Дисертації РГФ
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Дисертації РГФ за Автор "Репушевська, Ірина Ігорівна"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Вербальні засоби об’єктивації привабливості асертивної героїні в канонічному англомовному жіночому романі (на матеріалі романів Дж. Остін «Гордість та упередження» та Х. Філдінг «Щоденник Бріджет Джонс»)(2023) Репушевська, Ірина Ігорівна; Repushevska, Iryna I.У роботі розглядається проблема лінгвальної об’єктивізації особистісної привабливості головної героїні жіночого роману. Дослідження зосереджено на комунікативному та синтаксичному аналізі мовленнєвих партій Елізабет Беннет та Бріджет Джонс як асертивних героїнь у романах Дж. Остін «Гордість та упередження» та Х. Філдінґ «Щоденник Бріджет Джонс», відповідно. Жіночі романи, як формульний вид масової літератури, відрізняються специфічною кодифікацією інформації, що досягається певним типом авторської оповіді та певним алгоритмом організації мовлення персонажів. Взагалі, жіноча тема належить до провідних у світовому літературному процесі. Дослідники мови та літератури завжди приділяли велику увагу жіночій ідентичності на психологічному та соціальному рівнях, долі жінки в культурно-історичному розвитку національного суспільства, її свідомості та вербальній організації жіночого мовлення (І. А. Бехта, Дж. Кевелті, І. М. Колегаєва, Е. К. Коляда, А. П. Мартинюк, Д. Міллер, І. Б. Морозова, Г. Пол, та ін.). Попри загальну текстоорганізуючу роль авторського світогляду у творі, віртуальні образи персонажів зазвичай маніфестують мовленнєві та психологічні риси, характерні або близькі до особистостей, що існують у реальному світі. Авторська індивідуалізація жіночих образів у художніх прозових текстах не стає на заваді їх інтуїтивного уналежнення до певних соціо- та психотипів в читацькій уяві, чому сприяє як екстралінгвальна поведінка, так і мовленнєві особливості таких героїнь. Актуальність даної роботи випливає із загальної лінгво-гносеологічної важливості пошуків шляхів оптимізації вербальної міжгендерної комунікації, проблем ментально-лінгвального плану, а також зумовлена практичними потребами виявлення психолінгвальних індикаторів привабливості літературного образу. Незважаючи на великий інтерес науковців до гендерної репрезентації головних героїв та героїнь романів, ані їхні соціально-психологічні типи, ані вербальні особливості їхнього мовлення в спеціальній літературі висвітлені недостатньо, що також підкреслює актуальність даної праці. Матеріал проведеного дослідження представлено мовленнєвими партіями головних героїнь із досліджуваних романів. Крім того, додатково було проаналізовано 400 мовленнєвих зразків з персонажних діалогів героїнь інших творів, які уособлюють основні типи жіночих образів в межах запропонованої класифікації. Загальний корпус досліджуваної вибірки нараховує 5242 репліки. Концептуально дана робота ґрунтується на філософсько-психолінгвістичному розумінні глибинного зв’язку між мисленням людини та її мовленням, а також спирається на літературний постулат про жіночий роман як самостійне й оригінальне культурне явище. Літературний феномен багатовікової привабливості героїні Елізабет Беннет підтверджується появою багатьох її інтерпретацій у різних медіях (в тому числі, героїні Бріджет Джонс як її сучасній копії) та являє собою проблему, яку доцільно вирішити на перехресті мови та літератури. Ключ до її вирішення вбачаємо не в зовнішності чи високому соціальному статусі подібних квазі-особистостей, а в психологічному типі жіночності, що вони уособлюють. Вихідним пунктом проведеного аналізу є припущення про існування стійких кореляцій між впізнаваним читачами психотипом персонажа віртуальної жінки та її мовленнєвими характеристиками. Керуючись тезою про іконічне відображення мисленнєвих процесів людини у її мовленні, ми взяли за об’єкт дослідження лінгвальні складові привабливості головних героїнь канонічних романів Дж. Остін «Гордість та упередження» та Х. Філдінґ «Щоденник Бріджет Джонс». Предмет вивчення – комунікативно-синтаксичні особливості мовленнєвих партій Елізабет Беннет і Бріджет Джонс в аспекті забезпечення їхньої особистісної привабливості. Метою розвідки є встановлення закономірностей у вербальній організації персонажного мовлення головних героїнь жіночих романів, а також виявлення еволюційних тенденцій відображення мовленнєвої поведінки головної героїні у жіночому романі в аспекті забезпечення її особистісної привабливості для читача. Дослідження проведено у межах антропоцентричної парадигми. Основним методом аналізу обрано комплексний підхід до проблеми наукового пошуку, який передбачає синтез загальнофілософських законів пізнання та спеціальних лінгвістичних методів і підходів. Принципово важливим критерієм новизни даної роботи є розкриття взаємозв’язку синтаксичних характеристик мовленнєвих партій героїнь з їхніми індивідуальними психологічними характеристиками. Вперше у лінгвістиці висвітлено об’єктивні критерії розрізнення базових типів героїнь жіночого роману на рівні їхньої мовленнєвої репрезентації. Конкретизовано поняття жанру «жіночий роман» та охарактеризовано його основні типи, а саме: чік-літ, сага, побутовий роман, романтика для школярок, трилер, фентезі, історичний роман, еротика тощо. Проведений асоціативний психолінгвістичний експеримент також виводить роботу на новий рівень, висвітлюючи існування усталених у свідомості носіїв мови преференцій щодо лінгвального кодування інформації у жіночому мовленні як критерію привабливості жінки-мовця. Розглядаючи жіночий роман як особливе літературне явище, ми стверджуємо, що він породив наступні піджанри: «чік-літ», «рожевий роман», «жіночий детектив» та інші, що характеризуються специфічними ознаками жіночої літератури. У процесі роботи було виявлено, що «жіночність» у досліджуваних романах розуміється як певна переоцінка духовних пріоритетів у соціальній культурі суспільства крізь призму жіночого світосприйняття. Виявлені відмінності у структурній побудові мовлення Елізабет і Бріджет пояснюємо різними історичними традиціями літературного дискурсу та різними формами оповіді, використаними авторами, а також загальною тенденцією до структурного спрощення у ХХ-ХХІ ст. Психолінгвістичний експеримент, проведений на завершальному етапі роботи, дозволив встановити імпонуючу респондентам модель «привабливого» жіночого мовлення, що загалом збігається з моделлю мовлення, типовою для асертивних героїнь. Останні є безпомилково розпізнаваними інформантами, які більш ніж у 60% випадків могли вірно уналежнити мовленнєві фрагменти до конкретного типу героїні. При цьому, серед пріоритетних ознак жіночої привабливості всі респонденти назвали чесність (щирість), почуття гумору та рівень освіти, що проявляються у комунікації. Отже, у результаті роботи зроблено висновок про наявність стійких кореляцій між організацією мовлення та особистісною привабливістю асертивних літературних героїнь, що інтуїтивно сприймаються носіями мови та об’єктивуються саме у комунікативних характеристиках мовленнєвого внеску героїнь-жінок. З точки зору психолінгвістики, дану закономірність можна тлумачити наступним чином. У той час, як структурна складність речення безпосередньо пов’язана з певним ступенем розвитку абстрактного мислення та інтелектуальним рівнем мовця, комунікативні особливості його/її мовленнєвого портрету віддзеркалюють більше психологічні якості мовця як особистості – емоційність, впертість, впевненість у собі та ін. Отже, можна сказати, що саме «особистісні» характеристики, що проявляються у преференціях мовця до певних комунікативних типів діалогів та висловлювань, грають головну роль у феномені «привабливості» асертивних героїнь для читацької аудиторії обох гендерів. Структурна складність чи простота мовлення, у свою чергу, відходять на другий план, а щирість (винесена 91 % респондентів до головних факторів жіночої привабливості) асоціюється просто з загальною правильністю вжитих конструкцій. Перспективним полем наукового пошуку у майбутньому вважаємо окреме дослідження привабливості інших типів літературних героїнь у дзеркалі структурно-комунікативних особливостей їх міжособистісної комунікації.