Пєнов, Вадим ВасильовичPienov, Vadym V.Пенов, Вадим Васильевич2022-06-082022-06-082016Теоретичні та практичні підходи до безпечної життєдіяльності : метод. рек. / за заг. ред. С. П. Гвоздій; ОНУ ім. І. І. Мечникова, Біол. ф-т, Каф. медичних знань та безпеки життєдіяльності. – Одеса : Букаєв В. В., 2016.https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/33039Біологічні засоби, які є основою осередку ураження, належать до засобів масового ураження людей, тварин, рослин і зараження об’єктів довкілля. Історія застосування інфекційних властивостей біологічних речовин для масового поширення смертельних хвороб серед мирного населення і військ противника або захисту певних місць (споруд) бере свій початок з прадавніх часів. Так, ще в IIIII тис. до н. е. в Єгипті для захисту усипальниць фараонів від зазіхань розкрадачів, окрім всього іншого, речі у гробниці заражали смертоносними грибками («прокляття фараонів»). Армія Олександра Македонського під час облоги фортець за допомогою катапульт закидала трупи людей і тварин, які померли від інфекційних хвороб, на територію противника. Наукові розробки біологічних засобів та їх застосування для ураження противника були розпочаті командуванням німецької армії в роки Першої світової війни. Під час Другої світової війни в Німеччині в секретних науково-дослідних центрах розроблялися методи вирощування збудників небезпечних та інфекційних хвороб людей, сільськогосподарських тварин та способи їх застосування як біологічної зброї. З 1940 по 1944 pp. японська армія більше 11 разів застосовувала різні види біологічних засобів проти китайських військ і мирного населення, в результаті чого в ряді міст і районів Китаю спалахнула епідемія чуми. З 1941 р. США розпочали дослідні роботи для створення і можливого застосування з воєнною метою біологічних засобів.ukбіологічна зброязастосування біологічних засобівчумасибіркахолерачеревний тифвисипний тифнатуральна віспакокцидіоїдомікозосередки біологічного ураженнядії за сигналом «Бактеріологічне зараження»правила поведінки і дії населення в осередку інфекційних захворюваньBook chapter