцій міфологічної свідомості, що складають певну смислову єдність: функція забезпечення цілісності світу через формування єдиної картини світу; функція збереження та підтримки колективної пам’яті; функція забезпечення соціальної солідарності; функція символізації мислення, трансформації складних філософсько-релігійних ідей у зрозумілі для індивіда міфи; аксіологічна функція. Наголошено, що міфологічна свідомість проявляє себе на двох рівнях: об’єктивно-надіндивідуальному (колективному) та індивідуально- особистісному (персональному). Створена класифікація особистісних типів, яка дозволяє виділити на індивідуальному рівні ступені інтенсивності та насиченості міфологічної свідомості: експерти-носії міфологічної свідомості, творці нових міфологічних смислів та ініціатори реактуалізації сюжетів міфів; передавачімедіатори, які популяризують новаторські ідеї; споживачі, готові споживати нові міфологічні продукти; а також люди з ослабленим міфологічним сприйняттям, дистанційовані від міфологічних наративів. Запропонована така схема взаємодії індивіда з міфом: відторгнення; адаптація, що супроводжується спрощенням міфів, їх інструменталізацією, використанням нових міфів для практичних цілей, перетворенням їх на актуальні соціальні та культурні орієнтири; інтеріоризація, самоототожнення людини з міфом, з героєм міфологічної оповіді. В стадії інтеріорізації міф стає частиною внутрішнього світу людини; з одного боку, сприяє саморозвитку і самовдосконаленню, з іншого – створює загрозу втрати власної ідентичності, коли людина повністю зливається з міфічним героєм. «Нова міфотворчість», притаманна сучасній культурі, представлена як сутнісний прояв трансформації міфологічної свідомості в сучасному суспільстві, що виконує функції збереження культурної пам’яті через модернізацію традиційних міфів, реактуалізацію їхньої ціннісно-смислової сфери, а також функції інновації, креативності, компенсаторності. Доведено, що «нова міфологія» та «нова міфотворчість» притаманні сучасній культурі в усіх її регіональних просторах. На підставі порівняльного аналізу проявів нової міфотворчості в Індії та в західних країнах зафіксовано, що на Заході вона більш інноваційна та креативна і проявляється через створення унікальних нових «Всесвітів», переважно, у літературному жанрі фентезі. В Індії, як правило, базова основа міфу залишається більш-менш сталою. Визначена регіональна специфіка індійської «нової міфології» та її універсальний характер в контексті міжкультурного діалогу та базових тенденцій розвитку сучасної світової цивілізації (десакралізація, мультикультуралізм, глобалізація, комерціалізація, вестернізація, диджиталізація, медіалізація, популяризація та масовізація східної культури). Окреслені контури еволюції міфологічного корпусу індійської культури від традиційного міфологічного оповідання з усталеним тематично-сюжетним та смисловим ядром до «нової міфології», котра гнучко та пластично адаптується до проблематики сучасного соціуму і нових проблемних вузлів (фемінізм, кастова система, культурна ідентичність, мова, життєві та професійні сценарії людини XXI століття). Доведено, що базовою основою та культурною матрицею для нової міфотворчості залишається давньоіндійський епос «Рамаяна» з константами (міфологічними універсаліями), які залишаються стабільними, наприклад, базовий сюжет, що обертається навколо головного героя епосу принца Рами – сьомого з десяти аватар бога Вішну та зразка ідеальної людини. Світ «Рамаяни» не передбачає абстрактних категорій чи метаопису, а скоріше відображає життя через конкретні міфообрази та події, насичені міфологічною символікою. «Рамаяна», як і раніше, залишається безмежно глибоким культурним резервуаром ціннісно-аксіологічної сфери з її системою універсальних позачасових морально-етичних норм та базових істин. Здійснено філософсько-герменевтичний аналіз творів сучасних індійських міфологів Д. Паттанаїка, К. Кане, А. Трипаті та їхні інтерпретації стародавнього епосу «Рамаяна». Розглянуто зміну смислового фокусу щодо класичних міфологічних героїв (Рама, Сіта, Лакшмана та ін.) у таких напрямах: десакралізація міфів; перехід від міфу з його трансцендентними сакральними смислами до біографії, зануреної в простір повсякденності; трансформація героїв міфу в героїв культури; модернізація сюжетів з акцентом на проблематиці деколонізації, гендерної рівності, фемінізму, бізнес-сфери, корпоративної діяльності, лідерства, виховання та освіти. Визначені вектори трансформації інтерпретації стародавніх індійських епосів представниками індійської «нової міфології» в системі сучасних цінностей та нових цивілізаційних акцентів. Механізми та практики трансформацій створюють певну цілісність, що складається з таких характеристик: комерціалізація, медіалізація, мовний зсув, посилення феміністичної складової, акцент на емансипації жінок, зміна ієрархії в усталеній системі головних та другорядних персонажів, морально-етичні трансформації в системі героїв, що уособлюють добро та зло, перевертання негативних та позитивних персонажів та ін. Визначено, що проект «бізнес-сутри» Д. Паттанаїка є репрезентацію індійської «нової міфології» в сфері економіки, менеджменту та корпоративної культури. Концепція та практики цього нового феномена відображають певний філософський поворот в індійській бізнес-комунікації. Акцентовано філософські засади цієї інновації, репрезентовані у «3В» підході: єдність віри, поведінки, бізнесу (belief, behaviour, business – три «B»). Наголошено, що практика бізнессутри у контексті «нової міфології» передбачає персоніфікацію та міфологізацію морально-етичних чеснот корпоративної культури. Діяльність Д. Паттанаїка є прикладом комерціалізації релігії, формування нової моделі корпоративної культури, що здійснюється через міфологічну свідомість. Сакралізація повсякденно-соціального (в даному контексті бізнес-стратегій) – одна з основних рис нової міфотворчості. В дисертаційному дослідженні окреслені контури нового релігійнофілософського повороту в індійській культурі, що дозволяє поставити базові питання про сучасні трансформації індуїзму як духовної основи соціокультурного буття Індії. В цьому контексті розглянуто метаморфози сакрального у «новій міфології» Д. Паттанаїка під впливом процесів глобалізації та мультикультуралізму, зафіксовані суттєві зміни в тлумаченні ключових понять індійської філософії (Атман, Параматман та джива); акцентовано симпліфікацію глибинного релігійно-філософського ядра, суттєве спрощення складних полісемантичних онтологічних концептів та понять, вестернізацію їхнього смислового ядра, адаптацію до запитів масової свідомості, що свідчить про кризу духовності в сучасному соціокультурному бутті. Одним із інструментів такого свідомого спрощення є мовна вестернізація: відмова від санскриту та трансляція сакральних знань і понять англійською мовою, в ресурсі якої принципово відсутній відповідний тезаурус. Доведено, що практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх застосування для розв’язання широкого спектру наукових, педагогічних та праксеологічних завдань. Представлені в роботі висновки мають значний евристичний потенціал для подальшого дослідження феномена міфологічної свідомості та розмаїття його трансформацій в сучасному соціумі, для аналітики становлення культурної ідентичності та національної самосвідомості в Україні. Результати дисертаційного дослідження, що мають значну міжкультурну складову, можуть бути застосовані в розробці національних та регіональних державних програм з культурної та гуманітарної політики.