Перегляд за Автор "Zakharchenko, O. V."

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Вільні економічні зони в сучасній системі зовнішньоекономічних зв’язків
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2019) Колодинський, С. Б.; Захарченко, О. В.; Заєць, Микола Артемович; Колодинский, С. Б.; Заец, Николай Артемович; Kolodinsky, S. B.; Zakharchenko, O. V.; Zaiets, Mykola A.
    Сьогодні ВЕЗ існують в державах, різних за рівнем і характеру економічного розвитку. Вони є в промислово розвинених країнах (ПРК), в нових індустріальних країнах (НІК), в країнах, що розвиваються (РК) і в країнах, що переходять до ринкової економіки. Їх розподіл по планеті дуже нерівномірний. Найбільшим динамізмом процес створення ВЕЗ характеризується в країнах, що розвиваються. Так, якщо в 1960 р в цій групі країн їх було дві, в 1975 р -79, 1981 р.-96, 1985 р.- 264, то до середини 90-х рр. вже налічувалося понад 900 зон. Через ВЕЗ проходить близько 10% світового товарообігу, причому темпи зростання в них обсягів експорту та імпорту досить високі. За оцінками фахівців Центру ООН по транснаціональним корпораціям (ТНК), до середини 90-х рр. чисельність занятих в ВЕЗ перевищила 3 млн. чоловік. Завдання на сьогодення полягає в тому, щоб забезпечити необхідну теоретико-методологічну основу феномена ВЕЗ в світогосподарських зв’язках, узагальнити світовий досвід їх створення і функціонування в країнах з різним рівнем економічного розвитку і на основі критичного аналізу світової та вітчизняної тики забезпечити засвоєння і успішне застосування отриманих знань у практичній діяльності.
  • Ескіз
    Документ
    Управління формуванням регіональної інноваційної інфраструктури
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2020) Колодинський, С. Б.; Захарченко, О. В.; Заєць, Микола Артемович; Колодинский, С. Б.; Заец, Николай Артемович; Kolodinsky, S. B.; Zakharchenko, O. V.; Zaiets, Mykola A.
    Україна, як самостійна та незалежна держава по формі свого державного устрою відноситься до унітарної форми. Унітаризм (походить від латинського unitare - єдність) виражається в домінуванні централізованої державної влади та управління над іншими суб’єктами державності. Поряд з тим, Україна визначила та розробила науково обґрунтовану регіональну політику, в якій акценти робляться на активізацію демократичного самоврядування і управління кожним окремим регіоном в його органічних інтеграційних зв’язках з іншими регіонами по горизонталі і з державними органами по вертикалі. Такі відносини між державними та регіональними органами влади повинні будуватися на нормах права, що записані в Конституції та інших законодавчих актах України. Важливим напрямком співпраці держави з регіонами є формування нової науково-технічної політики, відповідно до вимог сучасного науково-технічного прогресу, який вимагає економного та раціонального використання цінних природних ресурсів, впровадження енерго- та ресурсосберігаючих технологій, організації виробництва з високим кінцевим виходом продукції і створення сучасної інноваційної інфраструктури.