Художньо-естетичні властивості казок у творчості М. Жука
Вантажиться...
Дата
2023
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю
035 Філологія. Одеський національний університет імені І. І. Мечникова.
У дисертації проаналізовано казки Михайла Жука в аспектi художньо-
естетичної своєрідності. Предметом безпосереднього аналізу постали казки
М. Жука, що оприлюднені чи зберігаються у фондах Одеського літературного
музею, з огляду на сюжетно-мотивну структуру, характер художньої подієвості,
міжвидові (міжмистецькі) та родо-жанрові трансформації. Актуальність цього
дослідження зумовлена потребою системного аналізу казок як знакового
синкретичного жанру прози письменника. Дослідження про його творчість, що
зʼявилися останнім часом (Ю. Михайлів, Я. Поліщук, В. Квіцинська, С. Лущик,
О. Яворська), є вагомими, однак не становлять цілісного наукового осмислення
казкової спадщини М. Жука в контексті панорамного огляду його малярської
творчості та біографії. Важливо також осмислити казки М. Жука в контекстi
модернізму, враховуючи дидактичність його художнього слова, орієнтовану не
лише на читачів молодшого віку, а й на дорослих реципієнтів. Посутнім є й
вивчення просвітницько-романтичних тенденцій творів цього письменника.
Матеріалом дослідження постали понад 30 казок митця, надрукованих
окремим виданням або виданих у збірниках у 20-х рр. ХХ ст. чи оприлюднених у
наш час, а також рукописні тексти казок (у завершеному чи незавершеному станi),
що зберігаються у фондах Одеського літературного музею.
Предметом дослідження постала художня своєрідність поетики казок
М. Жука; особливості наративних стратегій у малій прозі автора; динаміка
текстотвірних чинників, зумовлена комунікативними стратегіями автора та
інтенціями текстів.
З огляду на мету і завдання у дослідженні використано низку методів:
структурно-семіотичний під час дослідження родо-жанрової природи
синкретичних творів як чинник утворення картини світу; міжмистецьких та
міжвидових зрощень; особливостей театралізації і драматургізації художнього
висловлювання. У роботі застосовано принципи наратологічного аналізу, що
дозволило виявити авторські інтенції та комунікативні стратегії, які набули
образного втілення завдяки візуалізації представлених подій. Дослідження
авторських рукописів дало змогу простежити динаміку задуму та появи творів у
порівнянні з надрукованими текстами. Вдалося представити, як текст рукопису
відобразив різні етапи творення тексту: від первинного задуму до остаточного
втілення ідеї казки. Порівняльний метод також використовувався при зіставленні
рукописів та друкованих творiв, а також при порівнянні елементів, засобiв,
прийомiв образотворчої та літературної творчості М. Жука. Крім цього,
застосовано герменевтичний метод та метод міфопоетичного аналізу образів
казок. Частково використані біографічний та культурно-історичний методи,
оскільки в деяких творах простежуються автобіографічні елементи, а також алюзії
до соціально-культурних реалій доби.
Теоретико-методологічну основу дисертації склали праці провідних
вітчизняних та зарубіжних вчених. Методологічним підґрунтям для аналізу
наративних стратегій у поетиці казок М. Жука стали праці Р. Барта, К. Бремона,
Ц. Тодорова, В. Тюпи, В. Шміда; теорії мотиву – А. Бема, О. Бойченка,
О. Веселовського, В. Гете, Є. Мелетинського, В. Проппа, Б. Путілова,
Н. Тамарченка, Б. Томашевського, О. Чудакова. Для дослідження в галузі
генетичної критики та текстології залучені праці П. -М. де Біазі, Б. Бойе,
А. Грезійон, М. Гнатюк, Р. Дебре-Женетт, Д. Феррер. Аналіз характеру родо-
жанрової динаміки здійснилт на методологічному підґрунті праць М. Бахтіна,
Т. Гундорової, Н. Копистянської, Н. Лейдермана, Н. Малютіної, В. Халізєва.
У першому розділі проаналізовано етапи критичної та літературознавчої
рефлексії біографії і творчості М. Жука, що дозволило створити цілісний образ
художнього доробку митця, а також дослідити поетикальну своєрідність його
казок. Огляд перших двох етапів вивчення творчості створив уявлення про
модерністський контекст мистецьких пошуків М. Жука та про його письменницькі контакти на півдні України. На сучасному етапi вивчення прози
автора сформовано стале уявлення про естетичні, образні та стильові особливості
творів митця-модерніста (Я. Поліщук, О. Яворська, Ю. Ковалів). Дослідження
останніх років (В. Квіцинська, А. Матусяк, Л. Соколюк) стали в нагодi для нашого
аналізу різних аспектів казкової спадщини М. Жука, у тому числі картини світу,
жанрової своєрідності, інтермедіальної природи.
На підставі розгляду окремих досліджень модерністської казки, виявлено
певні закономірності стилізації фольклорної та літературної казки в прозі цього
періоду. Передусім ідеться про синкретизм жанрових, стильових, сюжетно-
образних елементів у текстах казок (В. Костецька, В. Врублевська,
М. Липовецький, Н. Копистянська, Н. Тихолоз, Г. Сабат тещо.). Простежено
своєрідну закономірність комунiкаційних засад текстоутворення в працях як
українських (В. Кизилова, Н. Тихолоз, Ю. Ярмиш), так і польських
літературознавців (П. Бʼязі, В. Клоц, В. Костецька) які виявили властиве казкам
романтизму і позитивізму дидактично-моралізаторське спрямування і відверте
посилення психологізації повіствування.
У другому розділі проналізовано сюжетно-мотивну структуру казок
М. Жука. Зроблено висновок, що більшості казок М. Жука властива лінійна
будова сюжету. Але в окремих казках, вiдповiдно до реалізації в них
модерністичних ознак, спостерігаються риси дискретної організації хронотопу –
зміна дня і ночі, пір року, наголошування на циклічності цих процесів (наприклад,
у казках «Про доброго короля Пустилихо» та «Король Рік»). Сюжетний час
оповіді в таких текстах відмінний від сюжету, пов’язаного з подією нарації, про
що безпосередньо згадує оповідач у тексті казок. Звернено увагу, що в деяких
казках, наприклад, «Сливи» або «Добра душа», зміна наративного фокусу бачення
(від всевідаючого наратора до персонажа) також впливає на перервність подiй у
сюжеті. Фрагментарна будова увиразнюється внаслідок поєднання оповіді
наратора (опис події, узагальнення), невласне прямого мовлення (план бачення
персонажа) і власне реплік самого персонажа (наприклад, прямої мови Цигана і
Степана в казці «Добра душа»). У таких казках увиразнюються ознаки внутрішньо-психологічної подієвості, що не завжди узгоджується з сюжетними
подіями, представленими як майже реальні в казково-міфологічному світі. Ця
картина світу виявляє ознаки алегоричності, притчевості, що спонукають читача
до однозначної інтерпретації.
Серед мотивів, що створюють цілісну картину світу в поетиці казок
М. Жука, детально проаналізовано мотиви чарівної води, чарівного перевтілення
явищ (предметів) за допомогою слова та флористичні мотиви. У результаті аналізу
виявлено різні аспекти реалізації мотиву трансформації сутностей у казках
М. Жука. Він реалізується як мотив чарівного перетворення світу, людей, квітів,
предметів за допомогою води або завдяки дії чарівного слова. Зокрема, зроблено
висновок, що образ води виступає умовною єднальною ланкою між уявним та
реальним планами подій (наприклад, у казці «Кораблики», коли через контакт із
водою паперові кораблики, зроблені Муриком в умовно реальному світі,
перетворюються на загарбницькі ворожі кораблі в уявному світі). Отож, здатність
водної стихiї в її образному втіленнi до перетворення постає в казках М. Жука
рушійною силою сюжету, який потім динамізується у зв’язку з перетворенням
одних явищ на інші.
Цей мотив грає помітну роль в загальнiй авторський картині світу. Його
функції в поетиці тексту узгоджуються з модерністичними тенденціями образної
передачі явища трансформації як певної буттєвої сили. Утілення мотивів
проаналізовано з погляду перформатизації висловлювання, котра дається взнаки
в тематизації комунікативних інтенцій, а також у контексті західноєвропейської
сецесії, пов’язані з флористикою. Виявлено інтроспективну динаміку
флористичної образності в казках митця (літератора і живописця).
У третьому розділі, присвяченому характеру художньої подієвості у казках
М. Жука, ідеться про наративні та комунікативні стратегії в казках М. Жука. У
них виявлені особливості безособової нарації («Пшик», «Циган і Чорт») та нарації
від третьої особи однини («Дядько і Дідько»). Зроблено висновок, що
індивідуальне авторське бачення в казках цього письменника виявляє себе в
картині світу твору, яка формується в уяві читача як візуально образний текст. У
той же час погляд всевідаючого наратора розпізнається в мовленнєво-образній
структурі висловлювання в новелістичній будові сюжету. Також у цьому розділі
виявлено ознаки авторської самопрезентації у зміні назви казок, у посиленні
риторики висловлювання та у відкритій структурі творів («Водичка Молодничка»,
«Летючий корабель»). Узагальнено, що візуалізація формує в уяві читача дискурс
чарівно-фікційної образності, і, водночас, має ілюстративні властивості.
Розглянуто чинники кореляції ілюстративностi у текстах казок і в малюнках
художника («Дрімайлики»).
В останньому розділі дисертації закцентовано увагу на жанро-видових
трансформаціях казок М. Жука, що розглядаються залежно від комунікативних
стратегій висловлювання і зумовленої тим адресації. Зокрема, в кореляції до
цільової аудиторії (дітей, дорослих чи одночасно для аудиторії різного віку).
Виявлено зв’язок між характерними ознаками казки-притчі, казки-байки, казки-
новели та референцією до читача. Зроблено висновок, що в більшості казок
М. Жука переважають повчально-дидактичні інтенції висловлювання, котрі
узгоджується з семантичною та художньо-естетичною ланками структури творів.
Не випадково різновиди казок письменника за спрямованістю авторських
стратегій можна розділити на риторично-дидактичні та пригодницько-
розважальні. Так, у казці-притчі «Спляча красуня» виявлені прийоми свідомого
звернення автора до реципієнта як дитячого, так і дорослого віку, що посилює
дидактично-алегоричне спрямування та увиразнює ознаки притчі в творі, а в
новелістичних казках-анекдотах («Сливи» та «Ме») комунікативні стратегії
спрямовані на обізнаного з дотепом та іронією дорослого слухача / читача.
Характеристикою персонажа слугують фразеологізми та прислів’я, завдяки яким
увиразнено прийоми аналогії: перенесення ознак з одного явища на інше.
Установлено, що властиві деяким казкам М. Жука ознаки драматизації дії
поєднано з перформативним характером висловлювання.
Розглянувши художні особливості креолізованих текстів на основі казок
М. Жука, вдалося виявити корелятивність вербального та зображального
елементів у структурі казки як іконічного тексту, у якому авторські малюнки слугують семантичною інтерпретацією вербального тексту. Предметний аналіз
поетики казки «Дрімайлики» довiв художню цілісність вербального та
ілюстративного текстів. Ілюстративно-графічні елементи сприяють вирішенню
семіотично-естетичних завдань автора, причому адресація наратора до
візуального образу стає обов’язковим елементом картини світу в ньому.
Таким чином, завдяки поетикальному аналізу на різних рівнях поетики і
текстоутворення вдалось представити опубліковані та неопубліковані казки
М. Жука як синкретичне художньо-образне утворення, позначене смисловими
зв’язками вербального, іконічно-графічного та перформативного способу
створення авторської картини світу.
Dissertation for the attainment of Doctor of Philosophy degree in the specialty 035 Philology. I. I. Mechnikov Odesa National University. The dissertation analyzes Mykhailo Zhuk's fairy tales in terms of artistic and aesthetic originality. The subject of the direct analysis is M. Zhuk's fairy tales published or stored in the collections of the Odesa Literary Museum, taking into account the plot and motive structure, the nature of artistic eventfulness, interspecies (inter-artistic) and genre-type transformations. The relevance of this study is due to the need for a systematic analysis of fairy tales as a significant syncretic genre of the writer’s prose. The studies of his work that have appeared recently (Y. Mykhailiv, Y. Polishchuk, V. Kvitsynska, S. Lushchyk, O. Yavorska) are significant, but they do not constitute a holistic scientific understanding of M. Zhuk’s fairy tale heritage in the context of a panoramic overview of his paintings and biography. It is also important to comprehend M. Zhuk’s fairy tales in the context of modernism, given the didactic nature of his artistic word, aimed not only at younger readers but also at adult recipients. There is also a study of the educational and romantic tendencies of this writer’s works. The research was based on more than 30 fairy tales by the artist, published in separate editions or in collections in the 1920s or published in modern days, as well as handwritten texts of fairy tales (in completed or unfinished form), which are stored in the funds of the Odesa Literary Museum. The subject of the study is the artistic originality of M. Zhuk’s poetics of fairy tales; peculiarities of narrative strategies in the author's short fiction; dynamics of textforming factors determined by the author's communication strategies and intentions of the texts. Given the aim and objectives of the study, a number of methods were used: structural and semiotic method in the study of the genre-type nature of syncretic works as a factor in the formation of a picture of the world; inter-artistic and interspecies fusions; features of theatricalization and dramatization of artistic expression. The principles of narratological analysis are applied in the work, which allowed us to identify the author's intentions and communication strategies, which were figuratively embodied through the visualization of the presented events. The study of the author’s manuscripts made it possible to trace the dynamics of the conception and appearance of the works in comparison with the published texts. It was possible to present how the text of the manuscript reflected the different stages of text creation: from the initial idea to the final realization of the fairy tale idea. The comparative method was also used in comparing manuscripts and printed works, as well as in comparing elements, means, and techniques of M. Zhuk’s fine arts and literary creativity. In addition, the hermeneutic method and the method of mythopoetic analysis of fairy tale images were applied. The biographical and cultural-historical methods are partially used, since some of the works contain autobiographical elements, as well as allusions to the socio-cultural realities of the time. The theoretical and methodological basis of the dissertation is the works of leading domestic and foreign scholars. The methodological basis for the analysis of narrative strategies in the poetics of M. Zhuk’s fairy tales were the works of R. Barth, C. Bremont, C. Todorov, V. Tiupa, V. Schmid; the motif theory by A. Bem, O. Boychenko, O. Veselovsky, W. Goethe, E. Meletynsky, W. Propp, B. Putilov, N. Tamarchenko, B. Tomashevsky, O. Chudakov. For research in the field of genetic criticism and textual criticism, the works of P. M. de Biasi, B. Boyer, A. Grezion, M. Hnatiuk, R. Debray-Genette, D. Ferrer were used. The analysis of the nature of genre dynamics was carried out on the methodological basis of the works of M. Bakhtin, T. Gundorova, N. Kopystianska, N. Leiderman, N. Malyutina, and V. Khaliziev. The first chapter analyzes the stages of critical and literary reflection on the biography and works of M. Zhuk, which allowed us to create a holistic image of the artist’s works, as well as to explore the poetic originality of his fairy tales. A review of the first two stages of the study of his work has created an idea of the modernist context of M. Zhuk’s artistic search and his literary contacts in the south of Ukraine. At the present stage of studying the author’s prose, a stable idea of the aesthetic, figurative and stylistic features of the modernist artist’s works has been formed (Y. Polishchuk, O. Yavorska, Y. Kovaliv). Recent studies (V. Kvitsynska, A. Matusiak, L. Sokoliuk) have been useful for our analysis of various aspects of M. Zhuk’s fairy tale heritage, including the picture of the world, genre originality, and intermedial nature. Based on the consideration of individual studies of the modernist fairy tale, certain regularities of stylization of folklore and literary fairy tales in the prose of this period are revealed. First of all, we are talking about the syncretism of genre, style, plot and figurative elements in the texts of fairy tales (V. Kostetska, V. Vrublevska, M. Lypovetskyi, N. Kopystianska, N. Tykholoz, H. Sabat, etc.). A peculiar pattern of communicative principles of text formation can be traced in the works of both Ukrainian (V. Kyzylova, N. Tykholoz, Y. Yarmysh) and Polish literary critics (P. Biasi, W. Klotz, V. Kostetska) who revealed the didactic and moralizing orientation inherent in fairy tales of romanticism and positivism and the frank increase in the psychologization of the narrative. The second section analyzes the plot and motif structure of M. Zhuk’s fairy tales. It is concluded that most of M. Zhuk’s fairy tales are characterized by a linear plot structure. But in some tales, according to the realization of modernist features in them, there are features of a discrete organization of the chronotope - the change of day and night, seasons, emphasis on the cyclical nature of these processes (for example, in the tales “About the Good King Pustylyho” and “King Rick”). The narrative time in these texts is different from the plot related to the event of the narrative, which is directly mentioned by the narrator in the text of the tales. It is noted that in some fairy tales, for example, “Plums” or “The Good Soul,” the change of narrative focus of the vision (from the omniscient narrator to the character) also affects the discontinuity of events in the plot. The fragmentary structure is emphasized by the combination of the narrator's narration (description of the event, generalization), non-direct speech (the character's vision plan), and the character's own remarks (for example, the direct speech of the Gypsy and Stepan in the tale “The Good Soul”). Such fairy tales show signs of inner psychological eventfulness, which is not always consistent with plot events presented as almost real in the fairy tale and mythological world. This picture of the world shows signs of allegory and parable, which encourage the reader to make an unambiguous interpretation. Among the motifs that create a holistic picture of the world in the poetics of M. Zhuk’s fairy tales, the motifs of magic water, magical transformation of phenomena (objects) with the help of words, and floral motifs are analyzed in detail. The analysis reveals various aspects of the realization of the transformation motif of entities in M. Zhuk’s fairy tales. It is realized as a motif of magical transformation of the world, people, flowers, objects with the help of water or through the action of a magic word. In particular, it is concluded that the image of water acts as a conditional link between the imaginary and real worlds (for example, in the fairy tale “Little Ships”, when through contact with water, paper ships made by Muryk in the conditionally real world turn into invading enemy ships in the imaginary world). Thus, the ability of the water element in its figurative embodiment to transform appears in M. Zhuk’s fairy tales as the driving force of the plot, which is then dynamized by the transformation of one phenomenon into another. This motif plays a prominent role in the author’s overall picture of the world. Its functions in the poetics of the text are consistent with the modernist tendencies of figurative transmission of the transformation phenomenon as a certain being force. The embodiment of the motifs is analyzed in terms of the performatization of the statement, which is evident in the thematization of communicative intentions, as well as in the context of the Western European Secession, related to floristry. The introspective dynamics of floral imagery in the artist’s (as a writer and an artist) fairy tales is revealed. The third chapter, devoted to the nature of artistic eventfulness in M. Zhuk’s fairy tales, deals with narrative and communicative strategies in M. Zhuk’s fairy tales. They reveal the peculiarities of impersonal narration (“Pshyk”, “Gypsy and Devil”) and thirdperson singular narration (“Uncle and Devil”). It is concluded that the individual author’s vision in the fairy tales of this writer manifests itself in the picture of the world of the work, which is formed in the reader’s imagination as a visually imaginative text. At the same time, the view of the omniscient narrator is recognized in the speech and figurative structure of the statement in the novelistic structure of the plot. This section also reveals signs of the author’s self-presentation in the change of the titles of fairy tales, in the strengthening of the rhetoric of the statement and in the open structure of the works (“The Water of the Young”, “The Flying Ship”). It is generalized that visualization forms a discourse of magical and fictional imagery in the reader's imagination, and at the same time has illustrative properties. The factors of correlation between illustrative nature in the texts of fairy tales and in the artists drawings (“Dreamers”) are considered. The last chapter of the dissertation focuses on the genre-species transformations of M. Zhuk’s fairy tales, which are considered depending on the communicative strategies of expression and the addressing determined by the topics. In particular, in correlation with the target audience (children, adults or mixed group). The connection between the characteristic features of a fairy tale-parable, fairy tale-fable, fairy talenovel and the reference to the reader is revealed. It is concluded that most of M. Zhuk’s fairy tales are dominated by instructive and didactic intentions of the statement, which is consistent with the semantic and artistic and aesthetic links of the structure of the works. It is no coincidence that the types of the writer’s fairy tales can be divided into rhetorical and didactic and adventure and entertainment ones according to the orientation of the author's strategies. Thus, the fairy tale-parable “The Sleeping Beauty” reveals the author’s methods of consciously addressing the recipient of both childhood and adult age, which enhances the didactic and allegorical orientation and emphasizes the features of the parable in the work, and in the novelistic fairy tales-anecdotes (“Plums” and “Me”), communication strategies are aimed at an adult listener/reader who is aware of wit and irony. The characterization of the character is done through phraseologisms and proverbs, which emphasize the techniques of analogy: the transfer of features from one phenomenon to another. It has been established that the signs of dramatization of action inherent in some of M. Zhuk’s fairy tales are combined with the performative nature of the statement. By examining the artistic features of creolized texts based on M. Zhuk’s fairy tales, it was possible to identify the correlation between verbal and pictorial elements in the structure of the fairy tale as an iconic text in which the author’s drawings serve as a 13 semantic interpretation of the verbal text. The substantive analysis of the poetics of the fairy tale “Dreamers” proves the artistic integrity of the verbal and illustrative texts. Illustrative and graphic elements contribute to the solution of the author’s semiotic and aesthetic tasks, and the narrator’s addressing of the visual image becomes an indispensable element of the world picture in it. Thus, thanks to the poetic analysis at different levels of poetics and text formation, it was possible to present published and unpublished fairy tales by M. Zhuk as a syncretic artistic and figurative formation marked by semantic connections of verbal, iconic-graphic and performative ways of creating the author’s picture of the world.
Dissertation for the attainment of Doctor of Philosophy degree in the specialty 035 Philology. I. I. Mechnikov Odesa National University. The dissertation analyzes Mykhailo Zhuk's fairy tales in terms of artistic and aesthetic originality. The subject of the direct analysis is M. Zhuk's fairy tales published or stored in the collections of the Odesa Literary Museum, taking into account the plot and motive structure, the nature of artistic eventfulness, interspecies (inter-artistic) and genre-type transformations. The relevance of this study is due to the need for a systematic analysis of fairy tales as a significant syncretic genre of the writer’s prose. The studies of his work that have appeared recently (Y. Mykhailiv, Y. Polishchuk, V. Kvitsynska, S. Lushchyk, O. Yavorska) are significant, but they do not constitute a holistic scientific understanding of M. Zhuk’s fairy tale heritage in the context of a panoramic overview of his paintings and biography. It is also important to comprehend M. Zhuk’s fairy tales in the context of modernism, given the didactic nature of his artistic word, aimed not only at younger readers but also at adult recipients. There is also a study of the educational and romantic tendencies of this writer’s works. The research was based on more than 30 fairy tales by the artist, published in separate editions or in collections in the 1920s or published in modern days, as well as handwritten texts of fairy tales (in completed or unfinished form), which are stored in the funds of the Odesa Literary Museum. The subject of the study is the artistic originality of M. Zhuk’s poetics of fairy tales; peculiarities of narrative strategies in the author's short fiction; dynamics of textforming factors determined by the author's communication strategies and intentions of the texts. Given the aim and objectives of the study, a number of methods were used: structural and semiotic method in the study of the genre-type nature of syncretic works as a factor in the formation of a picture of the world; inter-artistic and interspecies fusions; features of theatricalization and dramatization of artistic expression. The principles of narratological analysis are applied in the work, which allowed us to identify the author's intentions and communication strategies, which were figuratively embodied through the visualization of the presented events. The study of the author’s manuscripts made it possible to trace the dynamics of the conception and appearance of the works in comparison with the published texts. It was possible to present how the text of the manuscript reflected the different stages of text creation: from the initial idea to the final realization of the fairy tale idea. The comparative method was also used in comparing manuscripts and printed works, as well as in comparing elements, means, and techniques of M. Zhuk’s fine arts and literary creativity. In addition, the hermeneutic method and the method of mythopoetic analysis of fairy tale images were applied. The biographical and cultural-historical methods are partially used, since some of the works contain autobiographical elements, as well as allusions to the socio-cultural realities of the time. The theoretical and methodological basis of the dissertation is the works of leading domestic and foreign scholars. The methodological basis for the analysis of narrative strategies in the poetics of M. Zhuk’s fairy tales were the works of R. Barth, C. Bremont, C. Todorov, V. Tiupa, V. Schmid; the motif theory by A. Bem, O. Boychenko, O. Veselovsky, W. Goethe, E. Meletynsky, W. Propp, B. Putilov, N. Tamarchenko, B. Tomashevsky, O. Chudakov. For research in the field of genetic criticism and textual criticism, the works of P. M. de Biasi, B. Boyer, A. Grezion, M. Hnatiuk, R. Debray-Genette, D. Ferrer were used. The analysis of the nature of genre dynamics was carried out on the methodological basis of the works of M. Bakhtin, T. Gundorova, N. Kopystianska, N. Leiderman, N. Malyutina, and V. Khaliziev. The first chapter analyzes the stages of critical and literary reflection on the biography and works of M. Zhuk, which allowed us to create a holistic image of the artist’s works, as well as to explore the poetic originality of his fairy tales. A review of the first two stages of the study of his work has created an idea of the modernist context of M. Zhuk’s artistic search and his literary contacts in the south of Ukraine. At the present stage of studying the author’s prose, a stable idea of the aesthetic, figurative and stylistic features of the modernist artist’s works has been formed (Y. Polishchuk, O. Yavorska, Y. Kovaliv). Recent studies (V. Kvitsynska, A. Matusiak, L. Sokoliuk) have been useful for our analysis of various aspects of M. Zhuk’s fairy tale heritage, including the picture of the world, genre originality, and intermedial nature. Based on the consideration of individual studies of the modernist fairy tale, certain regularities of stylization of folklore and literary fairy tales in the prose of this period are revealed. First of all, we are talking about the syncretism of genre, style, plot and figurative elements in the texts of fairy tales (V. Kostetska, V. Vrublevska, M. Lypovetskyi, N. Kopystianska, N. Tykholoz, H. Sabat, etc.). A peculiar pattern of communicative principles of text formation can be traced in the works of both Ukrainian (V. Kyzylova, N. Tykholoz, Y. Yarmysh) and Polish literary critics (P. Biasi, W. Klotz, V. Kostetska) who revealed the didactic and moralizing orientation inherent in fairy tales of romanticism and positivism and the frank increase in the psychologization of the narrative. The second section analyzes the plot and motif structure of M. Zhuk’s fairy tales. It is concluded that most of M. Zhuk’s fairy tales are characterized by a linear plot structure. But in some tales, according to the realization of modernist features in them, there are features of a discrete organization of the chronotope - the change of day and night, seasons, emphasis on the cyclical nature of these processes (for example, in the tales “About the Good King Pustylyho” and “King Rick”). The narrative time in these texts is different from the plot related to the event of the narrative, which is directly mentioned by the narrator in the text of the tales. It is noted that in some fairy tales, for example, “Plums” or “The Good Soul,” the change of narrative focus of the vision (from the omniscient narrator to the character) also affects the discontinuity of events in the plot. The fragmentary structure is emphasized by the combination of the narrator's narration (description of the event, generalization), non-direct speech (the character's vision plan), and the character's own remarks (for example, the direct speech of the Gypsy and Stepan in the tale “The Good Soul”). Such fairy tales show signs of inner psychological eventfulness, which is not always consistent with plot events presented as almost real in the fairy tale and mythological world. This picture of the world shows signs of allegory and parable, which encourage the reader to make an unambiguous interpretation. Among the motifs that create a holistic picture of the world in the poetics of M. Zhuk’s fairy tales, the motifs of magic water, magical transformation of phenomena (objects) with the help of words, and floral motifs are analyzed in detail. The analysis reveals various aspects of the realization of the transformation motif of entities in M. Zhuk’s fairy tales. It is realized as a motif of magical transformation of the world, people, flowers, objects with the help of water or through the action of a magic word. In particular, it is concluded that the image of water acts as a conditional link between the imaginary and real worlds (for example, in the fairy tale “Little Ships”, when through contact with water, paper ships made by Muryk in the conditionally real world turn into invading enemy ships in the imaginary world). Thus, the ability of the water element in its figurative embodiment to transform appears in M. Zhuk’s fairy tales as the driving force of the plot, which is then dynamized by the transformation of one phenomenon into another. This motif plays a prominent role in the author’s overall picture of the world. Its functions in the poetics of the text are consistent with the modernist tendencies of figurative transmission of the transformation phenomenon as a certain being force. The embodiment of the motifs is analyzed in terms of the performatization of the statement, which is evident in the thematization of communicative intentions, as well as in the context of the Western European Secession, related to floristry. The introspective dynamics of floral imagery in the artist’s (as a writer and an artist) fairy tales is revealed. The third chapter, devoted to the nature of artistic eventfulness in M. Zhuk’s fairy tales, deals with narrative and communicative strategies in M. Zhuk’s fairy tales. They reveal the peculiarities of impersonal narration (“Pshyk”, “Gypsy and Devil”) and thirdperson singular narration (“Uncle and Devil”). It is concluded that the individual author’s vision in the fairy tales of this writer manifests itself in the picture of the world of the work, which is formed in the reader’s imagination as a visually imaginative text. At the same time, the view of the omniscient narrator is recognized in the speech and figurative structure of the statement in the novelistic structure of the plot. This section also reveals signs of the author’s self-presentation in the change of the titles of fairy tales, in the strengthening of the rhetoric of the statement and in the open structure of the works (“The Water of the Young”, “The Flying Ship”). It is generalized that visualization forms a discourse of magical and fictional imagery in the reader's imagination, and at the same time has illustrative properties. The factors of correlation between illustrative nature in the texts of fairy tales and in the artists drawings (“Dreamers”) are considered. The last chapter of the dissertation focuses on the genre-species transformations of M. Zhuk’s fairy tales, which are considered depending on the communicative strategies of expression and the addressing determined by the topics. In particular, in correlation with the target audience (children, adults or mixed group). The connection between the characteristic features of a fairy tale-parable, fairy tale-fable, fairy talenovel and the reference to the reader is revealed. It is concluded that most of M. Zhuk’s fairy tales are dominated by instructive and didactic intentions of the statement, which is consistent with the semantic and artistic and aesthetic links of the structure of the works. It is no coincidence that the types of the writer’s fairy tales can be divided into rhetorical and didactic and adventure and entertainment ones according to the orientation of the author's strategies. Thus, the fairy tale-parable “The Sleeping Beauty” reveals the author’s methods of consciously addressing the recipient of both childhood and adult age, which enhances the didactic and allegorical orientation and emphasizes the features of the parable in the work, and in the novelistic fairy tales-anecdotes (“Plums” and “Me”), communication strategies are aimed at an adult listener/reader who is aware of wit and irony. The characterization of the character is done through phraseologisms and proverbs, which emphasize the techniques of analogy: the transfer of features from one phenomenon to another. It has been established that the signs of dramatization of action inherent in some of M. Zhuk’s fairy tales are combined with the performative nature of the statement. By examining the artistic features of creolized texts based on M. Zhuk’s fairy tales, it was possible to identify the correlation between verbal and pictorial elements in the structure of the fairy tale as an iconic text in which the author’s drawings serve as a 13 semantic interpretation of the verbal text. The substantive analysis of the poetics of the fairy tale “Dreamers” proves the artistic integrity of the verbal and illustrative texts. Illustrative and graphic elements contribute to the solution of the author’s semiotic and aesthetic tasks, and the narrator’s addressing of the visual image becomes an indispensable element of the world picture in it. Thus, thanks to the poetic analysis at different levels of poetics and text formation, it was possible to present published and unpublished fairy tales by M. Zhuk as a syncretic artistic and figurative formation marked by semantic connections of verbal, iconic-graphic and performative ways of creating the author’s picture of the world.
Опис
Ключові слова
казка, мандрівний сюжет, жанр, мотив, хронотоп, читач, рукопис, модернізм, креолізований текст, твори з подвійною адресацією, література для дітей та юнацтва, дискурс, перформативність, комунікація, Михайло Жук, fairy tale, traveling plot, genre, motif, chronotope, reader, manuscript, modernism, creolized text, works with double address, literature for children and youth, discourse, performativity, communication, Mykhailo Zhuk
Бібліографічний опис
Романова К. В. Художньо-естетичні властивості казок у творчості М. Жука : дис. … д-ра філос. : спец. 035 «Філологія» галузі гуманіт. наук / К. В. Романова ; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 2023. – 159 с.