Електронний архів-репозитарій
Одеського національного університету імені І. І. Мечникова
ISSN:2310-7731
Вітаємо на цифровій платформі elONUar, що забезпечує накопичення, систематизацію, обробку, зберігання та надання у відкритий доступ електронних версій наукових, науково-дослідних, навчально-методичних праць та кваліфікаційних робіт наукових та науково-педагогічних співробітників, аспірантів та студентів Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, а також електронних версій університетських друкованих видань.
Супровід та підтримка здійснюються Науковою бібліотекою університету
Нові матеріали для розміщення надсилайте на e-mail dspace@onu.edu.ua
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Функції міфологем у романі «Зірка для тебе» Дари Корній
(Нілан-ЛТД, 2026) Мізінкіна, Олена Олексіївна; Mizinkina, Olena O.
Дара Корній (Мирослава Замойська) відома українська письменниця, яка активно розвиває жанр фентезі. У доробку письменниці вже 15 романів, твори для дітей, серія книг «Чарівні істоти українського міфу». Вона є лауреаткою літературних премій, у 2016 році відзначена як «Золота письменниця України». У численних інтервʼю мисткиня підкреслює важливість знання давніх уявлень наших предків: «прадавній світ настільки великий, що розповідати про нього можна до безконечності, і треба пізнавати себе у ньому, показати спочатку собі, що ми мали і якими ми були тисячі років до тисячі років християнства. А популяризувати краще не через лекційні курси (звісно, фахівцям це також потрібно, навіть необхідно), найпростіше через художню літературу, театр, кіно». Відтак і провідним прийомом у творчості Дари Корній є залучення міфології на різних рівнях художнього тексту. Тому її доробок вивчають мовознавці, літературознавці, педагоги, культурологи (О. Бойко, А. Гурдуз, С. Дмитрюк, Н. Іванишин, Л. Кицак, М. Стасик, Л. Шитик та ін.). Твори письменниці внесені як до освітніх програм у закладах вищої освіти, так і за програмою нової української школи.
Специфіка автора-наратора у щоденниках воєнного часу (за матеріалами антології «Війна 2022»)
(Нілан-ЛТД, 2026) Маліцька, Анна Дмитрівна; Malitska, Anna D.
У сучасній мілітарній літературі 2022-2023 рр. ліричні практики не лише увиразнюються в поезії, а й щедро проникають у щоденники як жанр автодокументальної прози. Відтак актуальним постає питання про позицію автора, а також про специфіку автора-наратора у щоденниках воєнного часу, зокрема, у текстах, опублікованих в антології «Війна 2022».
Органічний метод Ю. Шевельова (М. Слабошпицький про українську еміграційну критику)
(Нілан-ЛТД, 2026) Малиновський, Артур Тимофійович; Malynovskyi, Artur T.
Відчуття органічності літературного розвою виразніше проступає в еміграційній критиці, ідеологічно незаанґажованій і не скутій догматичним мисленням, сухістю й шаблонністю кон’юнктурних формулювань. Багатогранність одного з головних представників української літературної еміграції, критика й публіциста, ідеолога МУРу Юрія Шереха (Шевельова) пояснюється його самодостатністю й палким бажанням зруйнувати «Картагену нашої провінційності» в літературі з позицій «національно-органічного стилю» (есей «Над озером. Баварія. Триптих про добу, про мистецтво, про провінційність, про призначення України, про голуби і інші речі», 1947). Шукання нових естетичних орієнтирів виявилося можливим завдяки «прозірливості критика, точності його діагнозів, глибині інтуїції та естетичного чуття». Він цілковито віддався наполегливій боротьбі з літературними анахронізмами, мавпуванням, «сумноликою провінційщиною». Шевельов сам окреслив продуктивність творчої праці на еміграції, і це усвідомлення дало йому змогу «перешикуватися відповідно до вимог часу, зібрати сили – і відвоювати втрачений простір і ствердити себе в своєму часі».
Формування феномену мультикультурності в постколоніальному дискурсі
(Нілан-ЛТД, 2026) Ланова, Вікторія Володимирівна; Lanova, Viktoriia V.
З початку 1980-х років поняття «мультикультуралізму» набуло широкої популярності та почало активно використовуватися в політичних доктринах країн, які декларували гуманістичні принципи свободи, рівності та загальносвітового братерства. Утім, з часом, коли подібна риторика виявилася утопічною, такий важливий соціальний та політичний феномен як мультикультуралізм почав асоціюватися з «набридливим кліше». У результаті мультикультуралізм зазнав певних трансформацій та перекочував з соціальної та політичної площини до соціокультурної. У сучасному літературознавстві та культурології з початку нинішнього тисячоліття спостерігається зростання інтересу до досліджень мультикультурної спрямованості, про що свідчить поява великої кількості дисертацій та монографій. Однак, при уважному прочитанні виявляється, що термін «мультикультуралізм» перетворився на досить розпливчасте поняття, яке кожен дослідник трактує досить вільно, що, у свою чергу, стає на заваді формуванню міжкультурного діалогу. Таким чином, склалась доволі складна ситуація, у межах якої для певного кола науковців мультикультуралізм є досить обмеженим явищем, зводиться до горезвісної політики ідентичностей та є уособленням політичної коректності, для інших це поняття уособлює собою ідеологією терпимості, толерантного ставлення до інших, для третіх – перетворився ледь не на лайливе слово, що уособлює американську та європейську культуру кінця ХХ століття.
Інтертекстуальність сучасного українського дискурсу фентезі: актуалізація міжтекстових зв’язків
(Нілан-ЛТД, 2026) Кондратенко, Наталія Василівна; Kondratenko, Nataliia V.
Дослідження інтертекстуальності в гуманітаристиці має теоретичне підґрунтя у постструктуралістській критиці (Ю. Кристєва, Ж. Женетт, Р. Барт, Н. Пʼєге-Гро та ін.). В україністиці інтертекстуальність представлена в літературознавчих (О. Бердник, Л. Біловус, П. Іванишин, В. Просалова, М. Шаповал та ін.) і лінгвістичних (Ф. Бацевич, С. Переломова, Л. Меркотан, О. Рябініна, Г. Сюта та ін.) наукових розвідках. Ф. Бацевич зазначає: «В річищі функціонального й комунікативно-прагматичного напрямів сучасної лінгвістики ця проблема розуміється як спосіб утілення «слідів інших текстів», тобто можливість актуалізації в формальному й змістовому просторах конкретного тексту формальних і змістових аспектів іншого тексту (або інших текстів) з метою втілення авторського задуму». Ми визначаємо інтертекстуальність як вияв діалогічної природи тексту, зокрема художнього, що зумовлює її категорійний статус.
Художні особливості поетики драматизованої прози
(Нілан-ЛТД, 2026) Казанова, Ольга Валеріївна; Kazanova, Olha V.
Своєрідність жанрової системи та специфіки української літератури виявляється у поширенні синтетичних родо-жанрових форм, що пов’язувалось із тенденціями розмивання категорій роду та жанру. О. Бойченко влучно зазначив: «Очевидно, одностайне вирішення проблеми поділу літератури на роди, види, жанри взагалі неможливе: як через різнорідність принципів, що протягом двох з половиною тисячоліть покладаються тими чи іншими вченими в основу класифікації, так і через історичну змінюваність змісту тих категорій і понять, стосовно яких, здавалося б, вже досягалась відносна єдність поглядів». Одним із важливих і водночас малодосліджених чинників жанрової динаміки у літературі стає взаємопроникнення родових ознак епосу та драми, що зумовлює появу нових жанрових форм та різновидів. Слід зазначити, що драматизація епічного тексту розглядається як на пафосно-стильовому, так і на формальному рівнях. У працях літературознавців рідко розмежовуються «драматизм» як загальний тон зображуваного, пов’язаний із напругою, емоційністю, переживанням суперечностей, та «драматургізація» як виявлення драматичних елементів у композиційно-мовленнєвій структурі прозових творів. Щоб уникнути термінологічної плутанини, вживаємо поняття «драматизація» у широкому розумінні не лише як властивість пафосу, а й у ролі родової категорії.
Постіронія в епоху метамодерну: візія українського нонфікшн
(Нілан-ЛТД, 2026) Джиджора, Євген Володимирович; Dzhydzhora, Yevhen V.
Сучасні теоретичні студії свідчать про входження гуманітарної думки в епоху метамодернізму. Теоретики метамодернізму вважають, що основною його рисою є коливання або осциляція. Зокрема, Т. Вермюлен та Р. Ван ден Аккер пишуть про коливання між «модерном і постмодерном, історією й неісторичністю, оптимізмом і песимізмом, щирістю й іронією, концептом і матеріалом, образним і безформним, наративним і безсюжетним, дискурсивною самобутністю й індивідуальною інтертекстуальністю, сенсом і беззмістовністю».
Есеї наративного типу О. Забужко як репрезентація архетипів Матері, Батька та Дитини
(Нілан-ЛТД, 2026) Бойко, Олена; Boiko, Olena; Шевченко, Тетяна Миколаївна; Shevchenko, Tetiana M.
Актуальність дослідження: есеїстика все активніше розвивається в українській літературі, перетворюючись на домінантну дискурсивну практику в сучасному літературному процесі. Завдяки широким можливостям породження думок в жанрі есею наша культура відкриває для себе багато нових імен. На сьогодні є актуальним питання щодо прояву архетипів Матері, Батька і Дитини в есеях наративного типу. Це зумовлене кількома чинниками. По-перше, сама природа есею є поліфонічним простором думок, що дозволяє, у свою чергу, перевідкривати призабуті імена та формувати нові смисли. По-друге, особливої ваги, на нашу думку, набуває психопоетика жанру. Саме фабульний складник есеїв такого типу дозволяє долучити ширше коло читачів до процесів породження думок, де думка стає процесом, дією.
Однією з найяскравіших представниць українського письменництва, що вдало поєднує написання прози, поезії, а також есеїстики, є Оксана Забужко.
Впливові маркери гендерної ідентифікації політиків у ЗМІ
(Нілан-ЛТД, 2026) Блінова, Ганна; Blinova, Hanna; Ковалевська, Тетяна Юріївна; Kovalevska, Tetiana Yu.
У політичній лінгвістиці Н. Кондратенко належить концепція ігрової природи політичної комунікації, згідно з якою основними параметрами політичного дискурсу є міфологізація, театралізація, ритуалізація та агональність. Згідно з цією концепцію, ПД є вираженням ігрової природи діяльності людини, а політична діяльність – як одна з ігрових форм – підпорядкована відповідним правилам, а її учасники виконують певні ролі, демонструють покрокові дії, зумовлені нормами проведення гри.
Міфологізація повʼязана зі стереотипністю та архетипністю мислення реципієнтів політичного дискурсу; театралізація – з перфомансним характером ПК та виконанням її учасниками комунікативних і соціальних ролей; ритуалізація – з домінантними політичними ритуалами вербальної природи; агональність – з основною метою політичного дискурсу – боротьбою за владу. Кожний з цих параметрів має передусім мовне втілення та характеризується набором вербальних засобів репрезентації. Для агітаційного політичного дискурсу релевантними є всі параметри, однак на першому місці, на нашу думку, є агональність, завдяки якій актуалізовано змагальний аспект взаємодії.
Синергетичні методи в сучасному аналізі художнього твору: необхідність та актуальність
(Нілан-ЛТД, 2026) Абабіна, Наталія Василівна; Ababina, Nataliia V.
Синергетичні методи вивчення соціальних процесів показали, що у суспільстві, як і в будь-якій іншій системі, послідовно чергуються періоди стабільні (лінійні) і нестабільні (нелінійні). Останнім часом особлива увага приділяється вивченню нестабільних епох – стало зрозуміло, що їх аналіз, на відміну від стабільних, не піддається традиційним методам. Тому важко, а іноді неможливо пояснити логіку стихійних явищ, що постійно наростають унаслідок протиріч, викликаних багаточисленними «коливаннями». Екстремальні події вносять глобальну напругу в життя людства і стають скоріше нормою, ніж винятком. Старі наукові ідеї, які до цього досягли максимальних можливостей, вичерпуються, і на їх ґрунті, завдяки коливальним, «хвильовим» механізмам, починають формуватися нові, ще не визнані суспільством, які заперечують попередні і згодом визначаються як провідні у науці, техніці або мистецтві. Ці напрями стають основою для формування нового світобачення, методів пізнання, наукової картини світу.
Дослідження і аналіз нелінійних епох на даний час є актуальними, оскільки динаміка нашого життя вимагає теоретичного осмислення стихійних процесів, що відбуваються, а також прогнозування шляхів їх подальшого розвитку. В умовах кризи і нестабільності виникає потреба в принципово іншій психоемоційній, енергоемоційній, духовній і розумовій стратегії розвитку.