Пилипенко, Юлія ОлексіївнаПилипенко, Юлия АлексеевнаPylypenko, Yuliia O.2015-10-162015-10-162014Матеріали 69-ї наукової конференції професорсько-викладацького складу економіко-правового факультету Одеського нац. університету ім. І.І. Мечникова, 26-28 листопада 2014 року м. Одесаhttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/7339Матеріали 69-ї наукової конференції професорсько-викладацького складу економіко-правового факультету Одеського нац. університету ім. І.І. Мечникова, 26-28 листопада 2014 року м. Одеса / відп. ред.: І. С. Канзафарова, А. О. Нігреєва ; ОНУ ім. І.І. Мечникова, ЕПФ . – Одеса : Астропринт, 2014.В теорії права під формою шлюбу розуміють встановлений законом спосіб його укладення [1]. Під дією історичних чинників різні форми шлюбу змінювали одна одну, іноді періодично скасовуючи дію попередньої, а іноді допускаючи поєднання. Ще за часів римського права шлюб розглядався, в першу чергу, як договір або проста згода — «несомненность согласия на брак вступающих в него (consensus facit nuptias)» [2]. Проте сама по собі згода була скоріше матеріальною умовою для укладання шлюбного союзу. Що ж до безпосередньої форми шлюбу, то римське право все ж таки передбачало здійснення певних ритуалів — активних дій, спрямованих на настання такого юридичного наслідку, як шлюб. Одна з них передбачала святкову про-цедуру «confarreatio» у релігійній формі — за участю жерців та з жертвоприношенням. Пізніше правового значення набула так звана цивільна форма шлюбу, що мала ряд формальних ознак: шлюб укладався в присутності свідків з передачею подарунків, показовим відведенням нареченої у дім нареченого.ukформи шлюбуюридичні наслідкиісторичний аспектArticle