Войцева, Олена АндріївнаVoytseva, Olena A.Кондрацька, Ольга Володимирівна2018-10-222018-10-222010Філологічні студіїhttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/19205Лінгвістика XXI століття активно розробляє напрям, в якому мова є культурним кодом нації, а не просто знаряддям комунікації та пізнання. Фундаментальні основи такого підходу були закладені працями В. фон Гумбольдта, О.О. Потебні, Й.Л. Вайсгербера, продовжили роботу в цьому напрямі Ю.Д. Апресян, Г.Д. Гачев, В.А. Маслова, А. Вежбицька, Є. Барт- мінський та ін. вчені [5; 8; 2; 1; 4; 6; 12; 11]. Вони зазначали, що мова не тільки віддзеркалює культурно-національну ментальність її носіїв, але також відображає специфіку характеру і зовнішніх рис людини. Загалом когнітивна та перцептивна діяльність людини, а особливо митця, часто буває пов’язана з пошуком і використанням виражальних можливостей мовних знаків [10:3]. В романі „Лялька” польського письменника Б. Пруса про наявність цієї антропоцентричної скерованості творчої особистості свідчать ад’єктиви, що характеризують жінок - Ізабеллу Ленцьку та Гелену Ставську.uk"Лялька"Прус Болеславжінка-мрїяжінка-ідеалкультурний код націїArticle