Донченко, Олена ІванівнаDonchenko, Olena I.2024-02-212024-02-212024Актуальні питання у сучасній науці.https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/37634Метою статті є проведення історико-правового аналізу політичної програми Кирило-Мефодіївського товариства та визначення характерних особливостей вітчизняної політико-правової думки у ХІХ столітті з урахуванням розходження поглядів всередині товариства на ліберально-буржуазний і революційно-демократичний. Доведено, що складові державницької формули Кирило-Мефодіївського товариства склалися в результаті самовідданої праці всіх членів товариства через статті, книги, листи, літературні твори та програмні документи КирилоМефодіївського товариства. Виявлено, що в політичній конструкції товариства присутня слов’янська ідеологія, яка відобразилася у формі постулатів про національне визволення слов’янських народів, об’єднання їх у республіканську федерацію на засадах рівності й суверенності та досягнення політичних цілей через реформи на християнських принципах. Підкреслено, що проголошений принцип федералізму мав базуватися на демократичних засадах, коли у взаємостосунках між самостійними культурнополітичними утвореннями мало бути враховано політичну самоорганізацію українців, колегіальність у системі органів влади, самоврядність територіальність одиниць в межах єдиного політичного організму. Зауважено, що серед вимог включено і постулат про встановлення демократично-республіканської моделі правління з виборними президентом та парламентом як представницького законодавчого органу, а отже передбачалася відмова від монархічної форми правління. В основі демократичних засадах закладено принципи забезпечення права кожної нації на державну самостійність, ведення кожною нацією власної незалежної внутрішньої та зовнішньої політики, існування в кожній державі конституційного законодавства та системи демократичних виборів. Виявлено, що в державницьку формулу Кирило-Мефодіївського товариства включено також розвиток освіти, науки та формування інтелектуального потенціалу, оскільки в основі слов’янського федералізму мав бути мовнокультурний чинник, що передбачало повну політичну автономію кожному слов’янському народові в системі внутрішнього управління. Зауважено, що пріоритет надавався не тільки політичним, а й релігійно-етичним нормам. що у перспективі мало підвищити рівень національної свідомості населення та сприяти формуванню націєцентричного світогляду. Вперше в українській модерній історії кирило-мефодіївцями була здійснена спроба перейти від культурно-просвітницької діяльності до національно-політичної боротьби. Обґрунтовано необхідність подальшого дослідження особливостей вітчизняної політико-правової думки у ХІХ столітті та виявлення динаміки державницьких концепцій даного періоду.ukКирило-Мефодіївське товариствополітико-правові ідеїCyril and Methodius Brotherhoodpolitical and legal ideasArticlehttps://doi.org/10.52058/2786-6300-2024-2(20)-417-429