Саєнко, Валентина ПавлівнаСаенко, Валентина ПавловнаSaienko, Valentyna P.Тарасенко, Олександр2017-10-042017-10-042016Філологічні студіїhttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/10903Юрій Іздрик – інтелектуал широкого діапазону, про що свідчить його різнобічний розвиток у багатьох мистецьких сферах. Поет, прозаїк, культуролог, музикант, художник, хоч починав працю на Івано-Франківському заводі автоматизованих ливарних машин (1984–1986), згодом – Калуському науково-дослідному інституті галургії (1986–1990). Розглянемо кожну з іпостасей його окремо. За освітою – інженер, за його ж словами, пішов з заводу через те, що це було нудно та страшно помилитися бодай кількома міліметрами, бо деталь тоді б вважалася браком. Як про поета, про нього більше скажуть численні спільноти в соціальних мережах, велика кількість відеошанувальників творчості, електронні щоденники, а також низка поетичних збірок ( «Underwor (l) d» (2011), «Ю» (2013), «Після прози» (2013), «Ab out» (2014), «Календар любові» (2015) . Прикметно, що проза Іздрика розкладається на два цикли за жанровою специфікою: а) малі оповідання, есеї та начерки, зокрема дебютний цикл «Остання війна» (1992), Таке» (2009), «Флешка. Дефрагментація» (2007, 2009), «Флешка-2GB» (2009) та повістево-романний епос («Острів КРК» (1993), «Воццек» (1997), «Подвійний Леон» (2000), «АМтм» (2004). Ще з самого дитинства, граючи на фортепіано, освоїв самостійно електронну гітару, аби стати учасником гурту «DrumтИатр», спільно з його товаришем-поетом Грицьком Семенчуком. Наразі Іздрик більше тяжіє до музики, ніж до інших видів мистецтва.ukЮрій Іздриксучасний літературний процесінтелектуальна прозаризомаВоццекArticle