Скрипак, Ірина2022-04-272022-04-272021Матеріали конференції студентів і аспірантів «ХХІІІ наукові читання пам’яті Георгія Флоровського» / за ред. І. В. Голубович, К. В. Райхерт. – Одеса : Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, 2021.https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/32851У посткарантинному світі питання самотності вийшло за межі філософської проблеми. Сьогодні це глобальний соціальний феномен, а не лише ознака певних соціальних та вікових груп, як було до ХХІ століття: самотність як усвідомлений вибір відлюдників або жереб долі самотніх людей похилого віку. У глобальному світі самотність стала наріжним каменем сучасності внаслідок засилля екранної культури та поширення віртуальної реальності, а також пандемії коронавірусу, яка призвела до граничної ситуації – примусової соціальної дистанції та тривалої ізоляції мільйонів людей по всьому світу. Людині ХХІ століття вкрай важливо усвідомити самотність як важливий феномен буття, навчитися культурі самотності та знайти способи її подолання – шляхом мислення, інтелектуального дозвілля, єднання з природою, творчого усамітнення тощо. Вкрай важливо повернути собі культуру самотнього дозвілля, вміння перебувати наодинці із собою та присвятити самотнє перебування пізнанню себе й творчості, що допоможе подолати самотність як негативний стан і знайти в ньому ресурс та натхнення, можливість проявити жагу й волю до пізнання і творчості. Розглянемо приклади усвідомлення самотності та життя наодинці з собою, яке залишили по собі видатні філософи людства. Спробуємо усвідомити виміри самотності в посткарантинному світі, а також окреслити шляхи подолання самотності.ukекзистенційні вимірисамотністьбуттяArticle