Карпенко, О. С.Бойко, О. О.Шибінська, М. О.Кутузова, Н. А.Ляхов, С. А.Карпенко, А. С.Бойко, А. А.Шибинская, М. О.Karpenko, O. S.Boiko, O. O.Shybinska, M. O.Kutuzova, N. A.Lyakhov, S. A.2018-09-172018-09-172018Вісник Одеського національного університету = Odesa National University Heraldhttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/18777Похідні індоло[2,3‑b]хіноксаліну (2) проявляють себе як противірусні та інтерфероногенні агенти, здатні до інтеркаляції у ДНК. Покращені умови синтезу та отримані нові похідні (3a-e) – гідроксивмісні аналоги 2 (m=n=1, X = CH2). Спектрофлуориметричним методом вивчений афінітет до ДНК сполук 3a-b. Показано, що вони мають дещо нижчі значення констант асоціації у порівнянні з похідними 2a-e, що не містять OH-групу.ukіндоло[2,3‑b]хіноксалінафінітет до ДНКорганічний синтезиндоло[2,3‑b]хиноксалинаффинитет к ДНКорганический синтезindolo[2,3-b]quinoxalineDNA affinityorganic synthesisArticle