Дришлюк, Ігор АнатолійовичДрышлюк, Игорь АнатольевичDryshliuk, Ihor A.Савескул, А. В.2017-05-262017-05-262017Збірник тез доповідей студентів, аспірантів та здобувачів - учасників 73-ї звітної конференції Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, 25 квітня 2017 р., м. Одеса. Секція економічних і правових наук / ОНУ ім. І.І. Мечникова, ЕПФ; відп. ред. А. В. Смітюх. – Одеса : Фенікс, 2017. – 302 с.https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/9990Встановлення форми, яка притамана тому чи іншому злочину, відбувається різними шляхами. Простіше і точніше таке завдання вирішується в тому випадку, коли в диспозиції статті Особливої частини закону про кримінальну відповідальність є пряма вказівка на відповідну форму (вид) вини або ж вона прямо випливає з її змісту. В диспозиції ст. 145 Кримінального кодексу України [1] (далі – КК України) йдеться про умисний характер розголошення лікарської таємниці. Але, незважаючи на пряму вказівку законодавця, в спеціальній літературі панує думка про те, що вина у злочині, що розглядається, є змішаною [2, с. 100 – 101; 3, с. 376; 4, с. 420; 5, с. 350].ukрозголошенні лікарської таємниціст. 145 КК Україникримінальну відповідальністьArticle