Карпенко, Ю. О.2012-12-212012-12-212006Слов’янський збірник : Збірник наукових працьhttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/3036Слов’янський збірник : Збірник наукових праць. Вип. XII. — Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006.Звука [f] у праслов’янській мові не було, що зумовлено білабіальністю давнього [w], який, отже, був сонантом і тому не вимагав до себе глухої пари. Цей стан почасти зберігся в українській, білоруській і деяких інших слов’янських мовах. Тому тут у хресних іменах зі звуком [f] він заступався субституціями, пор. укр. Пилип, болг. Хилюп, але рос. Филипп. Для з’ясування поширеності субституцій чи збереження [f] і так само інших фонетичних і словотвірних прикмет власних імен потрібна розбудова ономастичної діалектологіїSound [f] did not exist in the Pre-Slavonic Language that could be accounted for by bilabial character of a voiced sound [w], which was, concequently, a sonant not requiring voiceless pair. This state remained partially in the Ukrainian, Belarusian and some other Slavonic languages. That results in substitutions of the sound [f] in Christian names, compare Ukr. Pilip, Bulg. Hilup, but Rus. Filipp. Development of onomastic dialectology is necessary for the understanding of spreading of substitutions and preservations of [f] as well as other phonetic and wordbuilding pecularities of proper names.ukономастична діалектологіясубституціяантропоніми з етимологічним звуком [ф]історія звука [ф]слов’янська антропоніміяonomastic dialectologyanthroponyms with etymological sound [f]history of sound [f]Slavonic anthroponymyArticle