Підгородинська, Юлія ІгорівнаPidhorodynska, Yuliia I.2023-05-102023-05-102022Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія Право. – 2022.https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/35063У статті розглянуто становлення та еволюцію органів міжнародного контролю за дотриманням міжнародних договорів про охорону навколишнього середовища. Їх ефективне функціонування є важливою складовою механізмів та процедур забезпечення дотримання відповідних договорів. До- слідження демонструє, що у міжнародному праві навколишнього середовища, як і у більшості галу- зей міжнародного права, існує проблема забезпечення дотримання нормативних приписів. Однак у сфері охорони довкілля на міжнародному рівні сформувалася не типова для інших галузей система автономних органів контролю за дотриманням, які не є класичними міжнародними міжурядовими організаціями, але мають певні адміністративні та контрольні повноваження. Особливістю міжнарод- ного права навколишнього середовища є акцент на його непримусовому забезпеченні, що вплинуло на повноваження органів та методи й засоби контролю та забезпечення дотримання зобов’язань сто- рін МДОНС. Традиційним прикладом застосування неконфронтаційних засобів, що мають за мету полегшити виконання договору, а не змусити для нього, є процедура забезпечення Монреальського протоколу. Саме вона стала прототипом для багатьох інших МДОНС. Саме ці органи складають ядро інституційної складової міжнародних природоохоронних режимів. Дослідження розвитку цих органів за останні 30 років продемонструвало, що їх утворення на за- безпечення відповідних договорів, є тенденцією, що поширюється. Водночас, міжнародна спільнота намагається віднайти ідеальний баланс між сприянням та примусом у повноваженнях та функціях цих органів, який би допоміг полегшити та забезпечити виконання природоохоронних зобов’язань державами-учасницями договорів. Більшість процедур забезпечення дотримання міжнародних при- родоохоронних угод базуються саме на підході сприяння. Однак відсутність засобів примусу часто демонструє їх неспроможність гарантувати дотримання. Як наслідок, дизайн нових органів міжна- родного контролю має продемонструвати вдале поєднання цих елементів. Як здається, у цьому сенсі робота Комітету з імплементації та забезпечення дотримання Паризької угоди до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату стане показовоюThe article deals with the formation and evolution of international environmental agreements compliance bodies. Their effective functioning is an important component of the mechanisms and procedures for ensuring compliance with relevant agreements. The study demonstrates that in international environmental law, like in other branches of international law, there is a problem of ensuring compliance with regulations. However, in the field of environmental protection at the international level, a system of autonomous compliance ensuring bodies, which are not classic international intergovernmental organizations, but have certain decision-making and control powers, has been formed, which is not typical for other branches. A feature of international environmental law is the emphasis on its noncoercive enforcement, which affected the authority of bodies and methods and means of control and ensuring compliance with the obligations of the parties to the Environmental Protection Act. A traditional example of the use of non-confrontational means aimed at facilitating the implementation of a treaty, rather than forcing it, is the Montreal Protocol enforcement procedure. It was she who became the prototype for many other MDONS. These bodies make up the core of the institutional component of international environmental protection regimes. The study of the development of these bodies over the past 30 years has shown that their creation to ensure the relevant treaties is an expanding trend. At the same time, the international community is trying to find an ideal balance between facilitation and coercion in the powers and functions of these bodies, which would help to facilitate and ensure compliance with the environmental obligations of the contracting states. Most of the procedures for ensuring compliance with international environmental agreements are based precisely on the facilitation approach. However, in the absence of the means of coercion these agreements often demonstrate their inability to guarantee compliance. As a result, the design of new international compliance bodies should demonstrate a successful combination of the elements of facilitation and enforcement. As it seems, in this regard the work of the Committee on Implementation and Compliance with the Paris Agreement to the UN Framework Convention on Climate Change will be telling.ukміжнародні договори про охорону навколишнього середовищаоргани міжнародного контролюзабезпечення дотриманняеволюція розвитку органів міжнародного контролюinternational environmental agreementscompliance bodies of international agreementsensuring complianceevolution of international compliance bodiesArticlehttps://doi.org/10.24144/2307-3322.2022.73.29