Дришлюк, Ігор АнатолійовичДрышлюк, Игорь АнатольевичDryshliuk, Ihor A.2018-12-012018-12-012018Матеріали 73-ї звітної наук. конф. професорсько-викладацького складу і наукових працівників економіко-правового факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова (м. Одеса, 28–30 листоп. 2018 р.) : збірник. – Одеса, 2018.https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/19989Кримінальний кодекс УСРР 1922 р. не передбачав відповідальності за пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів без контрреволюційних цілей [1]. Цю прогалину не було усунуто ні у Кримінальному кодексі УСРР 1927 р. [2], ні в Положенні про злочини державні (контрреволюційні і особливо для Союзу РСР небезпечні злочини проти порядку управління 1927 р. [3, с. 220], які також не містили спеціальної норми про відповідальність за руйнування або пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів. Тому постановою ЦВК і РНК СРСР від 13 березня 1929 р. «Про заходи щодо посилення боротьби з транспортними злочинами», згадуване Положення було доповнено ст. 17-2, яка передбачала відповідальність за руйнування або пошкодження залізничних і інших шляхів сполучення, споруд на них, стережних знаків, рухомого складу і суден з метою викликати розбиття поїзда або судна [4].ukпитаннявдосконаленнядиспозиціїст. 277 кримінального кодексу україниArticle