Садова, Тетяна СергіївнаСадовая, Татьяна СергеевнаSadova, Tetiana S.2021-11-252021-11-252021Право і суспільствоhttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/31917У статті досліджено положення щодо трактування поняття воєнних злочинів проти навколишнього природного середовища в міжнародних джерелах, серед яких: Римський статут Міжнародного кримінального суду від 17 липня 1998 року, Додатковий протокол І до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977 року та Конвенція про заборону військового або будь-якого ворожого використання засобів впливу на природне середовище від 18 травня 1977 року. Виявлено основні ознаки, характерні для поняття воєнних злочинів проти довкілля. Детально проаналізовано тлумачення обширності, довгочасності та серйозності шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, для правильної кваліфікації такого протиправного діяння, як воєнний злочин. Досліджено питання щодо неможливості альтернативного застосування вказаних ознак, оскільки в тлумаченні ознак шкоди, завданої навколишньому природному середовищу під час збройного конфлікту, немає єдності. Доводиться, що під час збройного конфлікту відбувається порушення законів і звичаїв ведення війни, які виражаються в пошкодженні та винищенні природно-заповідних об’єктів. Під час збройних конфліктів природа зазнає великої шкоди від засобів і способів, покликаних на її винищення. Але навіть за наявності таких протиправних діянь, які шкодять природі під час війни, досить складно кваліфікувати їх як воєнні злочини проти довкілля. У статті було розглянуто, у чому саме полягають складності такої кваліфікації. Як наслідок, автор зробив висновок щодо визначення поняття воєнного злочину проти довкілля. Виявлено причини, чому правовий захист довкілля від завдання шкоди є не досить дієвим.In this article the author examines the provisions on the interpretation of the concept of war crimes against the environment in international sources. Among them: the Rome Statute of the International Criminal Court, the Additional Protocol to the Geneva Conventions of 12 August 1949, and Relating to the Protection of Victims of International Armed Conflicts (Protocol I), of 8 June 1977 and the Convention for the Prohibition of Military or Any Other Hostile Use of Means of Environmental Impact of 10 December 1976. The author has identified the main features of the concept of war crimes against the environment. The article analyzes in detail the interpretation of the extent, duration and severity of the damage to nature. These features help to classify correctly an illegal act as a war crime. A question has been asked about the application of these features and the impossibility of applying alternatives. Since there is no unity in the interpretation of the signs of damage caused to the environment during the armed conflict, a comparative analysis of different interpretations of the extent, duration and severity of damage to the environment in the above-mentioned international sources of law is conducted in the article. During armed conflicts, nature suffers great damage from the means and methods designed to destroy it. But even in the presence of such illegal acts that harm nature during the war, it is difficult to classify them as war crimes against the environment. The author has found what exactly such difficulties of qualification are. As a result, the author has proposed the concept of war crime against the environment. The reasons why the legal protection of the environment from harm is not effective are identified.ukвоєнні злочини проти довкіллянавколишнє природне середовищесерйозні порушеннязакони та звичаї війнизбройний конфліктwar crimes against the environmentenvironmentserious violationslaws and customs of wararmed conflictArticlehttps://doi.org/10.32842/2078-3736/2021.4.34