Шуйський, Юрій ДмитровичМуркалов, О. Б.Орган, Л. В.Shuiskyi, Yurii D.2023-05-112023-05-112022Теорія і практика берегознавства та природокористування : Зб. матер. міжнар. конф. (Одеса, 30-31 травня 2022 р.) / Ред. колегія. – Одеса : Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, 2022https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/35087Берегова зона неприпливних морів, в тому числі Чорного та Азовського, зазнає розвитку під впливом механічної гідрогенної енергії, переважно вітрових хвиль та хвильових течій. Прибережно- морське поле енергії в осередку її дисипації на прибережних обмілинах має надзвичайно велику напругу. Тому в береговій зоні руйнуються будь-які найстійкіші гірські породи. При цьому утворюються абразійні процеси, якими виробляються абразійні форми рельєфу: кліфи (надводні форми) та бенчі (підводні форми). Глобальна довжина абразійних берегів Світового океану становить майже 65 % від загальної. На Чорному морі вони дорівнюють 47,7 %, а на Азовському - 22,6 %, на Балтійському - 20,1 %, на Охотському - 44,8 % тощо. Відтак, тема нашої роботи є актуальною.ukберегова зона неприпливних морівЧорне мореАзовське моремеханічна гідрогенна енергіяприбережно-морське поле енергіїгірські породиArticle