Ільченко, І. О.Ilchenko, I. O.2025-09-182025-09-182025Ільченко І. О. Політичні трансформації посткомуністичних країн Західних Балкан після 2008 року / І. О. Ільченко // Міжнародні та політичні дослідження. – 2025. – Вип. 39. – С. 199–211.2707-5206https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/42463Країни Західних Балкан (ЗБ) із географічного погляду – Албанія, Словенія, Хорватія, Сербія, Чорногорія, Боснія і Герцеговина, Македонія та частково визнана Республіка Косова, але в науковій літературі так називають ті балканські країни, які не є членами ЄС. У статті обрано три кейси для дослідження – Албанія, Боснія і Герцеговина та Північна Македонія, які дають уявлення про різницю між окремими країнами, спільні риси регіону Західні Балкани (РЗБ). Метою дослідження є визначення підсумків політичної трансформації країн Західних Балкан після 2008 р., світової економічної кризи, яка мала масштабні наслідки для всіх сторін суспільно-політичного життя держав регіону. У Боснії і Герцеговині процес формування влади як на загальнодержавному рівні, так і на рівні ентитетів затягнувся через домінування в політичному полі країни популістів, найбільш впливовим із який став Мілорад Додик. Додик не хоче втратити підтримку Москви – значущого чинника своїх електоральних успіхів, щоб не сказати головного спонсора, тому грає на геополітичному суперництві великих держав. У Македонії розбіжності між парламентськими партіями й етносами можуть у будь-який час знову перейти в демонстрації та погроми, як це було у 2015 та 2016 рр. Політична обстановка, яка склалася в країні, показує, що Охридська угода 2001 р. виявилася далеко не ідеальною й не змогла остаточно вирішити конфлікт. Більше того, те положення Охридської угоди, яке передбачало навчання тисяч албанських поліцейських на півночі країни, скоріше сприяло виникненню відкритих бойових дій, а не врегулюванню конфлікту. Також сильним ударом для країни стала парламентська криза 2016 р., що призвела до вуличних демонстрацій і зміни прем’єр-міністра. Звідси випливає, що закладений принцип «пропорційного представництва» та право «вето» для меншини в етнічних питаннях не допомогли стабілізації парламентського інституту. «Ісламський чинник» відіграє помітну роль у політичному житті Албанії. Країна, з одного боку, заявляє про прагнення стати повноправним членом НАТО, інтегруватися в європейський простір; з іншого боку, Албанія – перша європейська країна, яка отримала повноправний статус в Організації ісламської співпраці. Частина політичної еліти вважає, що «ісламський чинник» у політиці Албанії може створити серйозні труднощі в співпраці з євроатлантичними партнерами. Таким чином, усі три країни ЗБ пройшли тільки першу стадію процесу реформ. Завданнями другої стадії буде формування сильного громадянського суспільства, двопартійної політичної системи, незалежності суду, суспільного контролю над новими засобами масової комунікації.The countries of the Western Balkans (WB) from a geographical point of view are Albania, Slovenia, Croatia, Serbia, Montenegro, Bosnia and Herzegovina, Macedonia and the partially recognized Republic of Kosovo, but in the scientific literature it is called those Balkan countries that are not members of the EU. The article selects three cases for study – Albania, Bosnia and Herzegovina and North Macedonia, which provide an idea of the differences between individual countries, but also of the common features of The Western Balkans Region. The aim of the research is to identify the results of the political transformation of the Western Balkans countries after 2008, the year of the global economic crisis which had large-scale consequences for all aspects of the socio-political life of the states of the region. In Bosnia and Herzegovina, the process of forming a government both at the national level and at the entity level was delayed due to the dominance of populists in the country's political field, the most influential of whom was Milorad Dodik. Dodik does not want to lose the support of Moscow, a significant factor in his electoral successes, not to mention his main sponsor, so he is playing on the geopolitical rivalry of the great powers. In Macedonia, disagreements between parliamentary parties and ethnic groups can at any time again turn into demonstrations and pogroms, as was the case in 2015 and 2016. The political situation that has developed in the country shows that the Ohrid Agreement of 2001 was far from ideal and could not finally resolve the conflict. Moreover, the provision of the Ohrid Agreement, which provided for the training of thousands of Albanian police officers in the north of the country, rather contributed to the emergence of open hostilities, rather than the settlement of the conflict. The parliamentary crisis of 2016, which led to street demonstrations and the change of the prime minister, was also a strong blow to the country. It follows that the established principle of “proportional representation” and the right of “veto” for the minority in ethnic issues did not help stabilize the parliamentary institution. The Islamic factor plays a significant role in the political life of Albania. On the one hand, the country declares its desire to become a full member of NATO, to integrate into the European space; on the other hand, Albania is the first European country to receive full status in the Organization of Islamic Cooperation. Part of the political elite believes that the Islamic factor in Albanian politics can create serious difficulties in cooperation with Euro-Atlantic partners. Thus, all three countries of the Western Balkans have passed only the first stage of the reform process. The tasks of the second stage will be the formation of a strong civil society, a two-party political system, judicial independence, public control over new media.ukполітикатрансформаціяпосткомуністичні країниЗахідні Балканиpoliticstransformationpost-communist countriesthe Western BalkansArticlehttps://doi.org/10.32782/2707-5206.2025.39.16323:327]-044.922(497-15)«2008/2025»https://orcid.org/0009-0009-6571-75832707-5214