Перегляд за Автор "Yatsiuk, A, R."

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Право на батьківство та материнство, як особисті немайнові права
    (2023) Яцюк, Анастасія Романівна; Yatsiuk, A, R.
    Актуальність дослідження зумовлено новизною теми, її значенням для розвитку науки сімейного права, а також законодавства в цій сфері. У статті здійснено системний аналіз права на батьківство та материнство, як особистого немайнового права. Проведено системний аналіз таких категорій, як «материнство» та «батьківство» в сучасній науці сімейного права України. Обґрунтована необхідність закріплення в діючому законодавстві єдиного легального визначення «батьківства» та «материнства» у відповідності до європейських стандартів. Автор пропонує розглядати право на батьківство та материнство, як особисте немайнове право жінок та чоловіків, незалежно від їх сімейного статусу. Також, запропоновано закріпити на законодавчому рівні, за чоловіками право приймати участь у вирішенні питання штучного переривання вагітності. При детальному аналізі права жінки на материнство, автором в статті були виділені та проаналізовані складові елементи такого права, а саме: право на вагітність та охорону здоров’я під час вагітності, забезпечення охорони здоров’я під час пологів; право на переривання вагітності та права після народження дитини, зокрема, певні соціальні гарантії жінкам, які народили дитину. Поряд з тим, враховуючи європейський вектор розвитку нашої держави, автор пропонує реформувати деякі норми законодавства та прирівняти чоловіків і жінок в правах у вказаній сфері. Проаналізовано зміни, які відбулися в законодавстві нашої держави в сфері соціальних гарантій чоловіків та жінок після народження дитини. Поряд з тим, у статті висвітлено низку питань, які потребують деталізації та уточнення з боку законодавця, в сфері реалізації чоловіками та жінками свого права на батьківство та материнство, за допомогою допоміжних репродуктивних технологій.
  • Ескіз
    Документ
    Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони
    (2019) Яцюк, А. Р.; Чуваков, Олег Анатолійович; Chuvakov, Oleh A.; Чуваков, Олег Анатольевич; Yatsiuk, A, R.
    Ч. 3 ст. 27 Конституції України закріплює право людини захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань [1, ст. 27]. Вказане право є природнім і невідчужуваним, абсолютним правом людини. Тобто всі інші особи не мають права перешкоджати громадянину в законному здійснені цього права. В Кримінальному кодексі України (далі – КК України), в ст. 36 закріплюється поняття необхідна оборона, це дії, вчиненні з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони [2, ст. 36]. Необхідна оборона виключає злочинність діяння, тобто особа, яка її застосовує не притягується до кримінальної відповідальності. Підставу і ознаки необхідної оборони в кримінально-правовій літературі прийнято називати умовами правомірності. Але наряду з цим існує поняття перевищення меж необхідної оборони, що призводить до тяжких наслідків.