Шевцов, Сергій ПавловичShevtsov, Sergii P.2026-01-062026-01-062025Шевцов С. Давньогрецька лірика як початкова форма наукового знання / С. Шевцов // Δόξα / Докса : зб. наук. пр. з філософії та філології / Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, Одес. гуманіт. традиція. – Одеса : Акваторія, 2025. – Вип. 1(43) : Філософія та сучасна культура: пошук сенсів. – С. 6–23.2410-2601https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/43368У статті розглянуто давньогрецьку лірику як особливий спосіб пізнання світу, що постає в архаїчну добу на межі між поезією та філософією. Традиційна інтерпретація (Б. Снелль, Е. Френкель) бачить у ліриці народження індивідуальності й вияв суб’єктивного «я». Сучасні дослідження (А. Джентільї, Е. Курке) наголошують на її перформативному й суспільному вимірі, де поетичне висловлювання впорядковує соціальні відносини та ритуальні практики. У роботі пропонується поєднання цих двох підходів: ліричне «я» не є приватним самовираженням, а виконує когнітивну функцію, стаючи інструментом відкриття універсальних структур світу. Лірика постає не як «дзеркало почуттів», а як первісна форма наукового знання, що моделює відношення між людиною, громадою й космосом. Особливу увагу приділено аналізу поетичного слова як онтологічної події, котра має силу творити реальність, подібно до формули чи теореми у науковому дискурсі. Таким чином, грецька лірика розглядається як протонаука, що підготувала ґрунт для філософії й стала одним з перших способів осмислення світу в його цілісності.The article examines ancient Greek lyric poetry as a distinctive mode of knowledge that emerged in the archaic period at the threshold between poetry and philosophy. The traditional interpretation (B. Snell, E. Fraenkel) views lyric as the birth of individuality and the expression of a subjective “I.” More recent studies (A. Gentili, E. Kurke) emphasize its performative and social dimension, where poetic utterance structures social relations and ritual practices. This paper proposes a synthesis of these perspectives: the lyrical “I” is not a vehicle of private self- expression but fulfils a cognitive function, serving as an instrument for uncovering universal structures of the world. Lyric thus appears not as a mirror of emotions but as an early form of scientific knowledge that models the relations between the individual, the community, and the cosmos. Particular attention is given to the poetic word as an ontological event that possesses the power to create reality, comparable to the role of formulas or theorems in scientific discourse. In this way, Greek lyric is presented as a proto-science that prepared the ground for philosophy and constituted one of the earliest modes of understanding the world in its totality.ukдавньогрецька лірикафілософіянаукове знанняпоетичне словоіндивідуальністьперформативністькогнітивна функціяархаїчна добапротонаукаонтологіяancient Greek lyricphilosophyscientific knowledgepoetic wordindividualityperformativitycognitive functionarchaic periodproto-scienceontologyArticlehttps://doi.org/10.18524/2410-2601.2025.1(43).346327101+130.1+141+167/168+304https://orcid.org/0000-0001-6096-4846