Карпенко, Юрій Олександрович2017-01-232017-01-232000Записки з українського мовознавства = Opera in linguistica ukrainianahttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/9252Iз 88 онімічно позначених у романі “Берестечко” осіб дванадцять за ономастичними показниками варто визнати провідними, бо їх імена з’являються в творі найчастіше — не менш п’яти разів. При цьому вони чітко й симетрично розподіляються на чотири групи, на чотири шаблі уживаності, що включають по три персонажі. Йдеться про персонажі, ймення яких згадуються: 1) більше 20 разів, 2) більше десяти разів, 3) більше п’яти разів, 4) п’ять разів. Така структурно-статистична стрункість навряд чи була спеціально сформульованою метою Ліни Костенко. Просто вона створила річ, яка ніколи не розтане. I міцності цьому Творові надає, серед іншого, також і ономастичний простір, а зокрема й кількісна ієрархія антропонімів. У цьому зв’язку хочеться звернути увагу на ту обставину, що древнє сакральне число три стало в романі, мабуть, головним принципом організації ономастичного простору. Окрім чотирьох статистично виокремлюваних трійок персонажів (і кожна з цих трійок, між іншим, може бути розподілена, з більшою чи меншою виразністю, по трьох рівнях язичницького світового древа) у романі маємо саме три фрагменти, виконані суто онімічною мовою [7; 8]. Виходить струнко, гармонійно, виходить — прекрасно.ukЛіна Костенкороман "Берестечко"провідні персонажіономастикаArticle