Дисертації ФІФ
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Дисертації ФІФ за Автор "Korobchuk, Anna S."
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Історія жіночої освіти на півдні України у XIX – на початку XX ст.: Одеський інститут шляхетних дівчат(2023) Коробчук, Анна Сергіївна; Korobchuk, Anna S.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі знань 03 «Гуманітарні науки» за спеціальністю 032 «Історія та археологія». – Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, Одеса, 2023. У першому розділі дисертації проаналізовано відповідну історіографію з історії жіночої освіти на теренах сучасної України та Російської імперії. Авторка аналізує наявний комплекс архівних документів з будівельної історії установи, особові справи персоналу і пансіонерок тощо. Зазначається, що для розкриття питань повсякденного життя інституток важливо залучити до комплексу джерел мемуари, щоденники, листівки. Систематизовано документальні та наративні джерела, а також матеріали періодичних місцевих видань. У першій частині другого розділу розглядається процес інституціоналізації жіночої освіти та управління Одеським інститутом шляхетних дівчат. Друга частина цього розділу присвячена проблемним питанням функціонування установи. Автор визначає джерела фінансування закладу освіти, місця розташування закладу. У третьому розділі розглядається освітній процес в Інституті. Виділяється особливий вплив релігії та курсу Закону Божого на життя пансіонерок. Також досліджується процес викладання гуманітарних дисциплін (грецька мова, новогрецька, італійська, німецька мова та література, французька мова та література та історія). Важливою віхою модернізації освітнього процесу стало збільшення ролі точних та природничих дисциплін (математика, природознавство, географія, фізика). Традиційним для інституток було опанування витончених мистецтв (танці, музика, гімнастика, співи тощо), котрі розглядаються в частині 3.4. У четвертому розділі досліджується специфіка повсякденного життя вихованок привілейованого закритого жіночого закладу освіти. Особливу роль в житті вихованок відігравав храм св. Олександри, що функціонував при інституції. Низка благодійників піклувалися про долю структурного підрозділу Інституту. У святкові дні до стін храму навідувалися поважні гості міста. Приділяється увага особливостям прийняття дівчини до Одеського інституту. Важливою подією в житті кожної пансіонерки були випускні бали, котрі розглядаються в частині 4.3. У завершальному пункті аналізуються життєві долі низки інституток. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням діяльності Одеського інституту шляхетних дівчат. Під час експериментальних досліджень був опрацьований комплекс архівних джерел та виявлено видання з бібліотеки Одеського інституту шляхетних дівчат. Уперше було запроваджено до наукового обігу комплекс архівних джерел Державного архіву Одеської області та Російського державного історичного архіву; схарактеризовано історію Одеського інституту шляхетних дівчат як самостійного закладу освіти, котрий виник на базі «дівочого пансіону» (1805) та припинив роботу в 1920 р. Уточнено і доповнено: дату заснування Одеського інституту шляхетних дівчат; тривалість освітнього процесу вихованок інституції. Дане дисертаційне дослідження доповнює вивчені аспекти з історії освітніх закладів півдня України та жіночих закладів освіти в регіоні та Російської імперії. Автор вказує на тривалість освітнього процесу вихованок інституції. У висновках підкреслюється, що Одеський інститут шляхетних дівчат був самостійним, привілейованим жіночим закладом освіти на півдні України. Інститути перебували під контролем Відомства установ імператриці Марії Федорівни. Функціонування цього закладу освіти демонструє перехід від домодерного та патріархального суспільства до модерного і рівноправного. Відповідно їхня поява ознаменувала як розвиток традиційного сімейного устрою у майбутньому житті вихованок, так і розширення нових можливостей для самореалізації дівчини в модерному суспільстві. Важливо, що одним з головних факторів припинення існування установи є падіння імперської влади та неможливість швидкої трансформації в нових історичних реаліях. Одеський інститут шляхетних дівчат відіграв непересічну роль в історії модерного українського міста Одеси. Важливе значення для формування міського середовища Одеси на початку XIX століття відігравали іноземці-переселенці та купці. Зокрема, це формувало специфіку вказаного вище закладу освіти, бо до лав інституток мали змогу потрапити не лише дворянки, але й купецькі доньки. У період передісторії установи приймали до лав інституції гречанок, котрі мали змогу вивчати рідну мову та притримуватись традиційного віросповідання. У результаті вивчення теми, авторка вважає доцільним поділити час функціонування Одеського інституту шляхетних дівчат на наступні періоди: 1805-1829 – передісторія інституції, зародження закладу освіти, 1829-1856 – становлення Інституту, 1856-1914 – період розквіту установи, 1914-1920 – час занедбання та припинення існування Одеського інституту шляхетних дівчат. В 1898 установа отримала назву Одеський інститут імператора Миколи I. У процесі революційних подій діяльність закладу була зведена нанівець. Інструментарій, що його опановували під час навчання в Одеському інституті шляхетних дівчат, надавав більше змоги їх самореалізації у дорослому житті. У модерному суспільстві у колишніх пансіонерок була змога проявити себе не лише в якості дружини та матері знатного чоловіка, але й розкритися на педагогічній ниві та інших професіях. Низка вихованок отримували можливість познайомитися під час урочистостей в Інституті зі своїм майбутнім чоловіком. Функціонування станових закритих закладів жіночої освіти у XIX столітті було важливим на момент їх активної діяльності. Одеський інститут, як інші заклади освіти, які входили до Відомства установ імператриці Марії надавали можливість отримати лише обмежений комплекс знань, звертаючи увагу на естетичне виховання. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при викладанні курсів з «Історії Одещини» та розробці вибіркових курсів «Історія освіти та науки в Україні», «Історії жіночої освіти в Україні». Фрагменти дисертаційного дослідження є корисними при розробці екскурсійних маршрутів по м. Одесі. Також загальні висновки з теми можуть доповнювати загальні та спеціальні праці з історії України.