Ніколаєва, Дарія Олександрівна2021-01-182021-01-182018https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/30123Однією з граматичних категорій іменників є категорія числа, що є словозмінною і позначає кількість предметів. Більшість іменників сучасної української мови має дві співвідносні грамеми того самого слова – однини та множини. У категорії числа іменників виразно виявляється її семантичне спрямування, потрактовуване як спрямування на відображення кількісних співвідношень предметів у позамовній дійсності, та семантико-граматична домінанта. Крім основного вияву категорії, існує й неосновний її вияв, що реалізується у групі слів, яка має безкорелятивні форми: або лише однину (singularia tantum), або лише множину (pluralia tantum, плюративи).Такі іменники прийнято розуміти як такі, що мають неповну морфологічну парадигму, що дозволяє трактувати їх як специфічне мовне утворення, як словотвірний феномен. Слова в початковій формі множини є незвичайним явищем у слов’янських мовах: вони відтворюють процес пізнання й осмислення мовних феноменів, відображають особливості омовлення уявлень про світ давніх людей. У розглядуваних лексемах із неповною числовою парадигмою знайшли відбиток їхні відчуття й предметні образи. Підсистема іменників pluralia tantum сформувалася унаслідок тривалого процесу української мови і сягає давніх часів, а їх дослідження почалося лише з середини ХХ ст. Ці іменники є надзвичайним явищем не тільки в українській, а й в інших слов’янських мовах.ukукраїнська мовасистема граматичних категорійкатегорія числаіменники pluralia tantumпоняття множинних іменниківморфологічна парадигма035 філологіяDiplomas