Підгородинська, Юлія ІгорівнаPidhorodynska, Yuliia I.2023-05-102023-05-102022Актуальні проблеми юридичної науки : збірник тез Міжнар. наук.-практ. конф. «Двадцять перші осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 6 жовт. 2022 р.). – Хмельницький : Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2022.https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/35062Особливим феноменом, властивим міжнародному праву навколишнього середовища, стала поява так званих автономних інституційних чи квазіінституційних механізмів, що обслуговують міжнародні договори про охорону навколишнього середовища (далі МДОНС). Ці механізми складаються, як правило, з конференції чи наради сторін із правотворчими та директивними повноваженнями, секретаріату, що наділений адміністративними функціями, та додаткових органів із виконавчими повноваженнями. Зважаючи на їх ad hoc статус, вони не є міжнародними організаціями у традиційному сенсі, хоча й мають риси та виконують ролі, які дуже нагадують ті, які зазвичай приписуються міжнародним організаціям. Разом з тим, маючи зазначену структуру постійно дійючих органів, вони виходять за рамки конференцій, що, як відомо, є тимчасовою формою міжнародного співробітництва. Через те, що такі механізми займають окреме місце, відрізняючись як від сторін договору, так і від повноцінних міжнародних міжурядових організацій, деякі вчені пропонують визнавати їх автономний статус, який проявляється у наявності специфічних адміністративних повноважень та процедур контролю за дотриманням договорів [1, с. 623]. Максимальної кількості органів, що утворюються для обслуговування цілей угод не існує. Вона індивідуальна для кожного договору та пов’язана з його потребами.ukміжнародне право навколишнього середовищаміжнародні договори про охорону навколишнього середовища (МДОНС)конференція сторінсекретаріатArticle