Дисертації ЕПФ

Постійне посилання зібрання

https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/16828

Переглянути

Перегляд Дисертації ЕПФ за Автор "Nihreieva, Olena O."

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Правове регулювання іпотеки морського судна
    (2010) Нігреєва, Олена Олександрівна; Нигреева, Алена Александровна; Nihreieva, Olena O.
    Торговельне мореплавство – одна з тих галузей світової економіки, яка має найбільш швидкий розвиток у наш час. Перш за все, це пов’язано із прискоренням міжнародного товарообміну. Наростання обсягів міжнародної торгівлі, у якій прагне приймати участь також Україна, обумовлює необхідність адекватно швидкого зростання її транспортної галузі. Попри значний транспортний потенціал, що має Україна, багато в чому завдячуючи її географічному положенню, стан вітчизняного транспортного комплексу й, особливо, його морської ланки, потребує покращення. Це, в свою чергу, безпосередньо залежить від правового регулювання, що впорядковує такі процеси. Для його розроблення, передусім, вкрай необхідною є наявність у держави національної морської політики, що являє собою цілеспрямовану діяльність, яка полягає як у забезпеченні найважливіших зовнішньополітичних державних інтересів, так і у захисті її власних морських інтересів у сфері міжнародно-правових відносин, що здійснюється за допомогою властивих їй засобів та методів [1, с. 145 –146]. Звісно, що для кожної держави така політики матиме власне змістовне наповнення. Що ж до України, уявляється, що однією з цілей такої політики має стати реформування та структурна перебудова секторів економіки, пов’язаних із морекористуванням, створення умов для інноваційного розвитку, модернізації морегосподарського комплексу із залученням внутрішніх та зовнішніх інвестицій. Початок формуванню такої політики було покладено із прийняттям Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 травня 2008 р. „Про заходи щодо забезпечення розвитку України як морської держави”. Серед загальнонаціональних задач, вказаних у цьому рішенні, виконання яких є необхідним для виведення з кризи морської галузі України, можна підкреслити такі: забезпечення виконання законодавства та вимог міжнародних договорів у галузі мореплавства; імплементація зобов’язань за міжнародними договорами України у галузі торговельного мореплавства; здійснення міжнародного співробітництва у сфері торговельного мореплавства, вивчення, узагальнення і поширення міжнародного досвіду в цій сфері; уніфікація нормативно-правової бази, що регулює транспортну діяльність на морі, її адаптація до європейських стандартів та ін. [2, с. 9]. Отже, вдосконалення норм вітчизняного законодавства, приведення їх у відповідність із міжнародними правовими нормами визнається необхідною передумовою для відродження України як морської держави із потужним морським флотом та розвинутою морською транспортною галуззю. Як демонструє практика, чинне законодавство не в змозі адекватно регулювати правовідносини з приводу морських перевезень вантажів, пасажирів та багажу, що стрімко змінюються під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх чинників. Значна частина положень Кодексу торговельного мореплавства України (далі – КТМ України), прийнятого 23 травня 1995 р., вже за часів розробки втратила свою актуальність, особливо якщо їх порівнювати із законодавчими нормами інших країн, а також міжнародним правом. На фоні специфічності самої сфери торговельного мореплавства, з її міжнародним характером і відсутністю уніфікації правових підходів різних країн в окремих аспектах функціонування морського транспорту, недостатня ефективність морського законодавства України стає ще більш помітною. До цього можна додати, що деякі важливі моменти взагалі лишаються неврегульованими, а це, в свою чергу, породжує складнощі як для учасників відповідних правовідносин, так і для розробки загальної стратегії розвитку морської транспортної галузі України. Отже, виникає необхідність у внесенні конструктивних змін до КТМ України. У цьому аспекті слід підкреслити особливу вагомість розроблення правового забезпечення сприятливих умов для кредитування суднобудування [3], адже саме воно є однією із необхідних складових розвитку України як морської держави. Серед проблем, що у цьому зв’язку привертають до себе увагу наукової думки і потребують вирішення, виділяється проблема застосування окремих видів забезпечення виконання зобов’язань у морській галузі. Провідне місце тут посідає іпотека морського судна.Цей вид забезпечення виконання зобов’язань є одним із найдавніших та найпоширеніших у галузі міжнародного торговельного мореплавства. Однак в Україні його застосуванню заважають деякі труднощі, перш за все, законодавчого характеру, що робить вкрай складним його використання у кредитних відносинах між банками та судновласниками. Зараз кредитування суднобудування українськими банками через відсутність відповідного правового регулювання іпотеки морського судна майже не відбувається. Разом із тим, переважна кількість суден у світі (до 90 % [4]) будуються за рахунок позикових коштів, що надаються банками, як правило, під заставу зазначеного майна.