Лук’янчук, В. Д.Сейфулліна, Інна ЙосипівнаРисухіна, Н. В.Марцинко, Олена ЕдуардівнаТкаченко, В. М.Марцинко, Елена ЭдуардовнаMartsynko, Olena E.Сейфуллина, Инна ИосифовнаSeifullina, Inna Y.2018-10-202018-10-202007Одеський медичний журналhttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/19179До тяжкого виду травми, особливо актуального для промислового регіону Донбасу та достатньо складного у патогенетичному плані, належить синдром тривалого розчавлювання (СТР) м’яких тканин, що, в першу чергу, обумовлено його тяжким клінічним перебігом і високою летальністю. За даними [1], ця травма становить у середньому 30 %, а при розвитку гострої ниркової недостатності — 70 %. Висока летальність при СТР спричинена, перш за все, відсутністю високоефективних засобів лікування цього невідкладного стану на дошпитальному етапі, тобто у ранньому посткомпресійному періоді, які б впливали одночасно на більшість ланок патогенезу цієї патології. Це особливо важливо в плані запобігання формуванню поліорганної недостатності та травматичного шоку на фоні ендогенної інток- сикації.ukскринінгефективність засобів детоксикаціїсиндром тривалого розчавлюваннясполуки германіюArticle