Базарова, ІринаBazarova, Iryna2024-05-022024-05-022024Базарова І. Світська бесіда і пліткарство як жанри фатичного спілкування (на матеріалі англомовного художнього літературного дискурсу і кінодискурсу) : дис. … д-ра філос. : спец. 035 Філологія галузі 03 Гуманітарні науки / І. Базарова ; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 2024. – 221 с.https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/38061Базарова І. Світська бесіда і пліткарство як жанри фатичного спілкування (на матеріалі англомовного художнього літературного дискурсу і кінодискурсу). Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (PhD) за спеціальністю 035 Філологія. Одеський національний університет ім. І.І Мечникова, м. Одеса, 2024. Рефероване дисертаційне дослідження присвячено встановленню та аналізу прагматично-комунікативних рис світської бесіди і пліткарства як жанрів фатичного спілкування. Феномени світської бесіди і пліткарства розглянуто в зображеному персонажному дискурсі, відтвореному в рамках літературного та кінематографічного твору. Фатичні мовленнєві жанри посідають важливе місце у соціокультурній практиці як повсякденно здійснювані комунікативні процеси, що розраховані на пошук співчуття, співпереживання, солідаризації з іншими комунікантами. Мовець прагне того, щоб зрозуміли його емоційний стан, поспівчували йому, він охоче вступає в контакт з незнайомими або малознайомими людьми, готовими його вислухати, наприклад, у черзі, у вагоні поїзда тощо. Таке спілкування заради спілкування, яке є інформативно незначущим, виявляється, тим не менш, найважливішим регулятором життя суспільства, засобом наближення до інших, введення їх у коло «своїх». Теоретичну основу роботи становлять праці з психолінгвістики (Седов, 1997; Alshehre, 2017; Beck, 2010; McCarthy, 2003) соціолінгвістики (Формановская, 2006; Banda, 2005; Cook, 2012; Coupland, 2000, 2003; Ritchie, 2011), комунікативної лінгвістики (Бацевич, 2004; Винокур, 2007; Матюхіна, 2014; Donovan, 2007; Drew, Chilton, 2014; Fine, 2002; Holba, 2008; Laver, 1981), когнітивної лінгвістики (Жуйкова, 2020; Климентова, 2014; Черненко, 2007; Schneider, 1988; Ventola, 1979), лінгвокультурології (Морозова, 2019; Graham, 2013; Lewis, 1995; Maschler, Estlein, 2008; Miller, 2006), теорії мовленнєвих актів (Ківенко, 2018; Кузьменко, 2014; Почепцов, 2001; Приходько, Приходченко, 2023; Padilla, 2005) та ін. Дефініційний аналіз лексем світська бесіда та плітки виявляє спільну для обох феноменів сему легкості та дозволяє протипоставити їх за семами ввічливості (small talk) та недоброзичливості (gossip), банальності і стандартності (small talk) vs сема інтимності (gossip). Відмінності досліджуваних понять виявляються в тематиці (плітки – приватне життя третьої особи; теми світської бесіда є значно різноманітнішими (світські новини, погода, музика, хобі, спорт, плітки), а також в їхньому обсязі (світська бесіда є тривалішою). Крім того, різними виявляються стосунки між учасниками цих жанрів: світська бесіда можлива між співбесідниками різного ступеня знайомства; плітки розповсюджуються виключно між добре знайомими людьми, та підкреслюють близькі, довірливі стосунки між комунікантами. Сутність світської бесіди полягає у виявленні інтересу до співрозмовника та пошуку спільних інтересів з ним. Світська бесіда є приємною, етикетно й культурно детермінованою розмовою з жорсткою соціально-культурною регламентацією тематичного репертуару, що має на меті встановлення вербального контакту, його розвиток і розмикання. Найбільш типовими ситуаціями світської бесіди є традиційна етикетна ситуація знайомства та представлення незнайомих осіб; ситуація очікування (на автобусній зупинці, станції, у приймальні лікаря і т.і.); світські прийоми, презентації; випадкова зустріч знайомих. В дисертаційному дослідженні світська бесіда визначається як гіпержанр художнього дискурсу, ввічлива комунікація на регламентовані етикетом теми, що слугує для зміцнення соціальних зв’язків та набуває варіативних прагматичних рис в залежності від ступеня знайомства учасників комунікації та обставин спілкування. Якщо головним прагматичним наміром малознайомих комунікантів, вимушених проводити час разом, є уникнути незручного мовчання, то спілкування добре знайомих людей на світських закладах надає їм можливість відчути себе членом вузького, елітарного соціального кола, презентувати себе як досвічену, обізнану, легку у спілкуванні особу, продемонструвати артистизм та навички розважання. Повний сценарій світської бесіди включає вітання, поздоровлення, компліменти, або виявлення інтересу до справ співрозмовника; пошук спільних тем (у разі поверхневого знайомства) або презентацію власної особистості шляхом повідомлення цікавої новини, історії, жарту, плітки і т.і. (у разі дружніх стосунків); висловлення задоволення від спілкування або подяка за запрошення; обговорення можливостей наступної зустрічі; прощання. Проте, у художньому дискурсі світська бесіда часто постає у вигляді невеликих фрагментів, вкраплень, оскільки автори художніх творів, як правило, опікуються більше змістовним спілкуванням персонажів та динамічним розвитком сюжету. Пліткарство визначено в роботі як інформативно-фатичний жанр, який поєднує надання інформації та приємне проведення часу, отримання задоволення від спілкування, почуття причетності до обмеженого соціального кола. Плітки – це зібрана, доповнена або спотворена інформація різного ступеня достовірності про події приватного життя третіх осіб, а також їхня оцінка мовцем. Ці події мають бути незвичайними, прихованими від суспільства, «болючими» та такими, що утворюють емоційний вплив на певних комунікантів. Ця інформаційна складова пліток утворює їхню основну відмінність від жанру світської бесіди. Пліткарство, як і світська бесіда, має неофіційний характер спілкування, проте, характеризується довірливістю, емоційністю, інтересом до сфери особистих взаємин, оцінюванням поведінки відсутніх осіб. Основними темами пліток є фінанси обговорюваної особи, її вдача, її моральне життя, її спостережувана поведінка, зовнішній вигляд людини та її досягнення або відсутність досягнень. Встановлено, що пліткарство має більш аналітичний та емоційний характер, ніж світська бесіда, оскілки мовець не тільки поширює інформацію, а й аналізує, інтерпретує, додає «пікантні» подробиці. Плітки сприяють зміцненню соціальних зв’язків між пліткарями: критикуючи відсутню особу, пліткарі підтверджують спільні цінності та погляди, зміцнюють дружбу, будують альянси. Розроблено типовий сценарій плітки: 1) продукування пліток (що включає предикацію, яка випереджає повідомлення інформації про подробиці особистого життя третьої особи та маркує «ексклюзивний» характер цієї інформації (Have you heard..?, You’ll never believe it, but…); 2) інтерпретація пліток, що може випереджатися зневажливою характеристикою пліткарства як такого та виключним / вимушеним долученням мовця до нього, та обов’язково включає вираження оцінки поведінці третьої особи та залучення реципієнта(ів) до обговорення плітки; 3) зміна теми як фінал пліткарства (коли тема пліток вже вичерпана або учасники не бажають її обговорювати). Учасники світської бесіди лавірують між двома головними стратегічними установами: бути ввічливими та гідно репрезентувати себе. Це зумовлює використання двох основних комунікативних стратегій, якими послуговуються учасники художньої світської бесіди: стратегію виявлення інтересу до співрозмовника та стратегію самопрезентації. Першу забезпечують тактики схвалення зустрічі, довідування про справи співрозмовника, довідування про думку співрозмовника, згоди з думкою співрозмовника, компліменту, співчуття співрозмовникові. Другу стратегію в художньому дискурсі забезпечують тактики висловлювання думки, вираження сентенції, поради, тактика повідомлення новин та чуток, плітки, тактика хвастощів, тактика шпильки, жарту, ухилення від прямої відповіді та зміни теми. Таким чином, плітки можуть виступати не тільки окремим фатичним жанром, але й комунікативною тактикою в структурі гіпержанру світської бесіди.Bazarova I. Small talk and gossip as genres of phatic communication (on the samples from English-language fictional literary discourse and film discourse). Qualification work on the rights of the manuscript. PhD dissertation manuscript. Dissertation for Doctor of Philosophy Degree (Ph.D.): Specialty 035 Philology. Odesa I.I. Mechnikov National University, Odesa, 2024. The dissertation is devoted to the establishment and analysis of pragmatic-communicative features of small talk and gossip as genres of phatic communication. The phenomena of small and gossip have been investigated in the depicted personage discourse, reproduced within the framework of a literary and film work. Phatic speech genres occupy an important place in sociocultural practice as everyday communicative processes contrived to seek sympathy, empathy, and solidarity with other communicants. The speaker wants his emotional state to be understood and sympathized with, he willingly comes into contact with strangers or unfamiliar people prepared to listen to him, for example, in a queue, on a train, etc. Such communication, which is informatively insignificant, nevertheless turns out to be the most important regulator of social life, a way of getting closer to others, introducing them into the speaker’s circle. The theoretical foundations of the research include the scientific works in psycholinguistics (Sedov, 1997; Alshehre, 2017; Beck, 2010; McCarthy, 2003), sociolinguistics (Formanovskaya, 2006; Banda, 2005; Cook, 2012; Coupland, 2000, 2003; Ritchie, 2011), communicative linguistics (Batsevich, 2004; Vynokur, 2007; Matyukhina, 2014; Donovan, 2007; Drew, Chilton, 2014; Fine, 2002; Holba, 2008; Laver, 1981), cognitive linguistics (Zhuykova, 2020; Klimentova, 2014; Chernenko, 2007; Schneider, 1988; Ventola, 1979), linguistic and cultural studies (Morozova, 2019; Graham, 2013; Lewis, 1995; Maschler, Estlein, 2008; Miller, 2006), Speech act theory (Kivenko, 2018; Kuzmenko, 2014; Pocheptsov, 2001; Prykhodko, Prykhodchenko, 2023; Padilla, 2005) and other fields. The definitional analysis of the lexemes small talk and gossip reveals a common for both phenomena seme of lightness and allows us to contrast them according to the seme of politeness (small talk) vs. the seme of unkindness (gossip), triviality and standard (small talk) vs. the seme of intimacy (gossip). The differences in the concepts under analysis are revealed in the topic (gossip discusses the private life of a third person; small talk topics are much more varied (news, weather, music, hobbies, sports, gossip), as well as in their volume (small talk is longer). In addition, the relationships between the participants of these genres are different: small talk occurs between interlocutors of different degrees of familiarity; gossip is spread exclusively between well-acquainted people, and emphasizes close, trusting relationships between communicants. The essence of small talk is to show the speaker’s interest in the interlocutor and find common interests with him. Small talk is a pleasant, ethically and culturally determined conversation with a strict socio-cultural regulation of the thematic repertoire, which aims to establish a verbal contact, its development and ending. Typical small talk situations involve traditional etiquette situations of meeting and introducing strangers; the situation of waiting (at a bus stop, station, in the surgery, etc.); social events, presentations; accidental encounters with acquaintances. This paper offers a definition of small talk as a hypergenre of fictional discourse, polite communication on topics regulated by etiquette, which serves to strengthen social bonds and acquires variable pragmatic features depending on the degree of familiarity of the participants with each other in a particular speech situation. While the main pragmatic intention of not well acquainted communicants forced to spend time together is to avoid awkward silence, small talk among well-acquainted people at social events gives them the feeling of belonging to a narrow, elite social circle, to present themselves as an educated, knowledgeable, easy-to-communicate people, demonstrate artistry and entertainment skills. A complete small talk script includes greetings; congratulations, compliments, or showing interest in the affairs of the interlocutor; searching for common topics (in the case of a light acquaintance) or presenting oneself by reporting interesting news, a story, a joke, a piece of gossip, etc. (in the case of friendly relationship); expressing satisfaction with communication or gratitude for the invitation; discussion of the options for next meeting; farewell. However, in fictional discourse, small talk often appears in the form of small fragments, insertions, since the authors of fiction, as a rule, are more concerned with the meaningful communication of characters and the dynamic development of the plot. Gossiping has been defined as informative phatic genre that combines informing and having a good time, provides pleasure from communication, as well as feeling of belonging to a limited social circle. Gossip is collected, interpreted or distorted information that might be reliable or not, about the private life of a third person, including its assessment by the speaker. These events must be unusual, hidden from society, "painful" and have an emotional impact on certain communicant. This information component of gossip forms its main difference from the genre of small talk. Gossiping, as well as small talk, has an informal character, however, it involves trust, emotionality, interest in the sphere of personal relationships, and evaluation of the behavior of a third person. The main topics of gossip are the finances of a third person, their character, moral life, observed behavior, appearance, as well as their accomplishments or lack of accomplishments. It has been established that gossip has a more analytical and emotional character than small talk, since the speaker not only spreads the information, but also analyzes and interprets it, and adds "spicy" details. Gossip helps to strengthen social bonds between gossipers: by criticizing a third person, gossipers confirm their shared values and views, strengthen friendships, and build up alliances. A typical scenario of gossiping has been put forward: 1) production of gossip (which includes a predication that precedes the reporting of information about the details of a third person's personal life and marks the "exclusive" nature of this information (Have you heard..?, You'll never believe it, but...) 2) the interpretation of gossip, which may be preceded by a derogatory characterization of gossip and the exclusive / forced involvement of the speaker in it, and necessarily includes the expression of evaluation of the behavior of a third person, as well as the involvement of the recipient(s) in discussing the gossip; 3) changing the topic as the finale of gossiping (when the topic of gossip has already been exhausted or the participants do not want to discuss it). In small talk participants seem to maneuver between two main strategic institutions: to be polite and to represent themselves properly. These two intentions cause two main communicative strategies used by participants in small talk: the strategy of showing interest in the interlocutor and the strategy of self-presentation. The first strategy is manifested by the tactics of showing approval of the chance to speak to the interlocutor, asking about the interlocutor's affairs, asking for the interlocutor's opinion, agreeing with the interlocutor's opinion, complimenting them, sympathizing with the interlocutor. The second strategy observed in fictional discourse is manifested by the tactics of expressing opinion, expressing a platitude, giving advice, the tactics of reporting news and rumors, gossiping, bragging, tactics of quips, jokes, avoiding of a direct answer, and changing the topic. Thus, gossiping can act not only as a separate phatic genre, but also as a communicative tactic in the structure of the hypergenre of small talk.ukфатичне мовленнякомунікаціяпрагматикалітературний персонажний діалоглітературний твірангломовна художня літературахудожній літературний дискурскінодискурсмовленнєвий жанрсвітська бесідапліткипліткарствосоціально-культурні ознакиінтенціякомунікативна стратегіякомунікативна тактикамовленнєвий актілокуціяphatic speechcommunicationpragmaticsliterary personage dialogueliterary workEnglish-language fictionfictional literary discoursefilm discoursespeech genresmall talkgossipgossipingsocio-cultural characteristicsintentioncommunicative strategycommunicative tacticsspeech actillocution035 ФілологіяThesis811.111'221'42:821.111-31:791:316.77(043.5)https://orcid.org/0000-0002-2446-3005