Практика авторских самоинценировок в немецкой металитературе ХХІ в. (В. Хаас, Т. Главинич)
Вантажиться...
Дата
2019
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
Исследование посвящено феномену авторской самоинсценировки в новейшей немецкой литературе. Демонстративно-акцентированное присутствие автора в тексте рассматривается как один из способов привлечения читательского внимания к писателю и
его творчеству в ситуации медиа-конкуренции. Учитывая современную классификацию,
в работе различаются внетекстовые (паратекстуальные и габитусные) и собственно текстуальные инсценировки. Предметом этой студии выступают внутритекстовые формы авторской самоинсценировки и их функции в романах Т. Главинича «Это я» и
В. Хааса «Погода 15 лет назад». В ходе исследования доказано, что образ-имидж автора
может реализовываться в различных проекциях – от амбициозного писателя-неудачника, который завидует своим более известным конкурентам (Т. Главинич) до успешного
ремесленника, автора бульварных романов, который разбирается в потребностях читателей (В. Хаас). В обоих произведениях, которые являются примерами металитературы, авторы наделяют своего персонажа автобиографическими чертами. Тождество
имен, некоторые факты реальной биографии, отсылки к собственным произведениям
позволяют писателям моделировать псевдореальность и конструировать искусственный имидж себя ради эпатажной игры с читателем. Если Т. Главинич в романе «Это я»
автор иронизирует над читателем, который всегда пытается идентифицировать героя с автором, то В. Хаас в «Погоде 15 лет назад», реконструируя сюжет своего романа
в фиктивном интервью, критикует посредственные читательские вкусы и склонность
к массово-развлекательным жанрам литературы. Подчеркнуто, что авторы, обращаясь к различным формам самоинценировки, апеллируют, прежде всего, к читателям, которые тяготеют ко всему аутентичному и пытаются отыскать в художественном
тексте биографический след. Анализ романов доказал, что самоинсценировка автора в
собственном произведении используется как средство имитации аутентичности с целью критики усреднения вкусов читателей, которые превращаются в потребителей
массовой литературы, а также как иронический автокомментарий и эффективное средство саморекламы.
Дослідження присвячено феномену авторського самоінсценування у новітній німецькій літературі. Демонстративно-акцентована присутність автора у своєму тексті розглядається як один із засобів привертання читацької уваги до письменника та його творчості у ситуації медіа-конкуренції. З огляду на сучасну класифікацію, у роботі розрізняються позатекстові (паратекстуальні та габітусні) і власне текстуальні інсценування. Предметом цієї студії є текстуальні форми авторського самоінсценування та їх функції у романах Т. Главінича «Це ж я» та В. Хааса «Погода 15 років тому». В ході дослідження доведено, що образ-імідж автора може реалізовуватись в різних проекціях – від амбіційного і невротичного письменника-невдахи, який заздрить своїм більш успішним конкурентам (Т. Главініч) до успішного ремісника, автора бульварних романів, який розуміє потреби читачів (В. Хаас). В обох творах, які є прикладами металітератури, автори наділяють свого персонажа автобіографічними рисами. Тотожність імен, деякі факти реальної біографії, відсилання до власних творів дозволяють письменникам моделювати псевдо реальність та конструювати штучний імідж себе заради епатажної гри з читачем. Якщо Т. Главінич у романі «Це ж я» автор іронізує над читачем, який завжди намагається ідентифікувати героя з автором, то В. Хаас у «Погоді 15 років тому», реконструюючи сюжет свого роману у фіктивному інтерв’ю, в першу чергу критикує посередні читацькі смаки та прихильність до масово-розважальних жанрів літератури. Підкреслено, що автори, звертаючись до різних форм самоінценування, апелюють насамперед до читачів, які тяжіють до всього автентичного і намагаються відшукати у художньому тексті біографічний слід. Аналіз романів довів, що самоінсценування автора у власному творі використовується як засіб імітації автентичності з метою критики усереднення потреб читачів, які перетворюються на споживачів масової літератури, а також як іронічний автокоментар і ефективний засіб самореклами.
The article deals with the phenomenon of the authorial self-fashioning in the contemporary German literature. The “increased visibility” of the author in his literary work is considered as a well-planned strategy to attract readers’ attention to the writer and his work in the situation of media competition. Taking into account contemporary classification, the article distinguishes between extra-textual and intra-textual self-fashioning. The study is focused on the textual forms of authorial self- fashioning and their functions in the novels by T. Glavinic “Isn’t That Me” and W. Haas “The Weather Fifteen Years Ago”. The study proved that the image of the author can be reconstructed from various projections – the writer as an ambitious loser who envies his more famous competitors (T. Glavinic) or the writer as a successful craftsman, who publishes romance novels and understands the needs of readers (W. Haas). In both works, which are examples of metafiction, the authors endow their character with autobiographical features. The identity of names, some facts of a real biography, references to their own works enable writers to model a pseudo-reality and construct an artificial image of themselves for the sake of provocative play with the reader. It is shown that T. Glavinic in his novel “Isn’t That Me” mocks the position of the readers, who always try to identify the narrator with the author. W. Haas in his novel “The Weather Fifteen Years Ago”, which is a fake interview with the author, criticizes mediocre readers and tendency to entertaining genres of literature. It is emphasized that the authors, turning to various forms of self- fashioning, appeal, first of all, to the readers who are attracted by any sort of authenticity and try to find the biographical trace in literary fiction. The analysis of the novels proved that the author’s self-fashioning in his own work is a medium used to imitate authenticity and criticize average tastes of the readers who turn into consumers of popular fiction. Likewise, self-fashioning can be described as an ironic auto-commentary and an effective strategy of self-promotion.
Дослідження присвячено феномену авторського самоінсценування у новітній німецькій літературі. Демонстративно-акцентована присутність автора у своєму тексті розглядається як один із засобів привертання читацької уваги до письменника та його творчості у ситуації медіа-конкуренції. З огляду на сучасну класифікацію, у роботі розрізняються позатекстові (паратекстуальні та габітусні) і власне текстуальні інсценування. Предметом цієї студії є текстуальні форми авторського самоінсценування та їх функції у романах Т. Главінича «Це ж я» та В. Хааса «Погода 15 років тому». В ході дослідження доведено, що образ-імідж автора може реалізовуватись в різних проекціях – від амбіційного і невротичного письменника-невдахи, який заздрить своїм більш успішним конкурентам (Т. Главініч) до успішного ремісника, автора бульварних романів, який розуміє потреби читачів (В. Хаас). В обох творах, які є прикладами металітератури, автори наділяють свого персонажа автобіографічними рисами. Тотожність імен, деякі факти реальної біографії, відсилання до власних творів дозволяють письменникам моделювати псевдо реальність та конструювати штучний імідж себе заради епатажної гри з читачем. Якщо Т. Главінич у романі «Це ж я» автор іронізує над читачем, який завжди намагається ідентифікувати героя з автором, то В. Хаас у «Погоді 15 років тому», реконструюючи сюжет свого роману у фіктивному інтерв’ю, в першу чергу критикує посередні читацькі смаки та прихильність до масово-розважальних жанрів літератури. Підкреслено, що автори, звертаючись до різних форм самоінценування, апелюють насамперед до читачів, які тяжіють до всього автентичного і намагаються відшукати у художньому тексті біографічний слід. Аналіз романів довів, що самоінсценування автора у власному творі використовується як засіб імітації автентичності з метою критики усереднення потреб читачів, які перетворюються на споживачів масової літератури, а також як іронічний автокоментар і ефективний засіб самореклами.
The article deals with the phenomenon of the authorial self-fashioning in the contemporary German literature. The “increased visibility” of the author in his literary work is considered as a well-planned strategy to attract readers’ attention to the writer and his work in the situation of media competition. Taking into account contemporary classification, the article distinguishes between extra-textual and intra-textual self-fashioning. The study is focused on the textual forms of authorial self- fashioning and their functions in the novels by T. Glavinic “Isn’t That Me” and W. Haas “The Weather Fifteen Years Ago”. The study proved that the image of the author can be reconstructed from various projections – the writer as an ambitious loser who envies his more famous competitors (T. Glavinic) or the writer as a successful craftsman, who publishes romance novels and understands the needs of readers (W. Haas). In both works, which are examples of metafiction, the authors endow their character with autobiographical features. The identity of names, some facts of a real biography, references to their own works enable writers to model a pseudo-reality and construct an artificial image of themselves for the sake of provocative play with the reader. It is shown that T. Glavinic in his novel “Isn’t That Me” mocks the position of the readers, who always try to identify the narrator with the author. W. Haas in his novel “The Weather Fifteen Years Ago”, which is a fake interview with the author, criticizes mediocre readers and tendency to entertaining genres of literature. It is emphasized that the authors, turning to various forms of self- fashioning, appeal, first of all, to the readers who are attracted by any sort of authenticity and try to find the biographical trace in literary fiction. The analysis of the novels proved that the author’s self-fashioning in his own work is a medium used to imitate authenticity and criticize average tastes of the readers who turn into consumers of popular fiction. Likewise, self-fashioning can be described as an ironic auto-commentary and an effective strategy of self-promotion.
Опис
Ключові слова
автор, самоинсценировка, имидж автора, образ автора, металитература, Вольф Хаас, Томас Главинич, современная немецкая литература, самоінсценуванна, імідж автора, образ автора, металітература, Вольф Хаас, Томас Главінич, сучасна німецька література, author, self-fashioning, the image of the author, metafiction, Wolf Haas, Thomas Glavinic, contemporary German literature
Бібліографічний опис
Записки з романо-германської філології = Writings in Romance-Germanic Philology