Дришлюк, Ігор АнатолійовичDryshliuk, Ihor A.Дрышлюк, Игорь Анатольевич2016-02-032016-02-032015Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Кримінально-правові та кримінологічні заходи протидії злочинності” (13 листопада; 2015 р.)https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/7961Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Кримінально-правові та кримінологічні заходи протидії злочинності” (13 листопада 2015 р.) / Одеський державний університет внутрішніх справ. – Одеса. – Вид-во ОДУВС, 2015. – 201 с.В спеціальній літературі тривають дискусії щодо можливості необережної співучасті, незважаючи на позицію законодавця, що знайшла відбиття в ст. 26 Кримінального кодексу України (далі - КК України) [1], відповідно до яке співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Так, відзначається, що закріплення доктрини умисної співучасті як головна фікція вчення про співучасть не привела і не моглі привести до виключення всілякої думки про необережну співучасть і до вилучення таких випадків із судової практики взагалі, оскільки прийнятного рішення спірних випадків необережної спільності дій не існує дотепер. Категорія необережні участі - це явище повсякденне, широко наявне і потребуюче свого рішення, але дійсного, а не фіктивногоukнеобережна співучастьпідвищена небезпека шкодинеобережне співспричиненняКримінальний кодекс Україниспівучасть у злочиніArticle