Дисертації БФ

Постійне посилання зібрання

https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/35139

Переглянути

Перегляд Дисертації БФ за Автор "Чубик, Інна Юхимівна"

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Генетико-біохімічні характеристики Mytilus Galloprovincialis (Lamarck, 1819) в північно-західній частині Чорного моря
    (2023) Чубик, Інна Юхимівна; Chubyk, Inna Yu.
    Дисертація присвячена встановленню за допомогою молекулярно-генетичного аналізу видової приналежності особин мідій в північно-західній частині Чорного моря (ПЗЧМ) з використанням молекулярного маркера Me 15-16, розробленого до неповторювальної області гена Fp1 адгезивного білка Mefp-1 мідії; вивченню генетичного різноманіття та структури популяції угруповань мідій за допомогою мікросателітних (МС) маркерів; дослідженню поліморфізму і тканинного розподілу захисних ензимів, що захищають організми двостулкових молюсків від різних несприятливих впливів . Вперше за допомогою молекулярно-генетичного аналізу доведено видову приналежність поселень мідій в ПЗЧМ, проаналізовано генотипи мідій, виловлених в шести локаціях ПЗЧМ. Вибірки з ПЗЧМ порівнювали з генотипами мідій з Балтійського моря, Північного моря та з Ватового моря. Молекулярно-генетичними дослідженнями доведено, що угрупування мідій з шести локацій ПЗЧМ складаються виключно з особин Mytilus galloprovincialis Lamarck, 1819. Спростована гіпотеза с.н.с., д.б.н. Н. М. Шурової (2009, 2013) про присутність близькоспоріднених мідій виду M. trossulus і M. edulis та їх гібридів з M. galloprovincialis в досліджених локаціях Чорного моря. Проте, було підтверджено наявність гібридизації між видами M. trossulus і M. edulis у Балтійському морі та видів M. edulis і M. galloprovincialis – у Північному і Ватовому морях. Проведено порівняльний аналіз нуклеотидних послідовностей «варіабельної області» генів адгезивного білка ноги мідій роду Mytilus ( M. galloprovincialis, M. chilensis, M. edulis, M. trossulus) представлених в базі даних GenBank, що сприяє розумінню наявності поліморфізмів дослідженої ділянки геному й аргументує можливість подальшого застосування молекулярного маркера Me 15-16 для диференціації генотипів чотирьох видів двостулкових молюсків. Біоінформатичним аналізом нуклеотидних послідовностей «варіабельної області» генів адгезивного білка доведено наявність у досліджуваній області мутацій, які дозволяють розрізняти між собою чотири види з представників роду Mytilus. За даними виконаного філогенетичного аналізу нуклеотидних послідовностей ділянки гена Fp1, визначено більшу спорідненість виду M. galloprovincialis з видами M. trossulus, M. edulis та M. chilensis, ніж з M. californianus і M. coruscus. З використанням методів біоінформатики було проведено аналіз первинної і вторинної структури адгезивного білка M. galloprovincialis та побудовано моделі його тривимірної структури. В роботі вперше за допомогою мікросателітного аналізу проаналізовано генетичне різноманіття та генетичну структуру популяції для низки угруповань мідій з ПЗЧМ. Для порівняння алельних характеристик за досліджуваними МС-локусами (Мсh 5, Mch 8, MT 203, MT 282), отриманими для чорноморської мідії M. galloprovincialis, були також проаналізовані інші види мідій з Балтійського, Північного та Ватового морів. Показано достовірні відмінності за частотами алелів МС-локусів між досліджуваними вибірками мідій. Встановлено дефіцит гетерозиготних генотипів серед досліджуваних молюсків ПЗЧМ та низькі рівні генетичної диференціації між досліджуваними угрупованнями мідій. Виявлено високу генетичну подібність між угрупованнями мідій з Чорного моря, порівняно з угрупованнями мідій Балтійського, Північного та Ватового морів. В дисертаційній роботі представлено результати визначення тканинноспецифічного профілю набору ензимів, що забезпечують антиоксидантний захист та біотрансформацію ксенобіотиків у двостулкових молюсків. В п’яти органах мідій (гепатопанкреас, ктенідії, мантія, нога, мускул- аддуктор) з Чорного моря було досліджено білковий поліморфізм, показано ізо-алозимний тканинний розподіл захисних ензимних систем та скоординовану діяльність цих систем в органах-мішенях мідій. Вперше описано метод виявлення на електрофореграмах ізоформ ензимів антиоксидантної системи – пероксиредоксинів (PRX, КФ 1.11.1.15), які відіграють важливу роль у захисті організму від окисного стресу (Toptikov et al., 2022). Розглянуто можливість використання ензимів як біохімічних маркерів для генетичної диференціації угруповань мідій та зроблено висновки на користь застосування ДНК-маркерів.