Монографії ЕПФ, правові науки
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Інституціональні аспекти забезпечення сталого розвитку на різних ієрархічних рівнях управління(ОНЕУ, 2024) Павлова, Тетяна Олександрівна; Pavlova, Tetiana O.Інституціоналізація як процес упорядкування, формалізації, стандартизації суспільних відносин на основі політичних, соціальних, юридичних правил, які визначають обмеження для економічних суб'єктів, протягом більш ніж столітнього періоду свого існування пройшов складний шлях внутрішньої еволюції. Науковий напрям, в рамках якого здійснюється дослідження цього процесу, власне й є інституціоналізмом. До основних причин зародження інституціоналізму варто віднести наступні: – існування об’єктивної необхідності розширити межі дослідження індивіда і відійти від концепції раціональної людини, оскільки вона не повністю відповідала дійсним економічним процесам у суспільстві; – необхідність застосування міждисциплінарного підходу до пізнання економічних явищ із застосуванням результатів пізнання, що отримані у соціології, психології, політології та інших суміжних сферах науки; – усвідомлення важливості комплексного пізнання економічних явищ у суспільстві, а також дослідження їх через застосування узагальнених показників, які характеризують економічні процеси у країні, аналізуючи насамперед закономірності функціонування не окремих індивідів, а колективів, об’єднань та груп; – важливість проведення досліджень динамічних явищ та процесів у сфері економічного розвитку, а не акцентування на статичних процесах, що також мають місце у цій сфері.Документ Обмежені речові права у правопорядках Німеччини, Франції та України: традиції та перспективи розвитку(2023) Федорко, Марина Сергіївна; Fedorko, Maryna S.Процеси глобалізації права, які відбуваються останнім часом, зумовлюють інтенсивну модернізацію речового права, що має наслідком позначення певних тенденцій його розвитку, які простежуються в більшості правопорядків. Не є винятком й Україна. Так, у Концепції оновлення Цивільного кодексу України, яка була підготовлена членами Робочої групи, створеної на виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення робочої групи щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України» від 17 липня 2019 р. № 650 запропоновані структурні та змістовні зміни системи речових прав. Відправною точкою в реформуванні вітчизняної правової бази, її вдосконаленні та приведенні у відповідність з об’єктивними потребами суспільства та обороту мають стати законодавчі та доктринальні положення та правозастосовна практика інших правових систем. Оскільки в основу Концепції оновлення Цивільного кодексу України покладено сучасний досвід рекодифікації цивільних кодексів Франції та Німеччини, автор на підставі аналізу положень законодавства, доктрини та судової практики зазначених країн досліджує зміст окремих обмежених речових прав.Документ Діджиталізація як засіб модернізації держави та окремих органів кримінальної юстиції(2023) Павлова, Тетяна Олександрівна; Pavlova, Tetiana O.У розділі досліджено державу як соціальний інститут через призму її взаємодії із громадянським суспільством, окремими органами кримінальної юстиції в умовах процесу цифровізації (англ. діджиталізації), який базується на правових засадах та необхідності побудови простого, прозорого та якісного інформаційного зв’язку та взаємної відповідальності між суб’єктами отримання цифрових послуг. Проаналізовано передумови розвитку та правові засади процесу діджиталізації, як неминучого та необхідного процесу впровадження новітніх форм взаємодії, між усіма суб’єктами політичної системи суспільства. Окрема увага приділяється дослідженню процесу діджиталізації в органах досудового розслідування та діяльності органів пробації. Зроблено висновки про необхідність: подальшого удосконалення правової бази процесу діджиталізації в усіх сферах взаємодії між державою та громадянським суспільством, особливо у сфері судової та правоохоронної діяльності; підвищення вза ємної відповідальності держави та громадянина, створення можливості для кожного громадянина бути активним суб’єктом в процесі отримання доступу до цифрових послуг як в державних органах та установах, так і в приватному секторі, у тому числі у ході здійснення кримінального провадження; сформувати якісний рівень електронного правосуддя в цілому.Документ Адміністративно-правове регулювання організації і контролю за нотаріальною діяльністю в Україні(2023) Ільєва, Наталія Василiвна; Ilieva, Nataliia V.Досліджено проблеми адміністративно-правового регулювання організації нотаріальної діяльності та питання щодо здійснення контролю за нотаріальною діяльністю в Україні. В даному дослідженні виділено основні напрямки правового регулювання організації органів нотаріату в Україні: процедура допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, вимоги до претендентів набуття статусу нотаріуса і умови набуття; порядок складання кваліфікаційного іспиту, порядок видачі та анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю; порядок вчинення нотаріальних дій; організація діяльності державних нотаріальних контор і державного нотаріального архіву; контроль за організацією органів нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності державних та приватних нотаріусів і виконання ними правил нотаріального діловодства в Україні. На основі комплексного дослідження визначені основні напрямки розвитку адміністративно-правового регулювання нотаріальної діяльності, автор виділяє провідні проблемні питання та шляхи їх вирішення в процесі реформування організації нотаріальної діяльності в Україні. Проаналізовано чинне законодавство, що закріплює публічно-правовий статус суб’єктів нотаріальної діяльності в Україні. Окрему увагу приділено особливостям правового регулювання окремих напрямків нотаріальної діяльності. На основі вивчення закордонного досвіду здійснення нотаріальної діяльності окреслено перспективні напрямки та можливості адаптування їх до існуючої системи нотаріальних органів. Обґрунтовано науково-теоретичні висновки та практичні пропозиції, спрямовані на удосконалення законодавства, норми якого регулюють відносини у сфері нотаріальної діяльності в Україні. Вказане актуалізує необхідність проведення наукового пошуку у напрямку формування шляхів удосконалення адміністративно-правового регулювання відносин у сфері нотаріальної діяльності та необхідності запровадження дієвого та ефективного публічно-правового інституту, що забезпечить охорону та захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом вчинення нотаріальних дій від імені держави.Документ Адміністративно-деліктне право України (сучасний стан та перспективи розвитку)(2023) Миколенко, Олена Миколаївна; Mykolenko, Olena M.Досліджено сучасний стан адміністративно-правового регулювання відносин щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності. Встановлено, що систематизація адміністративно-деліктного законодавства, яка відбулася ще за часів Радянського Союзу, не відповідає потребам сьогодення ні за формою, ні за структурою, ні за змістом. Здійснено критичний аналіз структури Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), на підставі чого було визначено три причини внесення змін до неї за останні тридцять п’ять років: а) вдосконалення термінології, що використовується в адміністративно-деліктному праві; б) виникнення у суспільстві протиправних діянь, які потребували застосування заходів адміністративної відповідальності, але не відповідали критеріям класифікації правопорушень у Особливій частині КУпАП, що були розроблені і запропоновані ще в радянські часи; в) безпідставне і науково необґрунтоване розширення переліку адміністративних стягнень. Детальному аналізу було піддано матеріальні і процесуальні норми чинного адміністративно-деліктного законодавства та запропоновано шляхи їх вирішення в сучасних умовах державотворення.Документ Актуальні питання електронного урядування в сучасному правовому просторі(2023) Гаран, Ольга Володимирівна; Haran, Olha V.Досліджено питання електронного урядування в сучасних умовах і акцентована увага на розумінні цього правового явища та формах (рівнях) його реалізації. Проведено аналіз основних концептуальних підходів до розуміння сутності е-урядування і з’ясовано, що найбільш вживаними є шість основних наукових підходів. Представлено авторське визначення електронного урядування. Окреслено чотири сфери прояву електронного урядування: Електронні послуги (e-services); Електронне управління (e-management); Електронна демократія (e-democracy); Електронна комерція (e-commerce). Окрема увага була приділена формам (рівням взаємодії) е – урядування : G2G – « Уряд – уряду; G2B – «Уряд – бізнесу»; G2C – «Уряд – громадянам»; G2Lg – «Уряд – органи місцевого самоврядування»; G2N – «Уряд – неурядовим організаціям»; G2E – «Уряд державним службовцям»; G2I – «Уряд – міжнародні організації». Результатами дослідження стало визначення поняття е-урядування та окреслення основних векторів трансформації рівнів реалізації електронного урядування в сучасних умовах і зміна їх сутності під впливом викликів сьогодення, а також надані пропозиції щодо удосконалення розуміння моделей е-урядування із урахуванням інтеграції України в європейський правовий простір.Документ Адміністративно-правове забезпечення та наукове обґрунтування політичної служби в Україні(2023) Баламуш, Мар'яна Анатоліївна; Balamush, Mariana A.Досліджено сучасні тенденції в науці адміністративного права щодо визначення політичної служби як виду публічної служби України. Проведено критичний аналіз класифікацій публічної служби, які представлені в юридичній літературі, та запропонована авторська класифікація, яка виділяє в якості самостійного елементу класифікації політичну службу. Окрема увага приділена адміністративно-правовому аналізу політичної служби та політичних посад в органах виконавчої влади. Встановлено, що до посад політичної служби національне законодавство відносить Президента України, народних депутатів, членів Кабінету Міністрів України, заступників міністра, виборчі посади в органах місцевого самоврядування тощо. Визначені змістовні і організаційно-функціональні протиріччя між поняттями «технократичний уряд» та «політична служба в органах виконавчої влади». Запропоновано поділяти публічну службу в залежності від особливостей прийняття осіб на таку службу на наступні види: 1) політична; 2) адміністративно-управлінська; 3) професійна; 4) патронатна; 5) військова; 6) альтернативна (невійськова). Виявлені недоліки адміністративно-правового регулювання політичної служби в органах виконавчої влади та запропоновані шляхи їх можливого вирішення.Документ Механізм реалізації прав і свобод людини та громадянина в юридичній науці(2023) Миколенко, Олександр Іванович; Mykolenko, Oleksandr I.Визначено сучасний рівень досліджень механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина в юридичній науці та здійснено критичний аналіз думок, представлених з цього приводу в наукових джерелах. З’ясовано, що в поодиноких наукових працях в повному обсязі аналізується поняття «механізм реалізації прав і свобод людини та громадянина», більшість же досліджень фрагментарно висвітлюють окремі аспекти цього поняття. Зроблено висновок, що дослідження правового механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина в публічно-правовій та приватноправовій сферах є розпорошеними, суперечливими за змістовним наповненням, неповними та не завжди науково обґрунтованими. Запропоновано правовий механізм реалізації прав і свобод людини та громадянина визначати як сукупність взаємодіючих правових засобів, за допомогою яких забезпечується реалізація суб’єктивних прав осіб у публічно-правовій та приватноправовій сферах. Встановлено, до елементів правового механізму реалізації прав і свобод особи відносяться: 1) норма права; 2) суб’єкти права, які реалізують свої суб’єктивні права через передбачені національним законодавством форми або забезпечують їх реалізацію; 3) форми реалізації норм права; 4) правове виховання, правова ідеологія, правова культура і правова свідомість учасників правовідносин щодо реалізації прав і свобод особи. Запропоновано виділяти чотири форми реалізації норми права, які забезпечують реалізацію прав і свобод особи: 1) дотримання; 2) виконання; 3) використання; 4) застосування.Документ Безпека життя людини: Україна та Європа (порівняльно-правове дослідження)(2021) Стрельцова, Євдокія Джонівна; Стрельцов, Євгеній Львович; Сотула, А. С.; Streltsova, Yevdokiia D.; Streltsov, Yevhenii L.; Sotula, A. S.; Стрельцова, Евдокия Джоновна; Стрельцов, Евгений Львович; Сотула, А. С.Розділ присвячений порівняльно-правовому дослідженню питань безпеки життя людини в Україні та Європі. Здійснено огляд сучасних проблем законодавчого гарантування безпеки життя людини. Робиться висновок, що життя людини є предметом правового регулювання в дуже вузькому діапазоні, воно може виступати лише в якості об’єкта правового захисту. Що ж до права на життя, то воно не означає саме життя, а є певною правовою формою, суб’єктивним правочином з формально-атрибутивними ознаками, які закріплені у Конституції України, міжнародно-правових та вітчизняних актах. При цьому кожна галузь права має свої завдання в забезпеченні безпеки життя людини та її охорони, які вона реалізує у своїх правових приписах.Документ Формування і розвиток правотворчості в умовах трансформації суспільства(2018) Домбровський, Олексій Ілліч; Плавич, Володимир Петрович; Борщевський, Ігор Вячеславович; Притченко, Роман Сергійович; Гринь, Оксана Дмитрівна; Бобрешов, Євген Генадійович; Донченко, Олена Іванівна; Ткачук, Альона Сергіївна; Нігреєва, Олена Олександрівна; Мурчин, Марат Андрійович; Стрельцова, Євдокія Джонівна; Dombrovskyi, Oleksii I.; Plavych, Volodymyr P.; Borshchevskyi, Ihor V.; Prytchenko, Roman S.; Hryn, Oksana D.; Donchenko, Olena I.; Nihreieva, Olena O.; Streltsova, Yevdokiia D.Монографія підготовлена колективом авторів, вчених у галузі теорії держави і права та міжнародного права. Досліджуються теоретичні засади особливостей і тенденцій розвитку сучасної правотворчості в умовах трансформації суспільства. Розкриваються закономірності та методологія наукового пізнання сучасної правотворчості, сучасні підходи до виявлення її поняття, змісту та особливостей. Окрему увагу приділено міжнародній правотворчості, гармонізації законодавства України із законодавством держав-членів ЄС. Колективна монографія буде корисною для докторантів, аспірантів, магістрів, науковців, а також широкому колу читачів, що цікавляться зазначеними проблемами. Монографія підготовлена в рамках НДР: «Особливості і тенденції розвитку правотворчості в умовах трансформації суспільства» за темою № 249, Наказ 215-18 від 23.01.2013 року (державний реєстраційний номер – 0113U003317, період виконання НДР 2013-2017 рр.).Документ Імплементація міжнародних стандартів у сфері дотримання і захисту прав людини в правову систему України(2017) Корчевна, Любов Олександрiвна; Korchevna, Liubov O.; Прієшкіна, Ольга Василівна; Priieshkina, Olha V.; Бідюк, Микола Орестович; Bidiuk, Mykola O.; Ільєва, Наталія Василiвна; Ilieva, Nataliia V.; Кузнєцова, Зоя Вікторівна; Kuznietsova, Zoia V.; Мамедова, Аліме Ельдарівна; Левенець, Анжела Вікторівна; Levenets, Anzhela V.; Пілюк, Суліко Валеріївна; Piliuk, Suliko V.; Ромашкін, Сергій Володимирович; Romashkin, Serhii V.; Садовська, Ольга Миколаївна; Sadovska, Olha M.; Мартинюк, Лілія Павлівна; Каташинський, Євген Олександрович; Саракуца, Марія Олександрівна; Sarakutsa, Mariia O.; Рабінович, Марина ЛьвівнаНаукова монографія є спробою передати позиції вчених щодо необхідності вдосконалення діяльності держави у сфері утвердження та забезпечення дієвого механізму дотримання, охорони та захисту прав і свобод людини в Україні. Авторський колектив прагнув показати всю складність і багатогранність прав людини, їх сутність, призначення, співвідношення з правовою, соціаль- ною державою. Монографія розрахована на широке коло читачів, перш за все, студентів та аспірантів, а також викладачів права, усіх тих, хто цікавиться сучасними процесами реалізації міжнародних стандартів прав і свобод людини у внутрішньодержавну практику.