Орловська, Світлана ГеоргіївнаКалінчак, Валерій ВолодимировичKalinchak, Valerii V.Калинчак, Валерий ВладимировичОрловская, Светлана ГеоргиевнаOrlovska, Svitlana G.2019-03-012019-03-012016Орловська, С. Г. Фізичні аспекти екології : навч. посіб. для студентів фіз. ф-ту / С. Г. Орловська, В. В. Калінчак; ОНУ ім. І.І. Мечникова. – Одеса : Одеський нац. ун-т, 2017. – 143 с.https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/22408Термін екологія вперше вжив у 1886 році німецький вчений Е. Геккель. Він походить від грецьких слів oikos («ойкос»), що означає будинок, приміщення, житло і навіть «батьківщина» і слова «logos» (логос) – наука, слово. Таким чином, Геккель назвав науку, яка вивчає організацію та функціонування недоорганізованих систем різних рівнів, видів, популяцій, біоценозів (спільнот), екосистем (біогеоцентрів) та біосфери. Спочатку термін застосовувався тоді, коли йшлося про вивчення взаємозв'язків між рослинними та живими спільнотами, що входять до складу стійких та організованих систем. Тому можна сказати, що екологія є складовою часткою біології. Американський еколог Юджин Одум дав найбільш коротке й найменш спеціальне визначення екології - це біологія навколишнього середовища. Загальна екологія займається дослідженням усіх типів екосистем. Екологія рослин досліджує зв'язки рослинних організмів із середовищем. Екологія тварин досліджує динаміку та організацію тваринного світу. Важливу роль у диференціації екологічної науки мав III Ботанічний конгрес, який відбувся у 1910 році у Брюсселі. На ньому було вирішено поділити екологію рослин на екологію особин (аутекологію) та екологію угруповань (синекологію).ukекологіяекосистемабіогеоценозтрофічний ланцюгбіосфераВ.І. Вернадськиймагнітне полеатмосферна електрикаантропогенне забрудненняіонізуючі випромінюванняLearning Object