Перегляд за Автор "Kivalo, Liudmyla V."
Зараз показуємо 1 - 7 з 7
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Адміністративно-правове забезпечення судового захисту особи у спорах щодо її незаконного звільнення з публічної служби(2024) Ківало, Людмила Вікторівна; Kivalo, Liudmyla V.Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – право (галузь знань 08 – Право). – Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Одеса, 2024. Дисертацію присвячено комплексному дослідженню питань, що стосуються адміністративно-правового забезпечення судового захисту особи у спорах щодо її незаконного звільнення з публічної служби. До методологічних засад дослідження адміністративно-правового забезпечення судового захисту особи у спорах щодо її незаконного звільнення з публічної служби віднесено: 1) використання системного підходу з урахуванням специфіки об’єкта дослідження; 2) використання комплексного підходу з урахуванням специфіки об’єкта дослідження; 3) використання термінології. Ці методологічні засади були використані при формуванні структури дисертаційного дослідження, де: в першому розділі роботи розкрито зміст основних понять, що закладаються в основу дослідження – «публічна служба», «публічний службовець», «матеріальні, процедурні, процесуальні адміністративні норми і правовідносини», «судовий захист» та «публічно-правовий спір» і «адміністративно-правове забезпечення судового захисту особи»; в другому розділі роботи розкриті особливості матеріального і процедурного адміністративно-правового регулювання службових відносин; в третьому розділі дисертації розкрито специфіку процесуального адміністративно-правового регулювання порядку розгляду адміністративними судами спорів з приводу звільнення особи з посади публічної служби. Запропоновано авторське визначення публічної служби, під якою слід розуміти: по-перше, професійну діяльність суддів, прокурорів, осіб на посадах державної служби, включаючи військову службу, а також осіб на посадах місцевого самоврядування, які передбачені абзацом четвертим частини першої статті 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»; по-друге, діяльність на політичних посадах в органах державної влади та місцевого самоврядування (народні депутати, міністри і їх заступники, урядові уповноважені, депутати місцевих рад і ін.); по-третє, патронатну службу в органах публічної влади (радники, консультанти і ін.); по-четверте, альтернативну (невійськову) службу. Наголошено, що при характеристиці правового статусу публічного службовця, а також особливостей його участі в адміністративних правовідносинах, необхідно розрізняти між собою, по-перше, матеріальні, процедурні і процесуальні норми адміністративного права, по-друге, матеріальні, процедурні і процесуальні адміністративні правовідносини. Зокрема, матеріальні норми – це норми, які фіксують (закріплюють) певний правовий стан, систему органів, перелік санкцій тощо. Процедурні норми – це норми, які спрямовані на забезпечення позасудової реалізації правового статусу суб’єкта права (наприклад, процедура звернення з заявою до адміністративного органу та порядок її розгляду). Процесуальні норми – це норми, які забезпечують судовий розгляд справи (правопорушення чи правового спору). Відповідно, суспільні відносини, які виникають під час реалізації вище озвучених норм адміністративного права, теж будуть поділятись на матеріальні, процедурні і процесуальні правовідносини. Доведено, що правовий захист публічних службовців від незаконного звільнення це комплекс судових і позасудових засобів, механізмів і процедур передбачених чинним законодавством, які спрямовані на усунення та вирішення публічно-правового спору щодо звільнення особи з посади публічного службовця, а судовий захист публічних службовців від незаконного звільнення з посади це комплекс судових засобів, механізмів і процедур передбачених КАС України, які спрямовані на усунення та вирішення публічно-правового спору щодо звільнення особи з посади публічного службовця. Публічно-правовий спір з приводу звільнення особи з посади публічної служби, характеризується змістом, який складається із трьох елементів: а) сторони (суб’єкти) спору – це учасники службових правовідносин, де один із учасників правовідносин наділений владними поважаннями стосовно звільнення з посади публічної служби іншого учасника (підлеглу особу); б) предмет спору – це рішення суб’єкта, який наділений владними повноваженнями в сфері службових правовідносин щодо звільнення підлеглих осіб, яке, на думку іншого учасника правовідносин (підлеглої особи), порушує його права, свободи і законні інтереси; в) підстави виникнення спору – сукупність фактичних та юридичних обставин, що вказують на ймовірне порушення прав, свобод та законних інтересів особи, яка була звільнена з посади публічної служби. Відповідно, ці підстави поділяються на два види: 1) матеріальні – це фактичні або юридичні обставини, які вказують на ймовірне порушення прав, свобод та законних інтересів особи, яку звільнили з посади публічної служби; 2) процесуальні – це юридична обставина, яка свідчить про факт звернення особи до адміністративного суду за захистом. Запропоновано авторське визначення службової дисципліни: «Службова дисципліна – це неухильне додержання обмежень, які закріплені антикорупційним законодавством, та сумлінне виконання службових обов’язків, які передбачені нормами національного законодавства, правилами внутрішнього службового розпорядку, положеннями про структурні підрозділи державних органів, посадовими інструкціями, Присягою державного службовця, а також містяться в контракті про проходження державної служби». Це визначення розкриває як зв’язок службової дисципліни із адміністративно-правовим статусом публічного службовця, так і зв’язок службової дисципліни із дисциплінарною відповідальністю публічного службовця у вигляді звільнення з посади публічної служби. Запропоновано авторське визначення поняття «незаконне звільнення особи з посади публічної служби», під яким слід розуміти підтверджений судовим рішенням факт порушення прав, свобод і інтересів публічного службовця в службових правовідносинах, який набув свого прояву в порушенні: а) загальних підстав та/або процедури звільнення особи з посади публічної служби на загальних підставах; б) підстав та/або процедури притягнення публічного службовця до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади. Виокремлено особливості розгляду та вирішення спорів щодо незаконного звільнення особи з публічної служби, які притаманні даній категорії справ, а саме: а) ці спори відносяться до публічно-правових спорів, пов’язаних з публічною службою; б) ці спори є складним явищем, яке включає в себе публічно-правові аспекти і акцентує зусилля на захисті прав громадян, зайнятих у секторі публічного управління; в) розгляд та вирішення таких адміністративних справ здійснюється адміністративними судами; г) темпоральні межі звернення до адміністративного суду стосовно звільнення з публічної служби – місяць; ґ) це справи незначної складності; д) як правило, ця категорія справ розглядається в порядку спрощеного провадження; е) процесуальний статус учасників цих спорів має свої характерні особливості, обумовлені поєднанням елементів загальної та спеціальної правосуб’єктності; є) ці спори виникають внаслідок конфлікту між публічним службовцем, незаконно відстороненим від виконання своїх обов’язків, та органом публічної влади тощо.Документ Адміністративно-правові засоби захисту прав державних службовців у сфері службових відносин та від незаконного звільнення з публічної служби(Гельветика, 2024) Ківало, Людмила Вікторівна; Kivalo, Liudmyla V.У статті досліджено адміністративно-правові засоби захисту прав державних службовців у сфері службових відносин та від незаконного звільнення з публічної служби. З’ясовано, що державні службовці є найпоширенішою групою публічних службовців в Україні, а тому на прикладі державних службовців і пропонуємо розглянути особливості адміністративно-правові засоби захисту прав державних службовців у сфері службових відносин та від незаконного звільнення з публічної служби. Запропоновано в залежності від сфери реалізації поділяти права державного службовця на шість груп: 1) права у сфері службової доброчесності; 2) права з питань кар’єри; 3) права матеріально-технічного забезпечення та соціального захисту; 4) права щодо особистої безпеки та недоторканості; 5) права, які додатково забезпечують ефективність реалізації повноважень відповідним органом місцевого самоврядування; 6) права у сфері громадської активності. Констатовано, що факт закріплення в національному законодавстві прав державних службовців не виключає випадків порушення цих прав як з боку колег по службі чи керівництва, так і інших осіб, з якими по службі доводиться контактувати державним службовцям. Щоб не допустити порушень у цій сфері, необхідно вживати передбачені адміністративних законодавством заходи, які спрямовані на захист прав державних службовців. Зроблено висновок, що до адміністративно-правових засобів захисту прав державних службовців у сфері службових відносин слід віднести: 1) оскарження в адміністративному чи судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності керівництва, що порушують права державних службовців; 2) юридична та політична відповідальність керівництва за вчинки, що порушують права державних службовців; 3) заходи щодо відновлення правового статусу державного службовця (наприклад, відновлення на посаді державної служби за рішенням суду); 4) нормативно визначені вимоги до порядку реалізації принципу субординації в службових відносинах; 5) нормативно визначені вимоги до порядку виконання наказу (розпорядження) чи доручення керівника. Доведено, що до адміністративно-правових засобів захисту прав державних службовців від незаконного звільнення з публічної служби відносяться: 1) оскарження в судовому порядку рішень про незаконне звільнення з посади державної служби; 2) юридична та політична відповідальність керівництва за рішення про незаконне звільнення особи з посади державної служби; 3) відновлення на посаді державної служби за рішенням суду).Документ Звільнення особи з публічної служби як об’єкт адміністративно-правового регулювання(2022) Баламуш, Мар'яна Анатоліївна; Ківало, Людмила Вікторівна; Balamush, Mariana A.; Kivalo, Liudmyla V.У статті здійснено структурний аналіз адміністративно-правового регулювання порядку звільнення публічного службовця з посади. Обґрунтовано необхідність розгляду суспільних відносин, які виникають під час звільнення особи з публічної служби, через призму об’єкта адміністративно-правового регулювання. Зроблено висновок, що об’єкт адміністративно-правового регулювання звільнення особи з посад публічної служби є синтезом, по-перше, суспільних відносин, які вже врегульовані адміністративним правом (предмет адміністративно-правового регулювання), по-друге, суспільних відносин, які потребують адміністративно-правового регулювання (сфера правового регулювання), і, по-третє, суспільних відносин, які не регулюються адміністративним правом, але відчувають на собі опосередкований його вплив. З’ясовано, що предмет адміністративно- правового регулювання свідчить про результат правового регулювання відносин щодо звільнення осіб з посад публічної служби, сфера адміністративно-правового регулювання – про наявність прогалин в підставах і процедурі звільнення публічних службовців з займаних посад, а об’єкт адміністративно-правового регулювання – про наявність позитивного чи негативного опосередкованого впливу норм адміністративного права на інші суспільні відносини, які правом не регламентуються.Документ Незаконне звільнення з публічної служби як підстава звернення до адміністративного суду(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Ківало, Людмила Вікторівна; Kivalo, Liudmyla V.У статті здійснено аналіз незаконного звільнення публічного службовця з посади як підстави звернення за захистом до адміністративного суду. Доведено, що більшість підстав дисциплінарної відповідальності державних службовців у вигляді звільнення з посади характеризуються наявністю наступних недоліків: 1) представлені в Законі Укра- їни «Про державну службу» як комплекс чисельних менших підстав (наприклад, пору- шення Присяги державного службовця); 2) сформульовані з порушенням вчення про склад правопорушення, а тому потребують тлумачення як з боку офіційних структур, так і з боку науковців; 3) враховують внутрішньодержавні і ігнорують зовнішньодержавні фактори, що впливають на протиправну поведінку державного службовця; 4) використо- вуються в державному управлінні як засоби маніпуляції та розбудови тоталітарної систе- ми управління; 5) не враховують принцип пропорційності розміру санкції і соціальної шкідливості протиправного діяння. Все це може бути підґрунтям для чисельних звер- нень осіб до адміністративного суду з оскарженням рішення про їх незаконне звільнення з посади державного службовця.Документ Правовий та судовий захист публічних службовців від незаконного звільнення з посади: проблема змістовного визначення і співвідношення(ВНПЗ «Дніпровський гуманітарний університет», 2023) Ківало, Людмила Вікторівна; Kivalo, Liudmyla V.У статті запропоноване авторське визначення змісту та співвідношення правового та судового захисту публічних службовців від незаконного звільнення з посади. З’ясовано, що поняття «правова охорона» та «правовий захист» за змістовним наповненням не перекликаються один із одним. Основний критерій їх змістовної ідентифікації полягає в тому, що правова охорона здійснюється до моменту вчинення протиправного діяння або виникнення правового спору, тоді як правовий захист реалізується вже після встановлення чи виявлення факту їх вчинення чи виникнення. Доведено, що правова охорона набуває свого прояву як в правотворчій (закріплення в положеннях національного законодавства нових видів правопорушень, встановлення нових видів санкцій, передбачення інших видів заборон, наприклад, заборони всіх форм та проявів дискримінації під час вступу на державну службу та під час її проходження тощо), так і в правозастосовній діяльності (здійснення компетентними органами контрольної діяльності, застосовування профілактичних заходів тощо). Правовий захист теж набуває свого прояву в правотворчій (закріплення додаткових процесуальних прав за учасником провадження, розширення предметної юрисдикції адміністративних судів тощо) і правозастосовній діяльності (винесення судового рішення по справі, застосовування судом заходів забезпечення позову і ін.). Зроблено висновок, що правова охорона це комплекс заходів правотворчого і правозастосовного характеру, які спрямовані на недопущення і упередження виникнення в суспільстві протиправних діянь та правових спорів. Правовий же захист це комплекс заходів правотворчого і правозастосовного характеру, які спрямовані на усунення негативних наслідків вчиненого протиправного діяння чи правового спору, що виник. Доведено, що правовий захист публічних службовців від незаконного звільнення з посади це комплекс судових і позасудових засобів, механізмів і процедур передбачених чинним законодавством, які спрямовані на усунення та вирішення публічно-правового спору щодо звільнення особи з посади публічного службовця, а судовий захист публічних службовців від незаконного звільнення з посади – комплекс судових засобів, механізмів і процедур передбачених КАС України, які спрямовані на усунення та вирішення публічно-правового спору щодо звільнення особи з посади публічного службовця.Документ Проблема визначення «законності» і «незаконності» рішення про звільнення публічного службовця в публічно-правових спорах(Олді плюс, 2024) Ківало, Людмила Вікторівна; Миколенко, Олександр Іванович; Mykolenko, Oleksandr I.; Kivalo, Liudmyla V.Якщо публічний службовець не справляється із своїми обов’язками, показує свою некомпетентність і непрофесіоналізм на займаній посаді, грубо порушує обов’язки публічного службовця, то виникає необхідність очищення влади від такого суб’єкта. Втім процедури очищення влади від некомпетентних і недобросовісних службовців повинні здійснюватися не хаотично, не на емоціях, а в строгому дотриманні вимог національного законодавства. Власне тому, законодавство України закріплює, по-перше, підстави звільнення публічного службовця з посади, по-друге, процедуру юридичного оформлення рішення про звільнення, по-третє, вимоги до доказової бази некомпетентності чи недобросовісності службовця; по-четверте, механізм оскарження публічним службовцем рішення про його звільнення. При цьому, національне законодавство про публічну службу занадто розпорошене, що ускладнює: визначення вимог до посади публічної служби; встановлення виду публічної служби, що проходить особа; з’ясування категорії посади, яку займає службовець; уточнення підстав, за якими можна звільнити службовця з посади на законних підставах. Це і свідчить про актуальність тематики дослідження, яке присвячене такій підставі звернення до адміністративного суду як незаконне звільнення з публічної служби.Документ Службова дисципліна та наслідки її порушення у вигляді звільнення з посади (адміністративно-правовий аспект)(Гельветика, 2024) Ківало, Людмила Вікторівна; Kivalo, Liudmyla V.В статті досліджено службову дисципліну та наслідки її порушення у вигляді звільнення з посади. З’ясовано, що Закон України «Про державну службу» закріплює визначення службової дисципліни, способи її забезпечення в органах державної влади, обов’язки державного службовця щодо дотримання вимог службової дисципліни, обов’язки керівника державної служби по забезпеченню службової дисципліни у сфері державної служби, а також визнає порушення службової дисципліни підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Встановлено, що Закон України «Про державну службу»: а) визнає звільнення з посади державної служби одним із видів дисциплінарних стягнень; б) передбачає перелік підстав притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності у вигляді застосовування до нього такого стягнення як звільнення з посади; в) закріплює за державним службовцем право на оскарження рішення про звільнення його з посади; г) підстави та порядок матеріальної відповідальності керівника у разі незаконного звільнення державного службовця з посади; ґ) підстави та порядок звільнення особи з посади державного службовця за власним бажанням тощо. Зроблено висновок, що зв’язок між службової дисципліною та звільненням особи з державної служби не завжди чітко простежується в Законі України «Про державну службу», а тому потребує наукового осмислення та обґрунтування. Запропоновано обов’язки державних службовців в залежності від рівня їх правового закріплення поділити на три види: а) загальні обов’язки, які закріплені в Законі України «Про державну службу» та розповсюджені на всіх державних службовців; 2) посадові обов’язки, які визначені у посадових інструкціях чи положеннях про структурні підрозділи державних органів, та закріплюються за конкретною посадою; 3) договірні обов’язки, які передбачаються контрактом про проходження державної служби та які стосуються виключно особи, що проходить державну службу за контрактом. Запропоновано авторське визначення службової дисципліни: «Службова дисципліна – неухильне додержання та сумлінне виконання службових обов’язків, які передбачені нормами національного законодавства, правилами внутрішнього службового розпорядку, положеннями про структурні підрозділи державних органів, посадовими інструкціями, Присягою державного службовця, а також містяться в контракті про проходження державної служби».