Сізокрилов, Михайло ВолодимировичSizokrylov, Mykhailo V.2021-10-192021-10-192021Соціально-політичні студії : наук. альманахhttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/31730Метою дослідження є аналіз «кольорових революцій» як ситуацій застосування технологій, розроблених Джином Шарпом в межах впровадження політики ненасильницької зміни влади. В роботі розглянуто практичне застосування технологій «кольорових революцій» в країнах Східної Європи пов'язують з революційними ситуаціями двох країн: Чехословаччини у 1989 р. та Югославії в 2000 р. Автором зазначено, що за своєю природою, «кольорові революції» є неконвенціональними формами зміни владного режиму, і їх успіх обумовлений поєднанням трьох чинників: - небажанням застосовувати силу (відмова від силового опору режиму);- готовністю до тривалого ненасильницького спротиву шляхом саботажу, ведення перемовин та наполегливості до переконання; - збереженням політичних свобод та повагою до опозиції. В роботы доводиться, що у разі, коли мирний спротив переростає у збройне протистояння, коли свободи нівелюються і опозиція позбавляється прав, кольорова революція стає прологом до тривалої політичної кризи, громадянського конфлікту. Автор робить висновок, що технології ненасильницької зміни режиму, опору диктатурі, які використовують «кольорові революції» є ефективними лише для зламу політичних систем, проте вони не обумовлюють встановлення демократичних режимів.The aim of the study is to analyze "color revolutions" as situations of application of technologies developed by Gene Sharp in the framework of implementing a policy of nonviolent change of government. The paper considers the practical application of "color revolutions" in Eastern Europe and is associated with the revolutionary situations of two countries: Czechoslovakia in 1989 and Yugoslavia in 2000. The author notes that by their nature, "color revolutions" are unconventional forms of change regime, and their success is due to a combination of three factors: - unwillingness to use force (refusal of forceful resistance of the regime) - readiness for longterm nonviolent resistance through sabotage, negotiation and persistence in persuasion; - preservation of political freedoms and respect for the opposition. In the works it is proved that in the case when peaceful resistance turns into an armed confrontation, when freedoms are leveled and the opposition is deprived of rights, the color revolution becomes a prologue to a long political crisis, civil conflict. The author concludes that the technologies of nonviolent regime change, resistance to dictatorship, which use "color revolutions" are effective only for the breakdown of political systems, but they do not lead to the establishment of democratic regimes.ukненасильницька боротьбадиктатураавторитарний режимДжин Шарпкольорова революціяпрезидентуряддемократичний режимnonviolent struggledictatorshipauthoritarian regimeGene Sharpcolor revolutionpresidentgovernmentdemocratic regimeArticle