Дяченко, Ольга ВікторівнаDiachenko, Olha V.2023-10-172023-10-172023Міжнародні та політичні дослідження = Іnternational and Political Studieshttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/36256У 1995 р. була вперше опублікована новаторська робота М. Білліга «Банальний націоналізм», яка, як вважається, започаткувала новий спосіб вивчення «нації» та «націоналізму». Дещо пізніше концепція «банального націоналізму» була уточнена та доповнена концепцією «повсякденної національності», які разом задають основні напрямки дослідження «націоналізму повсякденності». Наукові пошуки, які безпосередньо спираються на роботу М. Білліга «Банальний націоналізм», досліджують насамперед те, як еліти мобілізують елітарні (державні) символи, націоналістичні дискурси та інші матеріальні та нематеріальні елементи, які наповнюють звичайний ландшафт і семіосферу даної території. Натомість в дослідженнях «повсякденної національності» увага приділяється насамперед тому, як люди переосмислюють елітарні символи та націоналістичні дискурси або створюють власні версії національності, впроваджені як повсякденні практики. Серед елементів, які працюють щоденним нагадуванням про місце людей у «світі націй», зокрема, мова та мовні практики, а також маленькі дейктичні слова («внутрішня політика» / «зовнішня політика», «ми» / «вони», «тут» / «там» тощо), що наповнюють ЗМІ та інші сфери та матеріали, які ми читаємо, слухаємо, дивимось і т.п. Зрештою, уявлення, які здаються нам банальними, виявляються ідеологічними конструктами націоналізму. Історичним конструктом націоналізму слід вважати й ідею мови. Поняття «мова», принаймні, у тому сенсі, що здається «нам» банально очевидним, є «винайденою непорушністю», створеною в епоху національної держави. Не так мова створює націоналізм, як націоналізм створює мову; або, скоріше, націоналізм створює «наше» звичайне уявлення про те, що існують «природні» і безперечні речі, які називаються «мовами», на яких ми нібито говоримо.In 1995, M. Billig’s “Banal Nationalism” was published for the first time. This pioneering work initiated a new way of studying “nation” and “nationalism”. Somewhat later, the concept of “Banal nationalism” was clarified and supplemented by the concept of “Everyday Nationality”, that together compose “Everyday Nationalism’s” research. The study, which is directly based on M. Billig’s “Banal nationalism”, examines how elites mobilize elite (state) symbols, nationalist discourses, and other material and immaterial elements that form the usual landscape and semiosphere of the territory. Instead of this, “Everyday Nationhood” try to show, how people reinterpret elite symbols and nationalist discourses or create their own versions of nationhood enacted as everyday practices. Actually, among the elements that serve as a daily reminder of people’s place in the “world of nations” are language and language practices, as well as small deictic words (“domestic policy” / “foreign policy”, “us” / “them”, “here” / “there”, etc.), which are used by mass media and other services that we read, listen, watch, etc. Finally, ideas, that seem banal to us, turn out to be ideological constructs of nationalism. The idea of “language” should also be considered a historical construct of nationalism. The concept of “language”, at least in the sense that it seems obvious to “us”, is an “invented permanency” created in the era of the nation-state. Language does not create nationalism as nationalism creates language; or, rather, nationalism creates “our” common view, that there are “natural” and indisputable things called “languages” we speakukмовамовна практиканаціоналізм повсякденностібанальний націоналізмповсякденна національністьlanguagelanguage practiceEveryday NationalismBanal NationalismEveryday NationhoodArticlehttp://doi.org/10.18524/2707-5206.2023.36.288715