Войцева, Олена АндріївнаVoytseva, Olena A.Фурман, Тетяна2018-04-242018-04-242017Філологічні студіїhttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/13894Мовлення як діяльність, що включає в себе і мовленнєву поведінку, є найуніверсальнішим засобом комунікації. Мовний контакт, необхідний для досягнення комунікації (спілкування), реалізується спеціальними мовними засобами, скерованими на встановлення, підтримання, припинення комунікації тощо. Вироблені суспільством форми поводження об’єднуються в цілісній системі, яку прийнято називати етикетом (з фр. etiguette «ярлик, етикетка») – це «установлені норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві» [АСУМ, т. 2, с. 490]. Вони являють собою історічну змінну категорію, і в кожному суспільстві чітко детерміновані характером суспільних відносин. Встановлення і підтримання контакту передбачає дотримання певних норм мовної поведінки співрозмовниками, зокрема, вживання стереотипних повторювальних моделей звертання. Під терміном звертання розуміємо «лінгв. слово або сполучення слів, що називають особу чи предмет, до яких звертається той, хто говорить» [АСУМ, III, 465]. Форми мовного етикету в межах однієї мови на основі аналізу літературних творів досліджували: Б. Д. Антоненко-Давидович [1], Ф. С. Бацевич [2], М. П. Білоус [3], С. Богдан [4], Б. А. Буяльський [16], М. Волощак [6], А. В. Оверчук [16], Н. П. Плющ [9], М. С. Скаб [10], Л. І. Хаценко [13], Н. М. Хрустик [14], Н. І. Формановська [12], а також у полоністиці М. Марцьянік [16], К. Ожуг [18] та ін.otherСемантика звертаньфункції звертаньхудожній текстТарас ШевченкоАдам МіцкевичкомунікаціямовленняArticle