Філологічний факультет

Постійне посилання зібрання

https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/15557

Переглянути

Перегляд Філологічний факультет за Автор "Авраменко, Яна Олегівна"

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Діалектизми у творах М. Дочинця «Криничар» та «Карби і скарби»: структура і семантика
    (Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, 2019) Авраменко, Яна Олегівна
    Діалектна лексика як постійне джерело поповнення літературної мови повсякчас відтворювала і відтворює національну самобутність мови, місцевий колорит, споконвічну народну мудрість, привносячи до системи мови специфічні ментальні риси, що відмінні для кожного регіону. Після тривалого панування думки про те, що діалектизми засмічують літературну мову, їх треба викорінювати з мовлення, у кінці XX - на початку XXI століття науковці почали розглядати діалектну мову як невичерпне джерело розвитку літературної мови, як випробуваний багатьма століттями засіб спілкування людей. Використання діалектної лексики у художніх творах привертало увагу багатьох дослідників. Адже вона є не лише увиразнювальним елементом мови письменника, а й засобом відображення колоритної матеріальної і духовної культури місцевості. Водночас діалектизми виконують ще й пізнавальну функцію, адже знайомлять читача з предметами побуту, господарювання, виробничої діяльності, звичаїв, з рослинним і тваринним світом краю тощо. На тлі літературної мови художнього твору вони видаються незвичними і яскравими, чим і звертають на себе увагу читача. Саме у цьому причина їх активності в літературі, і саме тому вони і сьогодні залишаються потужним джерелом збагачення лексичної системи мови.
  • Ескіз недоступний
    Документ
    Діалектизми у творах М. Дочинця «Криничар» та «Карби і скарби»: функційні та семантичні особливості
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2020) Авраменко, Яна Олегівна
    Діалектна лексика як постійне джерело поповнення літературної мови повсякчас відтворювала і відтворює національну самобутність мови, місцевий колорит, споконвічну народну мудрість, привносячи до системи мови специфічні ментальні риси, що відмінні для кожного регіону. Після тривалого панування думки про те, що діалектизми засмічують літературну мову, їх треба викорінювати з мовлення, у кінці XX - на початку XXI століття науковці почали розглядати діалектну мову як невичерпне джерело розвитку літературної мови, як випробуваний багатьма століттями засіб спілкування людей. Засадничими для розгляду діалектних особливостей мови стали праці В. В. Грещука [8; 9], С. П. Бибик [3], С. Я. Єрмоленко [16; 17], Ф. Т. Жилка [19; 20], М. А. Жовтобрюха [21], а закарпатський діалект проаналізовано у працях С. П. Бевзенка [1; 2], Й. О. Дзендзелівського [12; 13], В. В. Німчука [40], І. А. Панькевича [41]. Використання діалектної лексики у художніх творах привертало увагу багатьох дослідників. Адже вона є не лише увиразнювальним елементом мови письменника, а й засобом відображення колоритної матеріальної і духовної культури місцевості. Водночас діалектизми виконують ще й пізнавальну функцію, адже знайомлять читача з предметами побуту, господарювання, виробничої діяльності, звичаїв, з рослинним і тваринним світом краю тощо. На тлі літературної мови художнього твору вони видаються незвичними і яскравими, чим і звертають на себе увагу читача. Саме у цьому причина їх активності в літературі, і саме тому вони і сьогодні залишаються потужним джерелом збагачення лексичної системи мови. Багато майстрів слова вводили до своїх творів діалектну лексику. В художніх творах (причому як в авторській мові, так і в мові персонажів) усіх українських класиків від І. П. Котляревського до М. М. Коцюбинського, Лесі Українки та Василя Стефаника є більша чи менша кількість нелітературних, діалектних слів. Актуальність нашого дослідження полягає у тому, що діалектна лексика останнім часом стала одним із основних досліджуваних аспектів мовознавчої науки. Проблема входження діалектизмів у літературну мову та їх використання у художніх текстах цікавить багатьох мовознавців, зокрема цим питанням займаються С. Я. Єрмоленко [16; 17], П. Ю. Гриценко [10; 11]. До проблеми вивчення діалектної лексики звертались учені Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова: Л. І. Хаценко [59-61], С. С. Поліщук [42]. Значним досягненням кафедри української мови нашого університету є видання «Словника українських говорів Одещини» за редакцією О. І. Бондаря у 2010 році. Мову художніх текстів Мирослава Дочинця досліджували А. Вегеш [6], О. Микитюк [36], Л. Прокопович [44], Р. Теребус [56]. Однак вивченню діалектної лексики, що має здатність відтворити світосприймання персонажа, його асоціативне та практичне мислення, приділено меншу увагу. Мета нашого дослідження – вивчити особливості вживання діалектизмів у творах М. Дочинця, з’ясувати семантичні, словотвірні, фонетичні ознаки цієї лексики та її стилістичне навантаження у художньому тексті. Відповідно до сформульованої мети визначено такі завдання : 1. Дослідити наукову проблематику, пов’язану з функціонуванням діалектної лексики. 2. Зафіксувати в аналізованих художніх текстах діалектизми. 3. Простежити індивідуально-авторську специфіку вживання діалектної лексики. 4. Класифікувати наявні у текстах діалектні слова за значенням та частотністю вживання. 5. Дослідити, з якою метою автор використовує діалектну лексику, її функції і семантику. Наукова новизна роботи визначається тим, що було детально проаналізовано діалектну лексику у творах Мирослава Дочинця «Карби і скарби», «Криничар» та «Вічник».