Маслов, ІванMaslov, Ivan2025-08-022025-08-022024Маслов І. Ре-енчантмент у добу постностальгії: трансформації сакрального в постсекулярній культурі / І. Маслов // Δόξα / Докса : зб. наук. пр. з філософії та філології / Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, Одес. гуманіт. традиція. – Одеса : Акваторія, 2024. – Вип. 2(42) : Кантіана: критика та доля філософування. – С. 134–147.2410-2601https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/42106У статті досліджується феномен ре-енчантменту в культурному полі пізньої модерності як реакція на втрату стабільних символічних структур. Запропоновано трактування ре-енчантменту не як повернення трансцендентного, а як культурну техніку репрезентації сакрального в умовах постсекулярності. Аналіз охоплює три модуси ре-енчантменту – онтологічний, естетичний та симулятивний – із акцентом на їхню взаємодію з постностальгією, меморіальними практиками, неоритуальними формами та ідеологічними інструментами сакралізації. Особлива увага приділяється українському контексту, де ностальгія та сакральне набувають статусу культурно-політичних механізмів у ситуації війни та травматичної втрати. Методологічно стаття поєднує критичний аналіз дискурсу, феноменологію культури та естетичну теорію. Показано, що ре-енчантмент функціонує як структурно амбівалентне явище – між символічною компенсацією і програмованою симуляцією сенсу.The article explores the phenomenon of reenchantment within the cultural field of late modernity as a response to the loss of stable symbolic structures. Reenchantment is proposed not as a return of transcendence, but as a cultural technique for representing the sacred under post-secular conditions. The analysis identifies three modes of reenchantment – ontological, aesthetic, and simulacral – with a focus on their interplay with post-nostalgia, memorial practices, neo-ritual forms, and ideological instruments of sacralization. Special attention is given to the Ukrainian context, where nostalgia and the sacred emerge as culturally and politically operative mechanisms amid war and traumatic loss. Methodologically, the article combines critical discourse analysis, the phenomenology of culture, and aesthetic theory. It is shown that reenchantment functions as a structurally ambivalent phenomenon – oscillating between symbolic compensation and the programmed simulation of meaning.ukре-енчантментпостностальгіясимулякрсакральнесекулярністьнеоритуалкультурна пам’ятьмонструознеполітична теологіяпостсекулярна культураreenchantmentpost-nostalgiasimulacrumthe sacredsecularityneo-ritualcultural memorythe monstrouspolitical theologypost-secular cultureРе-енчантмент у добу постностальгії: трансформації сакрального в постсекулярній культуріReenchantment in the age of post-nostalgia: transformations of the sacred in postsecular cultureArticlehttps://doi.org/10.18524/2410-2601.2024.2(42).333063130.2:2-1:32