Перегляд за Автор "Ivasiuk (Nikichuk), Viktoriia S."
Зараз показуємо 1 - 6 з 6
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Historical geography and cartography of Ukraine in military-statistical materials of the XIX century(2019) Ivasiuk (Nikichuk), Viktoriia S.; Івасюк (Нікічук), Вікторія СергіївнаThe article considers the development of historical geography of Ukraine and cartography on the example of military statistical materials of the Ukrainian provinces of the Russian Empire. The contribution of officers of the General Staff of the Russian Empire to the formation of historical and geographical research is analyzed. The article describes "Military statistical survey of provinces and regions of the Russian Empire" and "Materials for geography and statistics of Russia collected by officers of the General staff" as the main source of military statistical materials of the XIX century, which casually cover the issues of historical geography. The research topics concerned the issues of defining the boundaries of provinces, toponymy of the region, geography of the population and ethnic component of the region, and so on. The role of the cartographic component in the study of military officers is also clarified. Attention is focused on the development of topographic maps as a separate component of military research. A significant role in the development of these maps played the Head of the corps of topographers F. Schubert. It was under his leadership that a special 10-verst map of Western Russia was developed.Документ Карти ХVII – ХІХ ст. як історичне джерело з історії України (на матеріалах Наукової бібліотеки ОНУ імені І. І. Мечникова)(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2019) Бачинська, Олена Анатоліївна; Бачинская, Елена Анатольевна; Bachynska, Olena A.; Івасюк (Нікічук), Вікторія Сергіївна; Ivasiuk (Nikichuk), Viktoriia S.Карти, як історичне джерело неодноразово були предметом вивчення, однак колекції Наукової бібліотеки ОНУ імені І. І. Мечникова досліджувались лише частково. Аналіз картографічних колекцій дозволив з’ясувати наявність у фондах бібліотеки цінних матеріалів ХVІІ–ХІХ ст., які розкривають просторові уявлення про Україну, її назву, населення, шляхи сполучення та міри довжини.Документ Регіональна специфіка у становленні та розвитку історичної географії України в ХІХ на початку ХХ ст.(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Івасюк (Нікічук), Вікторія Сергіївна; Ivasiuk (Nikichuk), Viktoriia S.У роботі розглянуто процес становлення історичної географії України в університетах Києва, Харкова, Одеси та Львова у ХІХ – початку ХХ ст. як навчальної дисципліни; охарактеризовано роль наукових осередків (товариств, відділень тощо) України у формуванні історико-географічного напрямку досліджень ХІХ – початку ХХ ст.; проаналізовано відображення історії українських регіонів на сторінках часопису «Киевская старина»; розкрито відображення історико-географічних досліджень на сторінках періодичних і серійних видань Наддніпрянської та Південної України; проаналізовано історико-географічні дослідження в окремих працях дослідників Катеринослава, Миколаєва, Сімферополя; простежується формування українського простору на сторінках наукових періодичних видань («Записок» та «Вісників» наукових установ тощо); розглянуто картографування як елемент історико-географічних досліджень України; визначено етапи розвитку історичної географії України та охарактеризовано специфіку кожного з них. Доведено, що бурхливий розвиток української історичної науки ХІХ – початок ХХ ст. створив необхідність виокремлення спеціальних галузей історичної науки для більш активних і результативних наукових досліджень. Регіональна специфіка становлення і розвитку історичної географії розглянуто в контексті Наддніпрянської та Слобідської, Південної та Західної України. Встановлено, що кожен регіональний центр мав як спільні, так і відмінні тенденції у розвитку наукових досліджень. Наукові кола гуртувались як навколо наукових, так і освітніх установ. Доповненням до грунтовних наукових розвідок історико-географічного напрямку стали серійні та періодичні видання, зокрема військового та релігійного напрямку. Оскільки поставала потреба в комплексному дослідженні цих територій з різних аспектів – географічного, історичного, статистичного, військового, природничого, картографічного тощо. Розвиток історичної географії України в ХІХ – на початку ХХ ст. можна поділити на три етапи: 1) початок ХІХ – 60-ті рр. ХІХ ст., 2) 60-ті рр. – кінець ХІХ ст.; 3) початок ХХ ст. – 1914 р. Перший етап характеризується розвитком історичної географії України в контексті становлення як історичної, так і географічної наук. Освітній компонент з історичної географії України представлений в університетах Києва та Харкова як частина загальних історичних курсів та як окремі спеціальні курси у Львівському університеті. Наукові дослідження в Наддніпрянській та Західній Україні відбувались на базі освітніх установ. В той самий час дослідження південноукраїнських істориків проводились навпаки на базі наукових товариств. Дослідження з історичної географії України мали переважно краєзнавчу тематику. Другий етап визначено прийняттям нового освітнього статуту Російської імперії, де історичній географії відводилось місце допоміжної історичної дисципліни. Значного успіху у цьому було досягнуто викладачами Новоросійського університету в Одесі. Потужно розвиваються наукові дослідження з історичної географії у Наддніпрянській та Слобідській Україні на базі утворених наукових товариств. Дослідження західноукраїнських науковців активно проводяться із утворенням Наукового товариства імені Шевченка. Тематика досліджень цього етапу має регіональний та краєзнавчий аспекти. Початок ХХ ст. – 1914 р. – третій етап розвитку історичної географії України. В даний етап змінюється напрям досліджень, зокрема тематика праць західноукраїнських істориків акцентована на формування уявлень щодо загальноукраїнського простору, обґрунтування меж майбутньої української держави. Це знайшло відображення на розробці перших карт загальноукраїнської території. У подальшому саме ці наукові погляди історико-географів знайшли практичну реалізацію у суспільно-політичному житті, а питання соборності українських земель відображалось у програмних документах перших політичних партій. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням з регіональної специфіки у становленні та розвитку історичної географії України запропоновано узагальнююче дослідження з розгляду теми регіональної специфіки у становленні та розвитку історичної географії України; охарактеризовано зміст історичної географії як спеціальної галузі історичної науки в контексті розвитку історичної науки ХІХ – початку ХХ ст.; досліджено процес становлення історичної географії України в університетських центрах як навчальної дисципліни в ХІХ – початку ХХ ст.; проаналізовано публікації в часописі «Киевская старина», що мають історико-географічний характер; визначена роль Наукового товариства імені Тараса Шевченка у розвитку історичної географії України; розкрито значення церковної періодики у становленні локальних історико-географічих студій Наддніпрянської і Південної України та публікацій краєзнавчого характеру; з’ясовано специфіку досліджень в регіональних центрах України через діяльність наукових товариств та установ. Уточнено та обґрунтовано вплив історико-географічних досліджень на суспільно-політичні процеси в Західній Україні наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.; роль картографування як елемента історико-географічних досліджень України; питання формування українського простору на сторінках наукових періодичних видань Західної України. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони значно розширюють відомості про історико-географічні дослідження в Україні. Основні результати та положення дисертації можуть бути використані в узагальнюючих працях з історії України, спеціальних історичних дисциплінах, краєзнавчих дослідженнях. Матеріали та висновки дисертації будуть корисними про розробці спеціальних курсів з історії спеціальних дисциплін.Документ Фольклор солдатських щоденників(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2017) Івасюк (Нікічук), Вікторія Сергіївна; Ivasiuk (Nikichuk), Viktoriia S.В статті розглянуто солдатський щоденник як важливий елемент солдатського фольклору. Проаналізовано зміст щоденника за певними підрозділами.Документ Формування історико-географічного напрямку в Львівській історичній школі М. Грушевського(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2014) Ivasiuk (Nikichuk), Viktoriia S.; Бачинська, Олена Анатоліївна; Бачинская, Елена Анатольевна; Bachynska, Olena A.Досліджено умови для формування історико-географічиого напрямку в Львівській історичній школі М.Грушевського. Визначено основних учнів вченого, які працювали в історико-географічному напрямку, з’ясовано вплив послідовників на становлення та розвиток напрямку.Документ Фронтир та його складові в історичній географії України(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2021) Івасюк (Нікічук), Вікторія Сергіївна; Ivasiuk (Nikichuk), Viktoriia S.Мета статті – визначити поняття «фронтир» та його складових в історичній географії України. Концепція фронтиру Ф. Дж. Тернера знайшла обґрунту- вання і в дослідженнях таких українських істориків, як М. Грушевський, С. Рудницький, Я. Дашкевич. Джерельну базу дослідження складають наукові та картографічні праці історико-географів. Розглянуто декілька аспектів просторового уявлення про фронтир – безпосередньо в назві «Україна», що ототожнювалася з окраїнною землею та як складова частина українських земель – Чорного моря, Дикого поля, Слобідської України. Встановлено, що поняття фронтиру як кордону або прикордонної смуги може розглядатися і в контексті проблем історичної географії, а українські землі знаходяться на перетині різних прикордонних контактних зон. Фронтир відіграє значну роль у формуванні етнічного складу населення, оскільки власнена таких прифронтових або прикордонних зонах зазвичай формується контактна зона різних етнічних груп. Своєрідним феноменом у контексті даного поняття є частина південноукраїнської території – Буджак. Обгрунтовано думку, що більшість української території вважається зоною суцільного історико-географічного та хронологічного фронтиру.