Яцюк, А. Р.Чуваков, Олег АнатолійовичChuvakov, Oleh A.Чуваков, Олег АнатольевичYatsiuk, A, R.2019-05-242019-05-242019Збірник тез доповідей студентів, аспірантів та здобувачів – учасників 75-ї звітної конференції Одеського національного університету імені І. І. Мечникова. Секція економічних і правових наук (24-26 квітня 2019 р., м. Одеса) / ред.кол.; відп. ред. А. В. Смітюх. – Одеса : Фенікс, 2019.https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/24216Ч. 3 ст. 27 Конституції України закріплює право людини захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань [1, ст. 27]. Вказане право є природнім і невідчужуваним, абсолютним правом людини. Тобто всі інші особи не мають права перешкоджати громадянину в законному здійснені цього права. В Кримінальному кодексі України (далі – КК України), в ст. 36 закріплюється поняття необхідна оборона, це дії, вчиненні з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони [2, ст. 36]. Необхідна оборона виключає злочинність діяння, тобто особа, яка її застосовує не притягується до кримінальної відповідальності. Підставу і ознаки необхідної оборони в кримінально-правовій літературі прийнято називати умовами правомірності. Але наряду з цим існує поняття перевищення меж необхідної оборони, що призводить до тяжких наслідків.ukправо людини захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посяганьпоняття необхідна оборонакримінальна відповідальностьумови правомірностіпоняття перевищення меж необхідної оборони, що призводить до тяжких наслідківArticle